Релігійність для вірмен – одна із найважливіших сфер життя. Відомо, власне письмо вірмени придумали з метою, щоб читати Біблію рідною мовою. І, звісно, хоча вірмени і є християнами, мають деякі відмінності у святкуванні різних свят. Наприклад, існують декілька різдвяних традицій у Вірменії, які геть відрізняються від тих, до яких звикли українці. Тому ми вирішили запитати в отця-диякона Вірменської апостольської Церкви, що у Львові, – Армена, які існують особливості святкування Різдва у його Батьківщині.
–В Україні ми святкуємо Різдво з 6 на 7 січня. У Вірменії, як відомо, святкують на день раніше – з 5 на 6 січня. З чим це пов’язано?
-Варто почати з того, що Вірменська Апостольська Церква – одна з найстарших Східних Церков, святкує Різдво та Хрещення в один день. Тут, в Україні, Хрещення святкують 19 січня, а Різдво з 6 на 7 січня. В той час, коли вірмени (та й не тільки вірмени, але й інші стародавні Східні Церкви – копти, ассирійці, ефіопи та інші) святкують Різдво та Хрещення в один день. І Різдво, і Хрещення – Богоявлення, те, коли Він явився масам, коли хрестився. Спочатку Богоявлення в тілі Бога побачила невелика кількість людей. Марія побачила і знала, що то Бог. І це вже є Богоявлення. Різдво-Богоявлення. Тому, коли ми співаємо, то кажемо: «Поклоняємось Різдву і Богоявленню Твоєму». Всі Церкви до V ст. святкували Різдво та Хрещення разом, зокрема і Рим. Тоді ж не було багато Патріархів, був лише Рим, потім Константинополь і Старосхідні церкви – Олександрія, Вірменія і так далі.
В Римі було поганське свято – народження бога сонця Юпітера. 25 грудня за новим стилем (за старим – це було б 7 січня) день і ніч стали рівними – відбулось рівнодення, і вже з 25 грудня день починає рости, а ніч – йти на спад. Незважаючи на те, що багато людей були християнами, ходили на Службу Божу, приймали причастя, але все одно десь в думках поганські свята ще лишались, і люди їх святкували. (Хоча і досі є такі забобони – людина-християнин, але каже «Не можна запалювати свічку від іншої в церкві». Подібні забобони – то навіть образа для Бога. Якщо Бог всемогутній, і ти віриш в Нього, то яку шкоду можуть зробити свічки?). І, щоб люди забули про свято Юпітера, Римська Церква відокремила це свято. Хрещення залишилось 19 січня, а Боже Народження 7 січня за старим стилем. А потім, коли Латинська Церква прийняла новий стиль, 7 стрибнуло на 25, а 19 на 6 січня. Ті, хто святкує за старим стилем, далі відзначає 7 січня Різдво і 19 січня Хрещення.
Що сталось з Вірменською церквою? Вірмени святкували 19 січня Різдво та Хрещення разом, і коли прийняли новий стиль, то з 19 січня свято «перестрибнуло» на 6 січня. Тобто 5 січня – Святвечір. А 6 січня – Різдво та Хрещення разом. В цей день ми освячуємо воду. Тут теж є свої особливості. У воду занурюють великий хрест – це є символом того, що Ісус зайшов у води річки Йордан. Потім додають у воду міро – символ голуба миру. Опісля з парафіян обирають хачкавор – піклувальника або опікуна. Він витягає з води хрест і тримає його вдома протягом 40 днів. Це, напевно, така найбільша відмінність.
-В нас, українців, є традиція – 12 страв на різдвяному столі. Чи є у Вірменії суто різдвяна страва, така, яка обов’язково має бути на столі кожної вірменської родини?
– Є особливість така – після посту на Різдво, і це також стосується Великоднього посту, вірмени обов’язково готують рибу. Так прийнято «зустрічати» кінець посту. Це ознака, що піст закінчився. Думаю, що це, скоріш, для того, щоб організм звик перед тим, як почати знову їсти м’ясо.
