О. Юрій Щурко – декан Філософсько-богословського факультету УКУ, доктор біблійного богослов’я. Отець вважає важливим не лише вивчення Святого Письма, але й активну популяризацію Божого Слова, тому він став ініціатором створення багатьох біблійних проектів, одним із яких є веб-сайт «Жити Словом».
В інтерв’ю говоримо із о. Юрієм про історію проекту, його мету, про роль нових медіа у здійсненні місійної діяльності та про важливість присутності Церкви в Інтернеті, особливо під час карантину.
Отче, розкажіть, будь ласка, про історію створення Вашого веб-сайту «Жити Словом». Коли і чому виникла ідея започаткування такого проекту?
Насправді цей проект був природнім розвитком моєї діяльності. 2011 року я створив блог «Слово Боже», який містить коментарі до читань Євангелія у часі Літургії на неділі і свята. Але з часом побачив, що для ефективної популяризації Божого Слова потрібен складніший ресурс і кращі інструменти. Тож минулої весни я почав думати про заснування такого веб-сайту, за літо розробив загальну концепцію, а вже 13 вересня проект був запущений.
Сьогодні на сайті можна знайти розважання над літургійним уривком дня (блог «Слово Боже»). У рубриці «Lectio Divina» популяризую методику щоденного читання Святого Письма. Також є частина відеоматеріалів у розділі «Дивитися», що можуть стати допоміжними у вивченні Біблії.
З якими труднощами Ви стикалися при створенні і веденні свого сайту?
Звичайно, найбільшою перешкодою стали саме технічні аспекти. Потрібно було створити сайт, який відповідатиме моїм ідеям і вимогам та з яким я зможу працювати. Коли мені на замовлення створили основну платформу, я кілька тижнів наповнював його матеріалами. Але дуже скоро виявилося, що сайт потребує постійного вдосконалення і шліфування. Мені знову потрібна була технічна допомога. Тоді на волонтерських засадах дуже багато допомогли Максим Гонтар та Їржі Досоуділ. Ми попрацювали над візуальною складовою, дизайном тощо. На допомогу також прийшла пані Ірина Дмитрів, доцент Дрогобицького педагогічного університету, яка стала літературним редактором. А керівник медіацентру УКУ Ігор Ревага, з яким ми співпрацювали ще коли я очолював кафедру біблійних наук, знімає та монтує відеоматеріали. Отож, зараз я не сам, а маю команду. Я дуже вдячний цим чотирьом особам за те, що вони завжди можуть технічно оформити мої ідеї.
Та ще одною великою проблемою для мене є брак часу. Мої адміністративні обов’язки, які з січня непомірно збільшилися, просто фізично не дозволяють присвячувати більше часу для розвитку цього проекту. Ми навіть маємо частину нових та відредагованих матеріалів, але я просто не встигаю перенести це на сайт. Думаю, влітку, коли на новій посаді ми вирішимо усі нагальні і складні питання, у мене буде трохи більше вільного часу для цього.
Яка мета цього проекту і хто є Вашою цільовою аудиторією?
Цей сайт не є апологетичний, він не призначений пояснювати логічність і правду, закладену в християнській вірі. Він спрямований не лише для практикуючих християн чи богословів, але для всіх тих, хто хочуть вивчати Святе Письмо і, як визначено в назві, прагнуть жити Словом Божим, але потребують в цьому допомоги, спрямування. Знаю також, що деякі священники користають із цього проекту.
На мою думку, сайт має виконувати роль Йоана Предтечі: готувати людині дорогу до особистого поглибленого життя в Бозі, а тоді – відходити в бік. Тому, якщо через проект «Жити Словом» хтось почне щоденно читати Біблію, але перестане заходити на сайт або заходитиме лише вряди-годи, – Алилуя! Якщо хтось навіть з нашого сайту перейде на інший біблійний ресурс, адже ми даємо посилання на схожі проекти, і знайде там щось духовно ближче для себе, що спонукатиме його до вивчення Біблії, – я буду тільки радий. Адже важливо не те, щоб люди читали сайт, а щоб через сайт люди почали читати Святе Письмо. Це і є мета – прив’язати людей до Божого Слова.
І сьогодні без професійної промоції сайту та оплаченої реклами публікації щодня набирають від 1500 до 3000 переглядів. Близько тисячі людей заходять і читають щоденно, дехто – один-два рази на тиждень або перед неділею і святами. Думаю, ми ще доопрацюємо деякі матеріали і почнемо більше просувати сайт, адже було б добре, якби кілька мільйонів людей в Україні читали Слово Боже, а не кілька тисяч.
Ви говорили про методику щоденного читання Біблії «Lectio Divina». Скажіть, будь ласка, у чому полягає її суть і чому важливо читати Святе Письмо саме у такий спосіб?
Розуміючи силу і благодать Божого Слова, яким Він створив світ, підтримує його і буде його судити, ми віримо, що це Слово може стати правдивою духовною поживою для нас, але при умові, якщо що ми її вміємо правильно засвоїти. Тому християни, ще від найдавніших часів, велику увагу приділяли читанню Святого Письма. Так і викристалізувалася молитовна методика «Lectio Divina», тобто «Божественне читання». Знаємо, що вже із V-VI століття вона стала усталеною практикою в західних монастирях.
