У четвер, 28 вересня, розпочав своє служіння новий капелан Львівської міської ради – греко-католицький священник о. Андрій Сіданич. Міський голова Львова Андрій Садовий представив його депутатам на сьогоднішній сесії міської ради.
Хто такий отець Андрій Сіданич?
Отець Андрій Сіданич – заступник настоятеля Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла УГКЦ у Львові. Військовому капеланському служінню він присвятив останні 12 років свого життя. За цей час священник отримав багатий досвід, щодня опікуючись воїнами та їхніми родинами.
Народився священник 18 травня 1982 року у Львові. Навчався в ліцеї Климентія Шептицького (тепер гімназія). Опісля вступив до Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ, яку закінчив у 2009 році, після чого продовжив навчання в університеті Терезіанум у Римі та отримав ліценціат за спеціальністю «Духовність». Відчував покликання до священства зі шкільних років.
«Для мене бути священником – це щось особливе. Це не лише здійснювати певні церковні ритуали чи обряди, але перш за все – послужити. Я формувався в семінарії, коли ректором там був отець Святослав Шевчук, теперішній Блаженніший. В семінарії молитва і служіння ближнім завжди ішли пліч опліч».
Вже навчаючись у семінарії, Андрій Сіданич розпочав працювати в сфері капеланського служіння — опікувався спецшколою соціальної реабілітації в місті Городку біля Львова.
Повернувшись 2011 року із навчання в Римі, отримав 25 грудня дияконське рукоположення, а з лютого 2012 року розпочав капеланське служіння в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
«Це був певний виклик — раніше я не працював з військовими… Приблизно тоді ж відкрили для служіння Гарнізонний храм. Водночас допомагав капеланству в 48-ій виправній колонії на вул. Хуторівка. Так що перший рік мого дияконського служіння проходив із курсантами та ув’язненими».
9 грудня 2012 року Андрій Сіданич стає священником, після чого, в 2013 році, він починає капеланське служіння в Львівському Ліцеї імені Героїв Крут, яке триває до 2017 року.
«Це було моїм наступним кроком в капеланському служінні. Коли хлопці бачили, що поряд з ними капелан, їм це додавало впевненості. Стрибав разом із учнями з парашутом. Враження позитивні — було “м’яке” приземлення. Для мене було важливо показати, що я разом з ними не лише за партою чи в каплиці, але й в екстремальних моментах їхнього життя».
Після початку російсько-української війни у 2014 році священник долучається до служіння військовим, виїжджаючи до них на фронт — в Торецьк, Авдіївку, Щастя та інші міста, а також опікуючись над мобілізованими, які проходили навчання на Яворівському полігоні.
«Незабутніми є випадки, коли ми хрестили хлопців на пероні перед відправкою. Багато хлопців приступали до сповіді і Причастя вперше в житті – це тисячі людей. Можливо, якби не війна, вони би не відчули конечної необхідності в цьому. Дивлячись на цих дорослих чоловіків, які приходять до сповіді, усвідомлюєш, що вони відчувають цінність життя. Сповідь стає для них підсумком життя, водночас вони переусвідомлюють його».
У 2017 році в Україні запроваджують офіційно військове капеланство, щоправда, лише як цивільну посаду. Від того часу о. Андрій Сіданич став офіційно капеланом однієї з військових частин 2-ої окремої Галицької бригади Національної гвардії України — до липня 2023 року.
«З того часу ми почали проходити військові вишколи — курс молодого бійця, смуга перешкод, тактична медицина – окрім використання зброї. Відчули передсмак військової служби. Також ми почали проходити ротації на Схід, щонайменше по місяцю часу».
О. Андрій Сіданич переконаний, що капелан не має ставити бар’єрів у служінні іншим – «незалежно, генерал це чи солдат».
«Я люблю займатися трішки спортом. Якось до мене підходить офіцер і говорить: “Отче, ви якісь не такі”. “Займаєтеся спортом, не маєте бороди, живота… ви часом не з контррозвідки?” Я відрізнявся від його стереотипу бачення священника. Для мене важливо, щоб і в міській раді люди не відчували цього бар’єру в спілкуванні та відкритості».
Священник одружений вже 12 років, виховує трьох дітей.
«Моя дружина зі Львова, познайомилися ми на парафії — на Сихові, в церкві Михаїла».
Капелан любить робити пробіжки, займатися на перекладині, плавати, а також подорожувати велосипедом — на полігон і на прощу. Також йому подобається пройтись лісом, збирати гриби.
«Інколи військові бувають вражені, що священник може підтягнутися від 10 разів. Вони бачать, що ти живий. Мені подобається плавати в басейні — проходити по кілька кілометрів доріжок, щоб і фізично, і психологічно відпочити».
О. Андрій Сіданич слідкує також за своїм духовним розвитком — читання і молитва для нього важливі. Останнім часом особливо запам’яталась отцю книга Арчибальда Кроніна «Ключі Царства» і «Дар. 14 уроків, які врятують ваше життя» Едіт Еґер.
«Перш за все книга повинна надихати мене для подальшого життя. Важливе хоча б коротеньке слово, але щоб воно дало мені можливість рухатись вперед. Через брак часу хотілося б читати більше».
На телебачення священник часу практично не має, але загалом надає перевагу фільмам історичного і комедійного жанру — «У вирі війни хочеться відчувати радість у житті».
Запрошення стати капеланом Львівської міської ради стало для отця Андрія Сіданича несподіванкою.
«Це водночас честь і відповідальність. Наш Гарнізонний храм поруч з міською радою, і ми часто пересікаємося з її працівниками. Пропозиція бути капеланом – це в якійсь мірі виклик, бо я розумію, що можу бути тут корисним — щоби принести духовну опіку людям, які тут працюють, їхнім сім’ям, та поєднати виклики війни, які переживає наша країна і місто, зі служінням в Гарнізонному храмі. Ми можемо багато робити спільного для користі містян. Також я хотів би навчитись чогось нового, але перш за все послужити для людей. Думаю, що мій досвід у військовому капеланстві тут знадобиться».
Підготував Андрій Толстой
Повязані записи
