Сьогоднішній день є третім днем світлого святкування празника Різдва Христового. В цей день Східна Церква відзначає пам’ять святого Стефана. Цей святий носить титул первомученика і архідиякона. Латинська Церква, натомість, відзначає його пам’ять у другий день Різдва. Про те, ким був святий Стефан, про його життя і подвиг мучеництва дізнаємося із Діянь святих апостолів. Отож, первомученик і архідиякон. Щодо мученика – ми вже говорили про різні категорії святих, і тому знаємо, хто такі мученики. Стосовно ж дияконів часто виникають питання. Не тільки щодо святого Степана, але і в цілому стосовно інституту дияконства. Хто такі диякони? Звідки вони взялись?Яка їх функція. На ці питання спробуємо дуже коротко і лаконічно відповісти нижче.
Отож про постання інституту дияконства читаємо у тих же Діяннях апостолів: «1. Тими ж днями, як учнів намножилось, зачали нарікати на євреїв геленісти, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані. 2. Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово і служити при столах. 3. Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю. 4. А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову. 5. І всім людям сподобалося оце слово, і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і прозеліта Миколая з Антіохії, 6. їх поставили перед апостолів, і, помолившись, вони руки поклали на них. 7. І росло Слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі.» (Дії Апостолів 6:1-7)
Таким чином бачимо, що із трьох сучасних ступенів священства – архиєрейства, пресвітерства і дияконства, – дияконат є чи не найстаршим. Адже про єпископів і пресвітерів знаходимо у Святому Письмі дещо пізніше. Зрештою, єпископи стали наслідниками апостолів, а диякони діяли одночасно із ними. Із наведеного вище уривка бачимо, що завдання дияконів було простим – служити при столах, та в цілому провадити харитативну діяльність, зокрема піклуватись про вдів. Ця функція підтверджує і сама етимологія слова «діаконос» – служитель, «діаконія» – служіння, у перекладі із койне.
Згодом, диякони стали співпрацівниками єпископів не лише у харитативному, а також і у Літургічному служінні. Зокрема у документах і текстах Церкви знаходимо згадки про те, що диякони брали активну участь у чині Хрещення. В тому часі розвинутим був і інститут «дияконис» які теж окрмі харитативноїдіяльності брали активну участь у хрещенні жінок,з огляду на цнотливість християнського благочестя, тому, аби це благочестя при чині хрещення максимально зберегти у хрещенні жінок брали участь жінки-диякониси. Цей звичай припинився у Церкві із початком Хрещення не людей зрілого віку, а немовлят.
Ким же є диякон у сучасній Церкві? У римо-католиків інститут дияконату не є вельми поширеним. Дияконат сприймають як перший ступінь священства, своєрідну «сходинку» перед пресвітерським рукоположенням. Хоча, з іншого боку, дияконат як ступінь священства єдосить таки самостійним і більш самодостатнім ніж у Східній Церкві. Так на дияконів у РКЦ не поширюється обов`язковий целібат, вони можуть бути одруженими (хоча, як і в Східній Церкві, мусять це зробити перед хіротонією). Також у РКЦ в дияконів є досить серйозні літургійні права. Зокрема диякон сам може звершувати похорон, хрещення, і за певних умов – вінчання.
У Східній Церкві – диякон асоціюється у першу чергу із служінням архієрея. Хоча кожен із пресвітер і єпископ колись був дияконом, але більшість із них були в дияконаті недовго і мали намір вступати на інший шабель священства. Саме тому,із словом «диякон» асоціюються у першу чергу архієрейські протодиякони – голосисті священики, які своїм співом і служінням прикрашають архієрейські Богослужіння.
Які ж Літургічні функції диякона? Згідно із Східним Літургічним благочестям жодного богослужіння чи таїнства диякон не може звершувати сам він лише співслужить ієреєві чи архієреєві. Кадить, читає Євангеліє та виголошує єктенії. Проповідувати диякон може лише із благословення.
Літургічними ризами диякона є стихар, орар та поручі. Також диякон може бути нагороджений подвійним орарем та камілавкою. Без риз диякона можна відрізнити по тому, що поверх підрясника чи ряси він не носить нагрудного хреста.
Звичайно диякон не зможе уділити Вам благословення, «освятити», а радше благословити свяченою водою будь-яку річ, висповідати чи запричастити. Проте абсолютно всі диякони закінчили семінарію, готуються до пресвітерства (чи не готуються,якщо вони є архієрейськими дияконами), тому із своїми питаннями ви можете сміливо до них звертатись, духовна розмова не суперечить дияконському статусу. Отож, звертайтесь.
Володимир Мамчин
Повязані записи
