Молитва – слово, що нагадує нам про Бога. Існує й визначення молитви як підношення душі до Бога. Це визначення виникло ще у період античних філософів, які часто роздумували про сутність Бога. Їхні старання у деякій мірі є молитвою, адже наша добра думка про Бога може спричинитися до творення добрих діл. Проте для християнина молитва може означати особисту розмову з об’явленим Богом або читання усних молитов не лише, щоб читати, а щоб вдумуватись у їхній сенс. Молитви вказують нам волю Божу та виявляють Йому подяку, прославу, покаяння або прошення.
Молитва має на меті підтримувати наш зв’язок з Богом, щоб наповнитися Святим Духом та у спокої прямувати по дорозі життя. А вже через ефективну молитву живемо також християнським життям. Проте досить часто можемо забувати про такі важливі стосунки з Богом, а згадуємо про це у час випробувань і бід. Нужда і небезпека стають тоді школою молитви. Старі, моряки з досвідом, що пройшли через шторми і бурі говорили: «Хто не вміє молитися, той хай не йде в море». Навіть у неспокійні часи маємо надію на Бога, що він нас вислухає та допоможе. Проте, що важливо пам’ятати для того, щоб швидко не розчаруватися, а здобувати щораз більшу віру?
- Дякувати, щоб просити. «Що маєш, чого б ти не одержав» (1 Кор. 4, 7) – навчає апостол Павло. Усе є даром для нас. Бог не є вчителем, який влаштовує нам екзамен з правильної поведінки: правильні вчинки дозволяють наближатися до Бога, погані роблять нас негідними знаходитися разом з Богом. Так, Господь хоче, щоб людина творила добро, а уникала зла з огляду на неї саму. Але найголовніше є те, що всі таланти чи речі, які маємо у своєму розпорядженні походять від Бога. І якщо людина віддає щось Йому, то насправді вона чинить так, як дитина, яка б казала: «Тату, дай мені трохи грошей, щоб купити тобі подарунок на день народження». Варто усвідомити, що подяка має велику силу, дякуючи Богові ми визнаємо справжнє походження всього існуючого у світі для того, щоб відкрити безмежну радість досконалої любові. Лише тоді можемо смиренно просити для себе чогось у Того, хто має можливість подарувати ще більше добра для людини.
- Знати, чого треба. Напевно Господь чує багато найрізноманітніших прохань: про здоров’я, добру погоду, виграш улюбленої спортивної команди, щоб добре йшов бізнес, господарство, за щасливу долю дітей… Здавалося б, особисті прохання є дуже важливими для особи, яка молиться за це. Тай сам Ісус каже: «Просіть і дасться вам» (Мт. 7, 7). Але що робити, якщо це не здійснюється? Потрібно бути готовими, що так не завжди стається, адже все залежить від потреби та доброї користі. У такому випадку необхідна витривалість та віра, що допоможе краще подивитись на отримане. Господь же, бачивши наші старання, напевно, дасть більш важливе, ніж ми просили. Коли власні прохання не здійснюються варто запитати себе: «Чи не отримав (ла) натомість я щось краще, те, що вирішило дану ситуацію. Містик Аугелус Селезіус писав таке: «Бог, Який є великий, любить давати великі дари. Людина з малим серцем не радо їх приймає».
- Важливість наміру. Існує таке визначення: «Мета не виправдовує засоби». Можемо просити здоров’я у Бога для того, щоб зробити комусь прикрість, або благати про благословення на успішну здачу екзамену, а тихенько думаємо, як би списати або підкупити викладача. Звичайно, що у таких випадках Господь не виконає наші прохання. Тому, перш ніж стати до молитви, варто проаналізувати свій намір: чи бажаємо успіху у чесній співпраці з Богом та своїми талантами?
- Просити про щось велике. Одна дівчина якось сказала, що знає чого треба просити за здоров’я і майбутнє для себе і своїх близьких, але їй потрібно чогось більшого, благороднішого. Приклад цієї дівчини показує міру досконалості у проханнях. Святий Амвросій про це каже так: «Молишся? Молися про щось велике». Тут важливим є прохання за речі, що могли б збагатити нас духовно та інтелектуально, за те, що веде до успішного виконання покликання, яке Господь дає кожній людині.
- Ціна невидимих духовних дарів. Хоч здоров’я, різні матеріальні речі є добрими самі по собі, у християн повинно бути також велике прагнення розвивати свою віру. Йдеться найперше за духовні дари, що є основою для інших матеріальних дарів. Маємо приклад Соломона, який просив Бога лише про мудрість, а Господь, бачивши його прагнення, дає йому в додаток ще й багатство і довгий вік (пор. 1 Цар. 3, 11). Так і в нашому житті маємо просити про ті дари, які мають свою вартість у небі, а Господь дасть нам все те, що є потрібним для земного життя.
Отож, не забуваймо про молитву коли нам є добре, а звертаймося до Бога завжди, адже навіть кількахвилинна щира молитва або призадума може спричинитись до насправді великої наснаги у повсякденному житті, а особливо під час випробовувань, які не будуть здаватись страшними тоді, коли перебуваємо з Богом.
бр. Яків Шумило
Повязані записи
