Багато аспектів духовного життя пов’язаних зі сповіддю, покаянням вже проаналізовано й обговорено у наших нотатках. Говорили про те як і яким чином сповідатись. А от сьогодні спробуємо разом роздумати над тим, що таке гріх, які бувають гріхи, що з ними робити та як позбутися?
Особливо це актуально після щойно пережитого нами п’ятого тижня Святої Великої Чотиридесятниці. Тижня, в якому ми молились Великий Канон Андрея Критського, який також, по-іншому називається «Маріїне стояння» – адже в Каноні згадується також інша велика праведниця – свята преподобна Марія Єгипетська. Повія, яка стала великою аскеткою. Та котра зуміла покинути свій гріх і прийти до Бога.
Отож, що таке гріх? Із основ Катехизму знаємо, що гріх – це свідоме і добровільне переступлення Божих заповідей. Це якщо підходити юридично і формально. А по суті гріх – відхід від Бога. Вибір не на Його користь. Власне це розуміння гарно випливає з етимології цього слова. Грецькою мовою гріх називається: αμαρτία, що перекладається на українську як «промах». Дуже вдалий опис. Саме промах. Промах через неправильний вибір, вибір не на користь Бога, але на користь злого. Власне вперше такий відхід стався в Едемі. Саме там люди зробили вибір не на користь Бога. Вони вибрали іншу альтернативу – слова спокусника про те, що будуть «як Бог, який знає добро і зло». Як Бог вони не стали, але що таке зло пізнали сповна. Примірно так є і з кожним із нас коли грішимо. Гріх здається чимось солодким і привабливим, саме таким лукавий представляє його нам, намагаючись спокусити, саме таким він здається у момент коли його чинимо. Власне про це кажуть нам слова Канону Андрея Критського: «Замість Єви тілесної постала в мені Єва мисленна – це плотські пристрасні помисли, які солодять мою думку, проте завжди є гірким напоєм». Але потім «вмикається» голос совісті, котрий є нічим іншим як голосом Бога у нас. Та й сам спокусник вже не представляє «солодкі сторони» гріха, але сповнює нас відчаєм за скоєне і безнадійністю, щоб ми не сподівалися на Боже милосердя і прощення.
Тож є ще одна властивість гріха – він затягує. Спершу ми тяжко шкодуємо через скоєне, потім зневірюємось, а потім, або заспокоюємось, або думаємо щось на кшталт «і так згрішив, то чому б не погрішити ще». Про це кажуть Святі Отці: духовне життя – як плавба проти течії. В ній не можна стояти на місці, бо тебе буде зносити назад. Тому й неприпустимою для духовного життя є «річна» сповідь, адже багато речей забудеться, зітреться, і не будуть залишені під час акту покаяння.
А єдиним ліком від виходу із гріховного стану є добра сповідь і правдиве покаяння, котре вона в себе включає. Адже однією з умов доброї сповіді є жаль за гріхи і постанова виправитись. Покріпленням же у боротьбі із гріхом є Пресвята Євхаристія та молитва, постійна інтимна комунікація з Богом. Він і лише він може захоронити від потенційної здатності грішити, котра передалась нам від прародичів.
Тому, якщо гріх – відхід від Бога, то аби гріхові протистояти – потрібне постійне спілкування з Богом – Євхаристія і молитва, а якщо все ж таки промах стався – Господь завжди готовий простити у Святій Сповіді гріхи тим, що щиро каються.
Наостанок подаю розділ Катехизмової частини, котрий говорить про гріх:
Гріхи
Головні гріхи й протилежні їм чесноти
Гордість – Покора
Захланність – Щедрість
Нечистота – Чистота
Заздрість – Зичливість
Неуміреність – Уміреність
Гнів – Лагідність
Лінивство – Працьовитість
Золоте правило
Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм.
Чужі гріхи
Наказувати гріх
Спонукувати до гріха
Дораджувати до гріха
Дозволяти гріх
Допомагати у грісі
Не карати за гріх
Гріх боронити
Гріх хвалити
На гріх мовчати
Гріхи проти Святого Духа
Надмірна надія на Боже милосердя
Безнадійність на Боже милосердя
Спротив пізнаній правді християнської віри
Завидування ближньому Божої ласки
Закаменілість на спасенні упімненні
Нерозкаяність аж до смерти
Гріхи, що кличуть про помсту до неба
– Умисне людиновбивство
– Гріх содомський
– Скривдження вбогих, удів і сиріт
– Задержання заробітної заплати
Володимир Мамчин
Повязані записи