У Вірменії такого немає, щоб обов’язково було 12 страв, але, знаю, що вірмени, які живуть в Україні перейняли цю традицію, і собі й також готують на кожен Святвечір по 12 страв. В цьому нічого поганого немає, якщо ми не робимо з цього мети. Це засіб гарно святкувати на славу Бога. Нехай буде 12 страв, п’ять страв, але це не має значення. Є люди, які не мають можливості стільки страв наготувати, що ж тепер йому не святкувати? Варто більше звертати увагу на духовне.
– Як відомо, у Вірменії на Різдво є звичай – проводити обряд під назвою «матах» – жертвоприношення тварин та освячення солі. Чи широко дотримуються цієї традиції зараз?
– Якщо перекласти слово «матах» – корінь цього слова «ах», що означає сіль. А саме слово – «підноси сіль», мається на увазі для того, щоб священик освятив. Христос каже: «Ви є сіль», звертаючись до християн.
Сіль є майже в будь-якій їжі, тому перед тим, як робити матах, приносимо в церкву сіль, щоб священик освятив. Після чого людина забирає до себе додому цю сіль і з нею готує свої страви. До нас доходять свідчення ще з часів апостолів, що перші християни після служби Божої збирались і робили «агапе» – обід любові, їли після Служби. Спочатку їм апостоли розносили їжу, а потім зрозуміли, що вони не встигають зі всім впоратись і так виник сан дияконів. Диякони з самого початку прислуговували біля «столів». Люди приносили їжу і пригощали інших (взагалі, Служба Божа і є обід Господній). Матах – продовження агапе.
Це не жертвоприношення в сенсі тих поганських звичаїв. Це просто добрий вчинок людини, яка хоче зробити щось корисне для своїх побратимів, оточення свого і тому приносить їжу, щоб нагодувати. Наприклад, хтось хоче віддячити Богу, але ж Богу нічого не потрібно, для того віддається це іншим людям. Бог каже, що якщо ви зробили корисне щось для іншої людини, це ви і для Бога зробили щось корисне теж.
А те, що тварина має бути чоловічої статті, не має ніякого значення. М’ясо мають віддати бідним людям. В радянський час казали, що бідних немає, всі однакові. Тому люди робили матах і не могли віддати комусь. Бо скажуть: «Що ти робиш? Не можна такого робити?». Тому вони робили і самі ж їли в дуже тісному колі. І трохи забулась сама традиція. Зараз Церква наголошує на відродженні і дотриманні традиції. Зараз, коли тут в Україні вірмени роблять матах, одразу відносять до старших людей в будинок перестарілих або до дитячого будинку.
-Чим відрізняється Різдвяний піст у Вірменії від того, який в Україні? Є якісь особливості?
-Піст в нас 50 днів мав би бути, але його трохи зменшили, бо людям важко було дотримуватись двох постів, які йдуть майже один за одним. Але, хто хоче, може тримати цілий період. Хто ж не може, дотримуються лише в перший і останній тиждень. Не можна їсти м’ясо, яйця, молочні продукти. Звичайно, якщо людина хвора або за станом здоров’я не може триматись посту, або ж якщо вагітна жінка, для неї ці всі заборони знімаються. Але не дотримання посту не заважає людині звільнитись від гріховної важкості. Сам піст, як і у всіх інших конфесіях, трактується більше, не як відмова від певної їжі, а від недобрих вчинків і звичок, пустих слів, пліткарства, палити або пити, якщо хтось має такі залежності. Все, що ми робимо, має бути на славу Бога. Апостол Павло каже: «Хтось їсть [м’ясо] і хвалить Бога, а хтось не їсть і теж хвалить Бога». Але і той, і інший роблять це на славу Бога.
Один з отців Вірменської Церкви сказав: «Краще, щоб ви їли м’ясо тварин, ніж «м’ясо» свого брата».
Спілкувалась Вікторія Мгламян,
спеціально для сайту “Духовна велич Львова”
Повязані записи
