Чого очікували українці від Папи у День Незалежності? Очікували, що Папа привітає Україну з Днем Незалежності і висловить співчуття через терпіння її народу, а також закличе до закінчення війни. Натомість Папа закликав до припинення війни, а потім згадав Дугіну і визнав її невинною жертвою війни. Це викликало обурення і шок. Як ми вже знаємо, наше МЗС викликало Апостольського Нунція на розмову. Так вони висловили своє огірчення. Вже півроку світ очікує від Папи засудження агресора, яким є Росія. Властиво що цього не відбувається. Це викликає певне здивування, але ми не знаємо чому Папа так поводиться. Це у богословів викликає здивування, бо сам Христос каже: “Пізнайте Правду і Правда визволить вас”. І яка би та правда гірка не була, треба назвати її по імені. Ну, можливо, це справа часу.
Папа висловивши свою думку про Дугіну, зачепив контекст політичний, тому відреагувало наше МЗС, Бо ми достеменно не знаємо що сталося. Може виявитися що це інценізована смерть, тощо. Коли є вибір між дипломатією і Христовою Правдою, то очевидно Христова Правда має бути у першості.
Але є одне але. Я дуже занепокоєний, що це починає набирати таких обертів емоційних. Люди у соцмережах клянуть Папу, Церкву, атеїсти використовують нагоду, щоб сказати що у Церкві немає правди. Це вже робиться хаос. А хаос це творіння диявола, а не Бога, бо Бог якраз хаос упорядковує у порядок. І треба уникати хаосу. Я дуже боюся, що українці засудять Папу і не зроблять висновків, а що треба робити щоби змінити думку сучасного наслідника Апостола Петра.
Тут у мене виникає підозра, що мабуть це вже могли затіяти спецслужби. А не є секрети, що зрадники є всюди. Шпигуни є й у світських, і у церковних середовищах. Але ми не повинні плакатися, що ми бідні і нещасні, а треба боротися. Слова “Бо плач не дав свободи ще нікому, а хто борець – той здобуває світ” є дуже євангельськими.
У мене є така гіпотеза, що ці наративи Папи, є справою спецслужб, які намагаються посварити Україну з Ватиканом, а українців віддалити від Католицької Церкви.
Бог завжди є на стороні тих, хто на стороні правди. З ким є Бог, з тим є правда і перемога.
Як людина, яка була у Римі, маю сказати що нам треба працювати на різних фронтах. У той час як наші воїни захищають Україну, є ще фронт духовний, церковний і там ми не можемо скласти руки, а маємо бути воїнами і воїнами мудрими. Як на мене, у Ватикані маємо недоопрацювання. До Папи доносять дані про Україну люди, які мають викривлене уявлення про неї. Але щоби на тому фронті воювати, треба ризикувати. Повинні бути люди, які готові ризикувати задля Правди Христової багатьма речами. Тим що їх не розумітимуть, що їх можуть цькувати, навіть до втрати кар’єри. Борець – це той, кого можуть вбити, але чиї переконання знищити не можуть.
Мене одного разу запитали, чи я знаю випадки шпигунства у Ватикані. Я не є спецслужбіст, але я один факт знаю з особистого досвіду. У той час як я жив у Римі, то серед викладачів був один монах-єзуїт, отець Констянтин Саймон. Людина, яка свого часу, жила в українській колегії святого священномученика Йосафата, потім вступила до єзуїтів. Єзуїти є дуже поважний орден, але у радянські часи були перевірки чи серед кандидатів до них не діють радянські спецслужби. Найвідоміша була у 70-х роках минулого століття, коли такий Роберт Грем мав завдання перевірити єзуїтів, які мали контакти зі Сходом, чи вони не є на гачку у спецслужб. Отець Констянтин Саймон був знаний, що у нього робили докторати вихідці з колишніх радянських республік. З Польщі, Словаччини. І під час захистів тих докторатів цей отець Констянтин Саймон ніколи не пропускав нагоду покпити над українською державністю,тощо. І завжди він це робив у науковий спосіб. На одному із захистів мені це вже набридло. А я був готовий і почав нотувати всі його ляпи. Потім, коли можна було поставити питання, я сказав що маю питання до одного з професорів. І навів йому 3 чіткі аргументи, де він зачепив політику і де наїхав на українську державність і на УГКЦ і я спитав чи цей професор-опонент є кваліфікаційно здібний оцінити досягнення докторанта, бо використовує трибуну, щоб пропагувати ідеї рос. міра. Ректор інституту мене не переривав і наприкінці сказав, що питання не можна ставити професорам, але лише тим, хто захищається.
Через ці слова я міг навіть бути позбавлений сану, бо ця людина була близька до Святішого Отця. Чи я був того тоді свідомий? Ні, Бог дав тоді таку ласку. Я зателефонував до нашого ігумена, тоді був Владика Теодор Мартинюк нашим ігуменом. А він швидко пішов до Блаженнішого Любомира. А Блаженніший Любомир сказав:” Прошу пернедати отцю і щоб він не переживав”. Саймон із студентом-українцем пішли жалітися до директора “Русікуму”. А директором був литовець, теж єзуїт, як і Саймон, але він мене захистив.
Знаєте що сталося опісля? Спрацював на тому заході ефект дзеркала. Хтось тоді очевидно наважився сказати, що єзуїт-монах Саймо працює не на Церкву, а на Росію. Невдовзі він перейшов публічно до РПЦ, його приймав сам Ілларіон Алфеєв, на той час завідувач зовнішніх відносин РПЦ.
До чого я веду? Мені непотрібно похвали. Особливо у час коли гинуть наші цивільні і військові і Україна потерпає. Я хочу сказати, що у Інституціях Риму ми маємо дуже мале представництво. Думаю ми маємо на цьому зосередитися, щоби мати своє більше представництво у інституціях Ватикану. Ми маємо діяти на випередження. Чи можна було попередити висловлювання Папи ? Я не знаю, ніколи не мав можливості зустрітися з Папою Франциском, але щодо інших Пап така можливість була.
Хочу запевнити Вас, що Католицька Церква не є ворогом українського народу.
Повязані записи