Ця методика полягає у трьох основних етапах, до яких потім додаються два інші. Звичайно, насамперед людина повинна належно підготуватися: заспокоїтися, відчути умиротворення, помолитися до Святого Духа. Тоді починаємо власне саме читання – lectio – і пробуємо зосередити свою увагу на тому слові, словосполученні чи реченні, що найбільше притягує нашу увагу. Це перший етап. Наступним кроком є meditatio, тобто розважання. Ми роздумуємо над цим уривком, що привернув нашу увагу, під таким кутом: що хотів через ці слова сказати мені сьогодні Господь. Цей етап є дуже важливий, бо ми не просто пускаємо Слово у свій розум, а немовби пробуємо його пережувати. Лише тоді воно засвоюється і дає нам поживу. І третій етап – oratio (молитва) – це наша вдячність Богові, яка виявляється у молитві. Часто ми молимося лише формально, виставляючи Богові цілий список речей, які Він мав би для нас зробити. Але на цьому етапі, коли через Святе Письмо ми розпізнаємо Господа, молитва стає плодом того, що Бог зроджує в нас, відповіддю нашого духа на діяння Божого Духа в нашому серці. Беручи Книгу до рук, ми не знаємо, що Бог нам скаже, тому ця молитва є кожен раз іншою і унікальною.
На четвертому кроці concentratio (споглядання) ми намагаємося дивитися на своє життя вже не через призму людських уявлень і свого досвіду, а через призму Божого Слова. А цей етап провадить нас до наступного – actio, тобто діяння, коли ми вже не просто дивимося, а ми починаємо жити цим Словом, свідчити Його своїм життям. У той час як на другому рівні відбувається сопричастя – ми поглиблюємо свої стосунки з Богом, очищаємо образ Господа, який часто спотворений у нашій голові. Відтак ми усвідомлюємо Бога, як люблячого Батька, себе – як люблену дитину, а своїх братів і сестер – як великий Божий дар.
У такий спосіб Слово Боже дозволяє в повні реалізувати у своєму житті Божий задум, стати частиною впорядкованого Божого світу, жити у ритмі Божого життя і дивитися нас світ трошки ширше – так, як Бог на нього дивиться.
Ви маєте великий досвід викладання у навчальних закладах. Якщо порівняти особистий контакт та комунікацію через нові медіа, якими є переваги і недоліки поширення Божого Слова в Інтернеті?
Звичайно, живе спілкування є більш природним для нас і більш ефективним, адже ми – створені на образ Бога, а Бог – хоч і один, але в трьох особах. Тож ми формуємо себе у спільноті, у реальному спілкуванні з іншими людьми. Але живе спілкування завжди обмежене. Де б ми не організовували подію: у Києві, чи у Львові, – вона завжди буде спрямована на невелику місцеву аудиторію. 2016 року, коли я очолив кафедру біблійних наук, ми розпочали курс «Біблійна історія: Від Сотворення до Нового творіння». Я поширив анонси у Фейсбуку та на інших ресурсах, але люди почали запитувати, що ж робити тим, хто не є у Львові. Тому я вирішив записувати цей курс, щоб ті, хто не є фізично присутні, також могли отримувати ці знання. Тож онлайн дозволяє значно розширити аудиторію.
Більше того в сучасному ритмі життя важко зібрати людей, у яких настільки насичений графік, в одному місці і в один час. А Інтернет надає можливість переглянути інформацію тоді, коли є нагода і потреба. Те, що ти сказав один раз, людина може почерпнути за місяць, два чи за роки. Я часто кажу студентам переглянути деякі відео навіть чотирирічної давності, які потім стають початком для нашої розмови.
Апостол Павло проходив десятки тисяч кілометрів пішки для поширення Божого Слова, а сьогодні Церква може робити це в рази швидше і ефективніше. Тож в Інтернеті я не бачу обмежень, недоліків, а тільки шанс і переваги, якими ми повинні скористатися. Якщо ми не будемо заповнювати християнським змістом Інтернет – хтось буде заповнювати його половою і непотребом, який проростатиме у головах і душах людей. Думаю, якби апостол Павло мав всі ці інструменти сьогодні, він би не тільки щодня поширював в онлайні якусь інформацію про Боже Слово, як я, а зробив у десять разів більше.
Як вплинув карантин на Вашу роботу та на діяльність веб-сайту?
Очевидно, через карантин довелося тимчасово перервати відеозаписи наших курсів, навчання перейшло в режим онлайну, тож потрібно значно більше часу проводити у віртуальному світі, що дуже втомлює. Але якщо дивитися на усі виклики, зокрема й цю пандемію, християнськими очима, то можна побачити у них багато корисного і отримати з цього добрі плоди.
Карантин може унікально послужити для поширення Божого Слова, адже він спонукає і підштовхує Церкву до більшого виходу у світ. Церква у своїй природі більш традиційна і обережна, тому повільніше вживає сучасні інструменти. Але ми повинні перестати думати, що маємо опікуватися тільки тими, хто самі до нас прийшли. Настав час розширити аудиторію, покращити наше свідчення, зробити його більш лаконічним і подавати тою мовою, яка буде зрозумілою для сучасної людини. Потрібно вчитися застосовувати усі нові інструменти, які стають чимраз кращі і ефективніші.
Наразі надбанням Церкви в Інтернеті може користати тільки молодь і люди середнього віку. Це ще не успіх, а тільки початок. Коли в кожному селі бабця зможе зайти в Інтернет і читати в ньому Слово Боже, тоді наша місія буде виконана. А поки… потрібно працювати.
Спілкувалася Софія Витівська
Доступ до ресурсу «Жити Словом» за посиланням: https://zhyty-slovom.com/
Повязані записи
