Вірменська громада Львова є однією з тих, яку сміливо можна вважати ровесницею міста Лева. Перші згадки про львівських вірмен датовані XIII сторіччям, часами правління князя-короля Данила Романовича. Окрім неповторного катедрального Собору Успіння Пресвятої Богородиці, маємо у Львові стародавні, проте, менш відомі пам’ятки, пов’язані із історією цієї поважної львівської громади…
За згадками, ще від княжих часів на цих теренах на березі Полтви стояла дерев’яна вірменська церква Святого Хреста. Зведення нового храму із каменю і цегли було розпочато у 1629 році коштом вірменського купця Сагака Агопсовича і завершено наприкінці 1630-х років. Ім’я архітектора невідоме, проте, за рядом ознак, авторство приписують відомому архітектору італійського походження Павлу Римлянину.
При храмі був чималий цвинтар та мурований жіночий монастир вірменських василіянок. Відомо, що монастир довгий час не підтримував унію вірменської церкви із римо-католиками. Після сутичок із вірменами-уніатами монахині оселились у Язлівці і Кам’янці-Подільському…
1680 року частина монахинь повернулась і осіла при катедральному вірменському соборі, заснувавши монастир на бенедиктинському уставі.
У 1671 році вірмено-католицький єпископ Миколай Торосевич передав монастирські келії римо-католицькому ордену Театинів, залишивши собі церкву і кладовище. Додатково театинці створили тут папську колегію для навчання вірменської молоді. 1681 року монастир був переданий їм остаточно. Кількість учнів колегії збільшувалась і театинці розпочали будівництво нового приміщення під Високим замком. По переселенню до нової будівлі, монастир при церкві Святого Хреста продано отцям місіонерам…
З 1744 року Лазаристи (місіонери) зайнялись розбудовою монастиря за проектом відомого архітектора Бернарда Меретина. 1769 року місіонери зайняли і храм, вимінявши його на костел Святого Войцеха, що поблизу Високого замку.
Під час реформ цісаря Йосифа ІІ, 1782 року монастир місіонерів було скасовано. У реквізованих приміщеннях було влаштовано військовий шпиталь, а пізніше – гарнізонну в’язницю. Церква слугувала як каплиця для ув’язнених… Через деякий час монастир перетворено на казарми… Після того, як поруч було збудовано новий казарменний корпус (нині Замарстинівська, 7), тут облаштувався військовий суд із власною в’язницею… У червні 1941 року Замарстинівська тюрма стала місцем масового винищення енкаведистами людей, одним з найтрагічніших символів режимів у Львові…
Сьогодні комплекс т.з. Малих касарень належить до Львівського юридичного інституту, а у відновленому храмі Хреста Господнього (вул. Замарстинівська, 9) відбуваються Богослужіння. Почергово проводять Богослужіння Українська Греко-Католицька Церква та Українська Автокефальна Православна Церква.
Євгеній Іпатов
Джерело: photo-lviv.in.ua
Повязані записи
