У четвер, 16 лютого 2017 року, у Львові стартує новий медіапроект «Школа міжрелігійної журналістики». Деталі про цю ініціативу, інформація про місію проекту та умови участі – у ексклюзивному інтерв’ю із Лідією Батіг, журналістом сайту «Духовна велич Львова», одним із організаторів Школи.
– Лідо, яка основна ідея Школи релігійної журналістики? Які результати очікуєте «на виході проекту»?
– Розкажу коротеньку передісторію. Протягом минулого року я навчалась у м. Римі, в Папському університеті святого Томи Аквінського на програмі із міжрелігійного діалогу (Russell Berrie Fellowship in Interreligious Studies). Це був надзвичайно важливий досвід у моєму житті. Можу сказати щиро, я повернулась додому іншою людиною. Можливо, тільки зараз я розумію усю важку специфіку, але водночас необхідність напрацювання міжрелігійного діалогу в Україні зокрема. Міжрелігійний діалог – це не стільки діалог богослов’я, а радше – діалог людяності, діалог сердець. Багатьох людей лякають стереотипи, що, долучившись до міжрелігійного діалогу, виникає небезпека втратити свою ідентичність. Насправді, зі свого досвіду, можу сміливо сказати, що ідентичність тільки зміцнюється, виникає відчуття більшої любові та поваги до своєї релігійної традиції та людей, які сповідують інші релігійні погляди. Особисто я маю юдейське коріння і водночас є християнкою, належу до греко-католицької конфесії. Серед моїх друзів є представники багатьох християнських конфесій, юдеї, мусульмани, буддисти тощо. Тому про міжрелігійний діалог я знаю не лише із книг, він став вагомою частиною мого життя.
Школа міжрелігійної журналістики, яку спільно зі своїми талановитими друзями та колегами започатковуємо у Львові, є моїм наступним кроком як випускника програми «Russell Berrie Fellowship in Interreligious Studies».
Крім того, я вже кілька років працюю журналістом на сайті «Духовна велич Львова», тому доводиться комунікувати із представниками різних християнських конфесій та різних релігій, спілкуватись із духовними лідерами, які мають великий вплив на свідомість нашого суспільства, що є своєрідними генераторами грандіозних змін на краще у свідомості людей, революції думок, перебудови світогляду.
Постають питання: «Як саме комунікувати з цими людьми? Яку лексику використовувати? Як знайти спільні моральні, соціальні, етичні моменти у таких різних релігійних традиціях?».
Думаю, для журналістів нашого міста та й України загалом дуже важливо ближче пізнати цю тематику, вступати у різні конструктивні дискусії, налагодити зв’язки між різними ЗМІ – як світськими, так і релігійними.
Щодо цього проекту, мені важко говорити тільки про себе. Адже творимо його спільно із відомою релігійною журналісткою, головним редактором видання «Духовна велич Львова» Юліаною Лавриш, яка є професіоналом у галузі екуменічного (міжконфесійного) діалогу; та із Тарасом Дзюбанським, директором Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас», експертом у площині комунікації різних релігій (юдаїзм, християнство, іслам) між собою та із суспільством.
Яких результатів очікую? Коли я поверталась додому після року перебування в іншій країні, мені було надзвичайно сумно залишати своїх одногрупників, викладачів. Не тільки тому, що вони мої друзі, але й тому, що вони найкращі професіонали у сфері міжрелігійного діалогу. Моя хороша подруга сказала: «Ти маєш закарбувати у своїй пам’яті найкращі риси, які є у всіх людей, яких ти поважаєш, якими захоплюєшся у професійному та людському плані, щоб постійно розвиватись як особистість». В нашому суспільстві є дуже багато «радянщини»: у деяких бюрократичних установах чиновники навіть не вітаються з людьми (своїми колегами, до прикладу), через їхній недостатній матеріальний рівень. Це смішно і в деякій мірі вульгарно. Але так воно є, на превеликий жаль.
Проте, коли я дивлюсь на своїх колег, то спостерігаю інше: я бачу молодість, ентузіазм, милосердя, відсутність стереотипів, повагу до всіх людей, жагу до нових знань, подорожей і пригод. Все те, що я бачила в своїх друзів за кордоном.
Очікуємо плідної співпраці, обміну думками, написання нових матеріалів (інтерв’ю, аналітичних статей, тощо). Сподіваюсь, ми спільно зможемо організовувати різні конференції, круглі столи тощо. У багатьох із нас є досвід закордонних стажувань, яким радо поділимось із учасниками Школи, розповімо також про можливості навчання за кордоном тощо. Крім того, після завершення Школи її учасники отримають сертифікати.
Кожен із нас потребує нових знань: як я, так і мої колеги. Міжрелігійний діалог не може існувати лише в теорії; це життя із усіма його підводними течіями, складними моментами… життя, у якому ми маємо навчитись допомагати іншим, залишатись людьми за будь-яких складних чи драматичних обставин і керуватись насамперед принципами свого серця і чистої совісті.
– Кого із представників українського релігійного простору запросите на проект?
– Наразі проводимо перемовини із представниками різних релігійних ЗМІ та із духовними лідерами різних релігій.
