13 вересня 1917 року Діва Марія об’явилася вп’яте трьом португальським дітям Лусії, Якинті та Францішкові. Цього разу навколо місця явлення зібралося від 15 до 20 тисяч осіб.
Люди, як і раніше, не бачили Богородиці, але спостерігали ряд атмосферних явищ: раптове охолодження повітря, згасання сонячного світла до такої міри, що можна було бачити зорі, щось подібне до дощу із райдужних пелюсток або сніжинок, що зникали раніше, ніж доторкалися землі. Дехто помітив світлий глобус, який повільно й велично пересувався по небі, від сходу до заходу, і під кінець появи – в протилежному напрямі.
Своєю чергою діти-візіонери, як і раніше, спочатку побачили відблиск світла, а потім Пресвяту Діву над дубом.
Богородиця звернулася до дітей: «Моліться далі на вервиці, щоб досягнути кінця війни*. У жовтні прийде також Ісус Христос, Страдальна Божа Матір і Божа Матір з гори Кармель, Святий Йосиф з Дитятком Ісусом, щоб поблагословити світ. Бог задоволений вашими жертвами, але Він не хоче, щоб ви спали зі шнуром, носіть його тільки протягом дня»
Тут важливо зауважити, що діти почали вживати як волосяницю кусень товстого шнура, якого не знімали навіть вночі. Це їм перешкоджало спати.
Після того Лусія звернулась до Богородиці: «Від імені багатьох прошу Вас допомагати оздоровити деяких хворих і одного глухонімого».
Богородиця: «Так, деякі одужають, інші — ні. У жовтні сотворю чудо, щоб усі повірили».
Після цього Пречиста Діва Марія піднялась у повітрі і зникла, як і в попередні рази.
Також читайте: «Хіба Бог не знає?»: Навіщо молитися за мир, за перемогу, за військо
Звичайно, в очах простих людей, а особливо – політиків та військових, завершення війни могло наступити лише через зміни на фронті або ж завдяки дипломатичним домовленостям. Для людини з матеріалістичним складом розуму неможливо повірити, що молитва може здійснювати вплив на світову історію, тим більше – молитва трьох дітей з країни на периферії Європи. Однак саме таке прохання Пресвята Богородиця висловила пастушкам цього вересневого дня рівно 106 років тому.
У їхньому випадку це не була лише молитва; діти поєднували молитву зі вчинками самозречення задля навернення грішників. Переживши два місяці перед тим візію Пекла, вони, на відміну від багатьох дорослих, сприймали його серйозно. Саме тому була необхідність у швидшому завершенні війни — на ній гине багато людей, багато нерозкаяних людей, які після смерті попадають у Пекло. Це були маленькі вчинки самопожертви, з яких складається наше повсякденне життя. Однак у Божих очах ці «незначні» вчинки покути пастушків були подібні до маленьких діамантів, які мають цінність не завдяки своєму розміру, але через свою красу та рідкість.
З часом гедоністична філософія комфорту стала панівною, так що навіть у Церкві почали проголошувати, що її шляхом є не Ісус, а людина – і розумій собі, як хочеш, розумій, як тобі зручніше. Тепер нам страшно постити, ми не хочемо відмовлятись від чогось, що нам по праву належить, не кажучи вже про те, щоб робити щось без вигоди, при тому швидкої і відчутної. Навіть неділя перестала бути Днем Господнім, а стала днем спорту, розваг чи ярмарку. Іншими словами, нам страшно жити за Євангелієм, релігія для нас – лише ще один спосіб подбати про себе. А якщо не подбає — в піч її — Бога нема, а якщо є, то Він «фе», бо війна, бо хвороба, бо робота не така, бо мало платять, бо чоловік не такий, бо жінка не така, бо батьки не такі, бо діти не такі… і взагалі, нема на то часу, і пішло-поїхало.
Також читайте: Отець Іван Гнатюк: «Я кажу, що це є “Молитовна Армія”»
Христос сказав, що Царство Небесне подібне до скарбу, схованого на полі, тож людина продає все, що має, щоб купити те поле і віднайти той скарб. Ціна висока, але нагорода її перевищує. Богородиця приходить із Неба і нагадує нам про Ісуса, про Хрест, про Рай і Пекло, про молитву і покуту, про любов і вірність. Про те, Хто є Дорогою, Правдою і Життям – і тихо каже: «Моліться далі на вервиці, щоб досягнути кінця війни».
*У той час в Європі тривала Перша світова війна, люди отримували повідомлення про смерть або поранення своїх рідних та близьких. Португальці воювали проти Німеччини та її союзників на трьох фронтах: у колоніях (Анголі й Мозамбіку), в Атлантиці (в акваторії Азорів і Мадейри), та на західному фронті у Франції. У війні загинуло 8145 португальців, 13751 особа отримала поранення. Участь Португалії у цій війні не дала країні вигод. Під час Другої світової війни Португалія зберігала нейтралітет, а з початком Холодної війни приєдналася до західного антирадянського блоку.
Читайте також: О. Ігор Гнюс: «В старі добрі часи Папа оголосив би Хрестовий похід»
Повязані записи
