- «Зі своєї практики кажу: хто кладе ножі у кошик – ті б’ються і ріжуться протягом року. Як не поліція, то швидка приїжджає. Не треба вдаватись до спіритизму і окультизму, — каже священник. — Гроші теж не треба класти у кошик – їх від цього до додасться. Щоб вони були, потрібно йти і працювати».
- Хто посвятив кошики в суботу, не потрібно одразу сідати і прийматись. Паску можна куштувати лише наступного дня, після Літургії. Яку молитву потрібно промовляти перед сніданком, читайте. Про це інформує сайт https://te.20minut.ua/
Лише чотири основні групи продуктів обов’язково мають бути у великодньому кошику. Решта – все залежить від традицій того чи іншого краю.
Збирання великоднього кошика – одне із найособливіших приготувань до свята Воскресіння Христового. Тому важливо знати, які продукти обов’язково мають бути у вашому кошику та що вони символізують, а чого категорично бути не може. Про все розповів відомий священик-блогер із Тернопільщини о. Олексій Філюк.
Що має бути у кошику
— Найперше, що нас готує до складання кошика — це дотримання посту, кожен християнин має попоститись, аби на Великдень відчути смак свята, — каже о. Олексій. — Хто не постився, і їв ковбаску весь час, чи, скажімо, господиня спекла паски і добре зняла пробу, — оцього надзвичайного відчуття не буде. Проте найперше, що потрібно пам’ятати у Страсний тиждень — що це тиждень молитви й покаяння.
Найперше, що має опинитись у кошику – це власне пасочка, хлібчик. Наша паска – то Христос, Воскресіння. І не так важливі її оздоблення чи смак. Це не головне у святі. Головне — молитва щира у воскресний день, присутність на Літургії та причастя.
— При освяченні кошиків у храмі читається молитва на 4 категорії продуктів: власне паска, молочні продукти – сир, масло, м’ясні продукти – шинка, ковбаска, та яйця, — каже о. Олексій. — Хто додає сіль, хрін з корінчиком чи подрібнений, хто в’язку бананів – це вже залежить від традицій того чи іншого краю. І, якщо ви якісь продукти додасте – гріха в цьому не буде.
Проте священники категоричні щодо того, коли у кошик кладуть ножі, якими потім розрізають паску, гроші чи вино.
— Зі своєї практики кажу: хто кладе ножі у кошик – ті б’ються і ріжуться протягом року. Як не поліція, то швидка приїжджає. Не треба вдаватись до спіритизму і окультизму, — каже священник. — Гроші теж не треба класти у кошик – їх від цього до додасться. Щоб вони були, потрібно йти і працювати.
Освятили в суботу? Залишіть кошик до наступного ранку!
Гріх на Великдень прийти кошика посвятити, а не бути в церкві і не помолитись під час Великодньої служби. Ті люди, які просто посвятять ковбасу і яйця, не успадкують царства небесного. Кошики та ковбаса їх не спасуть, а спасе віра в Хреста, каже отець Філюк.
— Так, цьогоріч освячення пасок відбуватиметься з дотриманням усіх заходів безпеки, — каже о. Олексій. — Якщо лунає тривога – віряни мають перейти в укриття. Щодо священників… До певного місця Літургії священик може відлучитись в разі смертної небезпеки. Це на розсуд священника, який служитиме Літургію.
Напередодні Великодня, зазвичай, освячують кошики на заході України. Проте у деяких містах і селах паски святять після недільної служби.
Якщо ви освятили кошик у суботу, принесіть його додому і не чіпайте до наступного ранку. Куштувати освячені страви можна вже після воскресної Літургії, коли почули у церкві «Христос Воскрес!»
— Як прийшли з церкви в неділю, господині святково прибирають стіл, покривають його вишитою скатертиною, чи іншою, яку мають гарну, — каже отець Філюк. — За столом збирається уся родина. І перше, що усі мають зробити перед споживанням страв – помолитись.
Молити потрібно Тропар святої Пасхи. «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав. І тим, що в гробах, життя дарував». Потім тричі «Христос Воскрес» – і тоді вже можна приступати до споживання освячених страв.
Довідка
Отець Олексій Філюк — людина з відкритим серцем, безмежною вірою та сотнями друзів у рідному селі, всій Україні та в соцмережах.
Парафіяни у церквах сіл Білозірка та Шушківці, що у Лановецькому районі, священика бачать не лише на службах у церкві. Олексій Філюк приходить до них часто, щоб просто поспілкуватись, поспівати та допомогти у буденних справах.
Зараз священик є ще й соціальним менеджером села від одного із підприємств, що обслуговують пайовиків, та адміністратором спільноти у соцмережі Facebook “Моя Лановеччина”, яку щоденно переглядають майже 100 тисяч людей.
У часи війни ще й волонтерить та у своїй оселі, де проживає з двома синами, приймає переселенців.
Джерело: https://te.20minut.ua/
Повязані записи
