В темряві мого життя, в якому присутні розчарування, я даю тобі одну велику річ, яку слід любити на землі: Святі Дари… У Них ти знайдеш романтику, славу, честь, вірність та істинний шлях всієї вашої земної любові і, навіть, більше: Смерть.
Божественний парадокс полягає у тому, що Святі Дари являють завершення життя і вимагають капітуляції всіх, але лише Вони можуть дати те, що ти шукаєш у своїх земних відносинах (любов, віру, радість) та допомогти прийняти вигляд реальності, вічності, чого бажає серце кожної людини.
Єдиними ліками для дряблої чи непритомної віри є Причастя. Завжди самостійні, досконалі, повні та недоторкані, Святі Дари не можуть повністю раз і назавжди діяти в комусь із нас. Як Акт Віри, Їх прийняття повинне бути безперервним і рости за допомогою духовних вправ. Найвищий ефект полягає у частоті цього прийняття. Сім разів на тиждень краще, аніж сім разів із перервою.
Крім того, я можу рекомендувати це як вправу (для якої знайти час простіше простого!): спілкуватися в умовах на свій смак.
Призначте священика, який сопить чи бурмоче щось собі під ніс або гордого та вульгарного ченця; і церква наповниться звичайним буржуазним натовпом, погано вихованими дітьми, які лаються, випускниками католицьких шкіл, які на момент відкритого Ковчегу сидять, склавши руки, і позіхають, молодь з оголеними плечима та у брудному одязі, жінки у штанях і часто з неохайно причесаним волоссям та непокритою головою. Спілкуйся з такими (і молися за них). Тоді таке спілкування буде нагадувати красномовну промову, виголошену явно святим чоловіком і підхоплену декількома набожними та порядними особами. Такий вчинок не може бути гіршим, ніж спільний обід П’яти Тисяч чоловіків, чим Господь хотів показати грядущу Трапезу”.
Листи Дж.Р.Р. Толкіна, лист до сина.
За матеріалами “Католицького оглядача”
Повязані записи
