Як же часто ми схильні впадати в крайнощі. Ми буваємо дуже щасливими, а буває почуваємось шалено пригніченими. В пориві гніву можемо нарікати на Бога, рідних, друзів, близьких, знайомих, котрі начебто є головними винуватцями усіх наших проблем… В пориві ж щастя ми, подібно до Фауста, намагаємося зупинити, затримати прекрасну мить щастя. Проте таких митей, враховуючи сьогоднішні реалії, є небагато, тому розглянемо перші випадки, коли ми нарікаємо, що «все іде не так».
Близько п’ятнадцяти років тому популярністю на наших телеекранах користувалась американська комедія «Мабуть Боги з’їхали з глузду». Так от, якщо копнути глибоко, то складається враження, що з глузду з’їхав увесь наш світ. У одному із попередніх дописів на нашому сайті, присвяченому темі евтаназії, я вже згадував про те, що сучасний світ є феноменально успішним у підміні понять. Ми вже говорили про те, що сучасний світ називає збочення правом на любов, аборт (вбивство власної дитини у своєму ж лоні) – правом жінки розпоряджатися своїм тілом, життя на віру – «нормальним процесом» в ході якого партнери просто «перевіряють» одне одного. Я не маю наміру висловлюватись, подібно до знаменитого предстоятеля одної із українських Церков, кажучи, що всі наші проблеми пояснюються фразою із Байки Глібова: «Катюзі – по заслузі»… Проте, кожен із нас повинен задуматись над вічними цінностями, зокрема над такою цінністю як сім’я…
Якщо проаналізувати сучасну пресу, кіно, телебачення і т.п., особливо так звану «світську хроніку» (як пресову, так і телевізійну), то побачимо, що із певною регулярністю чергуються сюжети про пишні весілля і гучні розлучення знаменитостей. В сюжетах про цих же зірок ми дуже часто чуємо їх «розсудливу» позицію про те, що «штамп у паспорті нічого не змінює», тому вони «просто живуть разом», «люблять один одного» і т.п.
До чого я це все підводжу… Річ в тому, що суспільство часто копіює осіб, яких бачить у ЗМІ. Думаю, кожен із нас має знайомих, друзів чи родичів, котрі живуть разом без шлюбу. Очевидно, що кількадесят років тому це назвали б конкубінатом, а по-народному – життям «на віру». А от сьогодні це норма, більше того, чітко переконаний, що люди, пройняті сучасними «ліберально-прогресивними» цінностями, явно звинуватили б автора цих рядків у дрімучості, відсталості, та релігійному фундаменталізмі. Але якщо ми є християнами, то маємо слідувати вченню Христа. А він говорив і про подружжя, і про його нерозривність, і про неприпустимість дошлюбного співжиття і подружньої зради, і про неприйнятність життя без шлюбу – усе те, що знаходимо у Євангелії. Просто не всі хочуть це чути.
Інколи доводилось чути із уст вірних щось на кшталт: «Церква – це для мене щось святе, та яке вона має право втручатись у моє інтимне життя?» Справді, права не має. Бо кожній людині Творець дав розум і вільну волю, і кожна людина сама для себе приймає певні рішення. Але Церква не може перестати називати гріх гріхом, тому ніколи не дозволить співжиття поза шлюбом, бо це – гріх, на який вказував сам Господь наш Ісус Христос. Церква ніколи не схвалить контрацепцію і аборти, оскільки користуючись цими речами, людина входить у сферу дії Бога, намагаючись вирішувати за Нього кому жити, а кому ні…
Часто доводиться чути закиди на кшталт:«Яка Церкві різниця хто з ким спить». Чесно скажу, Церкві немає жодної різниці. Всі дорослі і свідомі люди. Кожен сам вирішує для себе. Але Церква чітко, цитуючи слова Спасителя і інші уривки Священного Писання, говорить про колосальне значення інституту сім’ї, котрий після шлюбу утворюють чоловік і жінка, взаємно даруючись одне одному та будучи відкритими на прокреацію. Все інше – контрацепція, аборти, зради, розлучення – від лукавого. Україна потребує здорових і повноцінних сімей. А Господь підказує нам як їх творити.
Вибір за нами…
Володимир Мамчин
Повязані записи
