Доктор Крістофер Качор
Логічна проблема зла стверджує, що наявність будь-якого зла спростовує існування Бога. Тож якщо у світі є бодай одна людина, яка страждає від тяжкого похмілля, цього вже достатньо, щоб зробити висновок: Бога не існує. Тому немає потреби в абстрактних роздумах: кілька зайвих винних коктейлів на концерті Прінса — це все що треба, аби спростувати існування Всевишнього.
На чому ґрунтується цей погляд? Давньогрецький філософ Епіктет сформулював цей аргумент так: «Бог хоче запобігти злу, але не може? Тоді Він не всемогутній. Він може, але не хоче? Тоді Він зловмисний. Він і може, і хоче? Тоді звідки береться зло?»
Один зі способів розкритикувати логічну проблему зла — це заявити, що зло є ілюзією. Але такий спосіб уникнути проблеми суперечить здоровому глузду, адже якщо щось і важко заперечувати, то це біль та страждання. Більше того, послідовний християнин не може заперечувати зло, оскільки християнська віра визнає як моральне зло, як-от вади та гріхи, так і зло, що не стосується категорії моралі, як-от хвороби та смерть.
Але для того, щоб поставити під сумнів логічну проблему зла, не обов’язково його заперечувати. Як зазначає Елеонор Стамп: «Твердження, що (1) у світі є страждання, і (2) існує всезнаючий, всемогутній, абсолютно добрий Бог, самі по собі не є логічно несумісними». Тому вважати, що Бог існує і що існують страждання, — це не те саме, що стверджувати, ніби цей чоловік водночас і одружений, і холостяк. Бути холостяком означає бути неодруженим чоловіком шлюбного віку. Але якщо ви одружені, то не можете водночас і в тому ж самому сенсі бути неодруженими. Одружений холостяк — це внутрішньо суперечливе поняття, як квадратне коло. Джеремі Бентам наводить інші приклади внутрішньо суперечливих концепцій: «різновид холодного тепла, своєрідна суха волога, щось на кшталт сліпучої темряви». Справді, логічною суперечністю було б сказати: «У світі є страждання», і водночас заявити: «У світі немає страждань». Логічною суперечністю було б стверджувати: «Існує всезнаючий, всемогутній, абсолютно добрий Бог», і разом з тим заявляти: «Не існує всезнаючого, всемогутнього, абсолютно доброго Бога». Але немає жодної суперечності у переконанні, що (1) у світі є страждання, і що (2) існує всезнаючий, всемогутній, абсолютно добрий Бог.
Добрий Бог може допускати зло, включно з тим злом, яке ми обираємо, заради благої мети.
Інша вада логічної версії проблеми зла полягає в хибному розумінні того, що означає бути «всемогутнім». Бути всемогутнім означає бути здатним зробити все, що є можливим. Отже, всемогутність просто не стосується неможливого. Наприклад, навіть Бог не може дати людям свободу волі і водночас, у тому ж самому сенсі, не дати їм свободи волі. Як зазначав К. С. Льюїс у «Проблемі страждання»:
Його Всемогутність означає силу робити все, що є внутрішньо можливим, а не те, що є внутрішньо неможливим. Ви можете приписувати Йому дива, але не нісенітницю (nonsens). Це жодним чином не обмежує Його могутність. Якщо ви вирішите сказати: «Бог може дати створінню свободу волі й водночас позбавити його цієї свободи», цим ви не скажете про Бога абсолютно нічого: безглузді комбінації слів не набувають раптового сенсу лише тому, що ми ставимо перед ними два слова: «Бог може».
Чи владна логіка над Богом? Ні, не існує жодного небесного збірника логічних правил, який би диктував, що Бог може робити, а чого — ні. Навпаки, якщо Бог вирішує наділити людину свободою волі, Він суперечив би власній волі, якби водночас вирішив цієї свободи її позбавити. До того ж суперечити самому собі — нерозумно, а Бог, як Вічна Мудрість, Собі не суперечить.
Ще одна хиба логічної версії проблеми зла полягає у припущенні, ніби той, хто діє з добрих намірів, мусить завжди відвертати всі страждання, яким він здатний запобігти. Але це не так. Хороший тренер міг би вберегти членів своєї команди від страждань, дозволивши їм уникати виснажливих занять. Та хоча тренер достеменно знає, що тренування будуть важкими, у нього є вагома причина піддавати спортсменів суворим навантаженням. Досвідчений стоматолог може передбачити, що лікування кореневого каналу завдасть пацієнту певного болю, але вони обидва слушно вважають, що страждання, викликані цією процедурою, є виправданими. Хороші батьки приводять дітей у цей світ, на сто відсотків знаючи, що колись їхні діти помруть. Але батьки цілком справедливо міркують, що народження дітей є благом і для них як пари, і для самих дітей.
Той, хто керується добром, не завжди відвертає всі страждання, яким він чи вона має силу запобігти. Отже, добрий Бог може допускати зло, включно з тим злом, яке ми обираємо, заради благої мети. Як писав Шекспір: «Є Божество, що формує наші цілі, як би грубо ми їх самі не обтісували».
Отже, логічна проблема зла, хоч і була популярною в середині двадцятого століття, сьогодні широко визнається сучасними філософами як така, що не змогла спростувати існування Бога. Похмілля — це не привід думати, що Бога не існує. Проте через похмілля ви можете почуватися, як чоловік, описаний Кормаком Маккарті: «Голова розколювалася, зір якось викривився, він відчував невиразне здивування від того, що досі живий, і зовсім не був певен, чи воно того варте».
Д-р Крістофер Качор є президентом Американської католицької філософської асоціації та професором філософії в Університеті Лойоли Мерімаунт. Як стипендіат програми Фулбрайта, він є автором вісімнадцяти книг, серед яких «Чи варта віра довіри? Міркування про Бога від Платона й Аквінського до К. С. Льюїса та Джордана Пітерсона» (Is Belief Believable?: Reasoning About God from Plato and Aquinas to C. S. Lewis and Jordan Peterson). Качор був стипендіатом фонду Гумбольдта, членом Папської академії життя, запрошеним науковим співробітником в Університеті Нотр-Дам та запрошеним науковим співробітником імені Вільяма Е. Саймона в Прінстонському університеті. Його сторінка у мережі X — @Prof_Kaczor.
Джерело: wordonfire.org
Також читайте: Чому Бога згадують у Декларації незалежності США?
О. д-р Рафаїл Турконяк: «То мусить бути надзвичайний Бог, що таке втяв» (аудіо)
О. Ігор Селіщев ОР: Натовпи з кошиками — показник віри чи ілюзія?
Вік зневіри: коли люди втрачають свою релігійність?
Професор Вагнер став католиком: «Я ніколи не хотів бути християнином. Я був атеїстом»
Повязані записи
