Хоча Міжнародний День молоді відзначається, згідно із постановами ООН, 12 серпня, – ми, українці, маємо свій – котрий відзначаємо в останню неділю червня. Так вже історично склалося, що із 1996 року це свято поєднується ще й із Днем Конституції. Як у тому анекдоті: «щоб два рази не вставати»… Насправді ж, попри жарти, спробуємо розмислити над тим, що означає бути молодою людиною, і що в цьому ж контексті означає бути християнином.
У «богословських нотатках» ми часто звертаємо увагу на те, як успішно творила і систематично вкладала в голови і уста людей радянська машина пропаганди стосовно релігії і Церкви. Зокрема у одному із міфів ішла мова про те, що Церква, це явище вигадане класом експлуататорів, аби через богобоязливість закріплювати свою владу над експлуатованими. А отже – Церква це явище тимчасове, потрібне для старих і відсталих. Ще трохи, вони вимруть, і у «світлому» радянському майбутньому цей «буржуазний пережиток» зникне, адже молодь у подібні «байки» не вірить. Звичайно, що цей совєцький міф ніхто зараз не сприймає всерйоз, але певні його відгомони, зміксовані із сучасним вмінням світу підмінювати поняття (про що ми теж неодноразово згадували) все-таки лунають, і до того ж досить чутно.
Хіба рідко ми можемо почути «занадто молодий, щоб молитись», «піду на пенсію – буду ходити до Церкви», ну а ще навіяне «прогресивними» тенденціями: «вірю в Бога, але релігія і Церква не має із цим нічого спільного».
Насправді молодість – прекрасний час! Час коли людина активна, енергійна, повна сил, рухлива, запальна, щира, фонтанує ідеями і силою для їх здійснення, живе ідеалами і готова радикально їх відстоювати. Час, коли людина вчиться, формується, зростає, закохується, словом – живе… Повно і активно. Я не кажу, що в іншому віці такого робити неможливо. Зовсім ні. Але саме молодості всі перераховані якості є властиві апріорі. Це її (молодості) питомі ознаки. Саме молодь завжди є рушієм усіх змін, часто – революційних. В цьому її сила, і водночас слабкість. Всі ми пам’ятаємо фразу британського філософа і історика Томаса Карлайля, котрий свого часу сказав гостру, але простоту і влучну фразу: «Революцію задумують романтики, втілюють в життя фанатики, а її плодами користуються негідники»…
Щось подібне може статись і у такому чудовому віці. Чесність і без компромісність, бажання відстоювати свої ідеали і діяти може бути використана негідниками, котрі експертно знаються на підміні понять і, виражаючись мовою окупанта: «вбросах»…
Молода людина активна, запальна, чесна щира і безкомпромісна. І це добре. Але в неї відсутній досвід, аби глянути на ситуацію під іншим кутом зору, побачити весь спектр, а не лише певні сегменти. І якраз цим негідники користуються. Вони вміло дозують потрібні інформаційні приводи і гасла. Вони можуть закликати захищати щось\когось «прекрасне і беззахисне», або ж навпаки повстати на барикади проти чогось\когось «відсталого і середньовічного».
Саме тут потрібно не заблудитися. Саме тут потрібно вибрати правильну позицію. Саме тут варто розрізнити тих, котрі є справжніми друзями і тих, котрі є справжніми безсовісними маніпуляторами. А допомога є. І вона лише у Бозі. «Не надійтеся на князі і на синів людських, бо вони не спасуть вас…» – каже нам псалмопівець. Не спасуть якими б чудовими і просунутими вони не виглядали, і які б благородні і чудові гасла не продукували.
Тільки в Господі наша радість і наша надія. Тільки в єдності із ним досягнемо Правди, якою, остаточно є саме він. І скільки б ми не намагались відгородитися від Нього субкультурами, «стилями життя», прогресивністю, неактуальністю і т.п., відгородитись повністю нам не вдасться. Бо в нас є така чудова річ, як совість. А це ніщо інше як Його голос, котрий промовляє в нас. А він говорить у тиші. Знаємо це на прикладі пророка Іллі, який досвідчив, що Бог не в вітрі, не в вогні і не в блискавиці, а в ніжному подуві тихого вітру.
Кожен із нас потребує цей подув відчути. А зможемо це зробити щойно тоді, коли стишимось. Коли всі свої «завоювання» і «барикади» принесемо йому, ставши у тихій молитві перед іконою, взявши участь у Його космічній трапезі із усіма святими, кульмінацією якої буде єднання із Ним через прийняття Його Тіла і Крові. І тоді виберемо правильний шлях.
Carpe diem! Лови день! Спіши жити із Богом, бо молодість це вада, яка швидко минає. Знайди час на Бога. Лови день! Використай кожен день аби бути із Ним! А саме буття із Ним і є правдивим щастям.
Кажу все це не як людина у чорному підряснику, але як людина, котрій аж через місяць виповниться всього 25 😉
Володимир Мамчин
Повязані записи
