Гелловін – день Всіх святих чи бал демонів?

3b0644421a8c948eea2be63e340a29421 листопада християни латинського обряду згадують усіх святих, а наступного дня – усіх померлих. Сучасне святкування дня Всіх святих (та й дня померлих) передбачає насамперед відвідування Служби Божої в храмі та могил померлих на цвинтарі. Доброю традицією стало запалювання на могилах свічок та лампадок. У такий спосіб ми виявляємо нашу пам’ять і любов до тих, хто вже відійшов із цього світу.

Зате маскарад, що відбувається в ніч напередодні, викликає у віруючих людей неоднозначну реакцію: по вулицях «літають» розпатлані, розмальовані демони, відьми та привиди. Старші люди лякаються, проте молодше покоління зовсім не проти долучитися до цього шабашу. Це Гелловін – ніч напередодні дня Всіх святих. За давнім повір’ям, цього дня уся нечисть виходить на поверхню, щоби правити на землі бал. Молодим, звичайно ж, така незвична ідея припадає до душі й заморське свято таки пускає в Україні своє коріння.

Гелловін прийшов до нас після падіння «залізної завіси» в основному через телебачення й інтернет. А також – завдяки урокам англійської мови, на яких учителі надто вже запопадливо знайомлять учнів з американськими традиціями.

Варто зазначити, що Гелловін в особливий спосіб прижився і поширився саме на північноамериканському континенті, хоч підґрунтя для нього – європейське. Тут нашарувалися традиції кельтські, римські та християнські, а в результаті вийшла вибухонебезпечна суміш. Ідея свята має начебто благоговійний відтінок, однак його форма попахує чортовинням.

 З чого все починалося

А починалося все з кельтів. Перш за все, з’явилася дата – 1 листопада. У цей день вони відзначали прихід Нового року – літо змінювалося на зиму, день – на ніч, життя – на смерть. Вважалося, що 31 жовтня мертві повертаються на землю, щоби відвідати своїх нащадків. Крім того, з мерцями на землю приходили інші темні сили – демони, домовики, відьми тощо. Поки жерці-друїди чаклували й приносили жертви, простолюддя у цей день одягалося в різні маскарадні костюми для того, щоб обдурити злих духів. Це свято називалося у них Самайн (з ірландської – листопад).

Пізніше кельтські землі завоювали римляни. Разом із соціальним устроєм вони принесли на підкорені території свої вірування. Тоді ж до Самайну додалося двоє римських свят – Февралія (щось на зразок поминання померлих) і свято на честь богині фруктів та дерев Помони (Яблуниця).

У 800-му році Католицька церква перенесла офіційний «День усіх святих» («All Hallow’s Day») з травня на 1 листопада, а 2 листопада Церква оголосила «Днем померлих» – подібно до свята Февралія. Проте язичницьке свято так і не вдалося християнізувати: з плином часу язичницькі традиції та обряди не втратили своєї сили, а навпаки – католицький День святих (а точніше – ніч напередодні) доповнювали елементами нібито невинної демоніади. Люди не могли і не хотіли відмовлятися від традицій, яких здавна дотримувалися їхні предки. Та й сама назва «Гелловін» має християнське походження: у народі свято називалося Allhallowmas (the mass of all Hallows – Всіх святих), а ніч напередодні отримала назву All Hallows Eve (Вечір всіх святих). З часом ніч напередодні Всіх святих стали називати Гелловін.

 Символи і традиції

Символ Гелловіна – гарбуз – теж оповитий легендами. За ірландськими переказами, якийсь п’яниця Джек зумів обдурити чорта: він загнав його на дерево, а злізти дозволив лише тоді, коли рогатий пообіцяв Джеку не забирати його душу до пекла. Але і Царства Небесного Джек також не заслужив: після смерті Господь Бог замість очей дав йому дві розпечені жарини, аби той відлякував диявола. Тому гарбуз зі свічкою всередині покликаний відлякувати від будинку нечисть. У народі він отримав назву «лампадний Джек». За іншими ж версіями, вирізане з гарбуза обличчя символізує смерть.

Отже, Гелловін, як і вся американська нація, поєднав у собі традиції різних народностей та вірувань і залишив у собі те, що найбільше припало до душі американцям. Ніч на 1 листопада перетворилася на величезний маскарад, під час якого діти й дорослі «офіційно» отримують можливість пограти в чортівню, переодягаючись у костюми нечисті. Найбільшою популярністю Гелловін, звичайно ж, користується в молоді та дітей, у яких поняття добра і зла доволі знівельовано.

Гелловін не пропаґує Христа, а навпаки – возвеличує диявола. Адже погодьтеся: розгулювати вулицями в костюмі відьми й лякати істеричними криками стареньких бабусь – це аж ніяк не Божа справа. Та й уся суть святкування полягає в тому, щоби відчути себе в ролі «нечисті», яка викликає жах у оточуючих.

 То що ж має бути – Гелловін чи день Всіх святих?

У свій час був звичай ходити у задушні дні по домівках і просити солодощі, кекси та ізюм. Узамін прохачі обіцяли прочитати за померлих стільки молитов, скільки отримали кексів. Однак сьогодні молитва за отримані солодощі вже не в моді. Тепер цей звичай набрав загрозливого змісту: «Цукерки або смерть!»

Сучасні молоді люди, або як вони самі себе називають – «продвинуті», рідко йдуть до храму з нагоди Дня всіх святих чи Дня померлих, проте величезна кількість цих людей із задоволенням натягує на себе страхітливі костюми, вирізає гарбузи, ходить на дискотеки та в клуби на тематичні вечірки з нагоди Гелловіну. І, що цікаво, такі речі практикує не тільки молодь – дорослі і навіть літні люди теж беруть собі це за моду. Вони вважають, що таким чином «євроінтеґруються», чи то пак, долучаються до західної культури.

А що ж сама культура? Тут культурою і не пахне – суцільна комерція! Бізнес крутиться, величезна кількість людей випускають листівки, продають гарбузи та різноманітні сувеніри, ще інші шиють та реалізують костюми для Гелловіну. Кров бізнесу – гроші, і саме бізнес зацікавлений у тому, щоб це свято набирало все більшої популярності.

Здавалося б: ну, що страшного в тому, щоби «відірватися» в клубі, декорованому у стилі «будиночка сімейки Адамсів» у костюмі невинного й милого привида Каспера? Однак варто пам’ятати, що диявол любить маскуватися під усілякі милі і зовсім невинні речі. А Гелловін, власне, і став таким собі маленьким та дрібним модним святом, котре презентує зло в наших очах «білим і пухнастим».

Підготував о. Іван Галімурка

(Джерело: газета «Мета» № 96/7 2013 р.)