Як я згадувала раніше, одним із лекторів Школи буде знана у медійному просторі Львова та України журналіст Юліана Лавриш, яка є справжнім професіоналом у сфері релігійної журналістики, кандидатом наук із соціальних комунікацій, викладачем ЛНУ ім. Івана Франка, головним редактором сайту «Духовна велич Львова».
Також погодився співпрацювати з нами й Тарас Дзюбанський, керівник Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас», який має безцінний досвід богословських студій в Сполучених Штатах, Італії, Франції тощо. Також він постійно бере участь у різноманітних міжнародних конференціях та симпозіумах, активно працює у сфері міжрелігійного діалогу й в Україні та Львові зокрема.
Багато духовних лідерів нашого міста, журналістів, представників культури готові читати лекції у рамках Школи. На жаль, поки не можу конкретно і детально відповісти на це питання, адже ми узгоджуємо тематику лекцій із нашими колегами, корегуємо усі нюанси.
Орієнтовно плануємо провести першу лекцію вже у четвер, 16 лютого 2017 року, о 17.00 год., в екуменічній капличці Львівської міської ради (каб. 116). Про всі оновлення інформації будемо оперативно повідомляти на сторінках сайту «Духовна велич Львова» та у соцмережах.
– Наскільки важливими є такі «школи» для формування ефективного міжконфесійного і міжрелігійного діалогу?
– Я буду говорити насамперед як журналіст. Сфера релігійної журналістики у нашій країні, на жаль, все ще є вузькоспеціалізованою. А міжрелігійна журналістика – це в певному плані «медійна екзотика». Ми не маємо підручників, посібників, довідників тощо. Проте, є багато талановитих журналістів, насамперед у нашому місті. Від них можна засвоїти безліч нових навичок для професійного зростання. Переконана, що цей досвід безцінний.
Також у нас є свої виклики та проблеми. Я маю на увазі представників ЗМІ, студентів, духовних лідерів – загалом всіх, хто так чи інакше працює і живе міжконфесійним та міжрелігійним діалогом.
Думаю, для нас надзвичайно важливо насамперед знати одні одних в обличчя, обмінюватись інформацією і знаннями, спільно творити і розвивати релігійну журналістику. Ми всі робимо свої перші кроки у цій сфері, але якщо ми підемо разом, то процес відбуватиметься швидше на активніше.
Мені здається, що вся майже вся суть міжрелігійного діалогу, принаймні персонально для мого розуміння, була викладена ще релігійним філософом Мартіном Бубером у праці «Шлях людини за хасидським вченням»: «З себе починати, але не собою закінчувати, на собі зосередитись, але не собою обмежитись, себе осягнути, але не в собі залишитись».
– Яку програму запропонуєте слухачам проекту впродовж трьох місяців?
– Насамперед, це будуть лекції про релігійну журналістику, екуменічний та міжрелігійний діалог, проблематичні виклики та перспективи цієї комунікації у XXI столітті. Про те, як правильно комунікувати у міжрелігійному контексті будуть розповідати духовні лідери нашого міста: миряни та духовенство різних християнських конфесій, представники Ісламського культурного центру в м. Львові, різноманітних юдейських організацій тощо. Навіть плануємо лекцію про етномузику в міжрелігійному контексті.
Цього тижня ми розпочинаємо нашу медіакампанію, перемовини із учасниками Школи, формулюємо тематику першої лекції. Можливі незначні корективи в деяких організаційних моментах. Про все будемо повідомляти на сайті «Духовної величі Львова».
Також хочу поділитись із вами інформацією, перша лекція буде поділена на дві частини. Спочатку відбуватиметься обговорення головних моментів декларації «Nostra Aetate», документу Другого Ватиканського Собору, яка є надзвичайно важливою в контексті міжрелігійного діалогу. Про всі ці моменти я розповім у своїй презентації. Також у аналізі цього, я б сказала, революційного у плані подолання стереотипів документу мені допоможе Тарас Дзюбанський. У другій частині лекції Юліана Лавриш за допомогою своєї презентації розповість про найважливіші моменти релігійної журналістики в Україні, поділиться своїм досвідом журналіста-практика, а також викладача. Звісно ж, виділимо час й для дискусій. Обіцяємо, буде надзвичайно цікаво.
– Чи зможуть, наприклад, охочі серед читачів ресурсу «Духовна велич Львова» відвідувати Школу міжрелігійної журналістики?
– Незважаючи на те, що офіційних учасників має бути десять, ми запрошуємо всіх охочих долучатись до проекту. Невдовзі ми розмістимо анкету учасника у соцмережах, щоб всі охочі, які її заповнять, змогли отримати сертифікати після завершення проекту. Також всі охочі долучитися до Школи можуть писати на нашу електронну адресу: interrel.dialogue@gmail.com; або телефонувати за номерами: 0685038448 (Лідія Батіг), 0978677552 (Юліана Лавриш). Обіцяємо обмін досвідом і знаннями, приємну дружню атмосферу та солодкі сюрпризи. Також ми підготуємо відеоролик (маленький фільм) про Школу. Просимо стежити за анонсами, новинами та інформацією на сторінках нашого сайту та в соціальних мережах.
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
