Так склалося, що про святі таїнства у наших нотатках ми стали говорити якось не по-порядку… Вже давно, і в минулому і в позаминулому році ми, в контексті Великого Посту говорили про сповідь. Про всі три ступені священства: дияконство, пресвітерство і єпископство ми теж уже роздумували. Про цінність і важливість християнського подружжя – теж розважали. Про єлеопомазання мова йшла в минулих «Нотатках». Про Євхаристію поговоримо наступного разу. Отож зараз пропоную всім разом подумати над таїнством хрещення.
Не написав «у житті християнина», бо власне із прийняття хрещення людина стає християнином. Саме це і є головною метою таїнства хрещення – з’єднання людини з Христом і включення цієї людини у Його (Христа) Святу Церкву посередництвом хрещення. Підставу для цього таїнства знаходимо і у Святому Письмі: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож, я з вами по всі дні аж до кінця віку»(Мт. 28,20).
У вступі до попередніх нотаток ми вже говорили про «альтернативне богослов’я» святих таїнств. Якщо застосовувати його до хрещення – то це виглядає приблизно так: сім’я приносить дитинку до храму, обов’язково ведеться відео і фотозйомка, хресні намагаються повторювати за священиком нашвидкуруч вивчений Символ віри, гості і батьки «з бідов» витримують досить довгий обряд, потім всі повертаються додому, де хресні батьки дарують дорогі подарунки, а рідні батьки «виставляють» пишне застілля.
Якщо спитати в батьків: «а навіщо ви сьогодні принесли свою дитину до храму?», то більшість, знизавши плечима відповість що на кшталт «традиція», «всі так роблять», інколи додаючи: «щоб ріс\росла здоровим\здоровою». Насправді ж подія хрещення – абсолютно непересічна. Адже у цей день у світі стає більше на одну християнську душу. Звичайна людина (зазвичай немовля) стає членом Церкви Христової – християнином, одночасно отримує християнське ім’я.
Власне, з Молитви над оглашенним, під час якої новоохрещуваний отримує ім’я і починається обряд хрещення, відтак ієрей читає «заборонні молитви», тобто молитви, які забороняють дияволу бути присутнім в житті нового християнина. Відтак слідує молитва, в часі якої, охрещуваний, устами хресних батьків, відрікається «Сатани, і всіх діл його, і всіх ангелів його, і всього служіння його, і всієї гордині його», а також «З’єднується з Христом», і стверджує, що «Вірує Йому як Цареві і Богові», відтак новоохрещуваний, устами восприємників, промовляє Символ Віри. 
Потім слідує єктенія і молитва на освячення води. Потім частини тіла новоохрещуваного помазуються олією: Приносять (або приводять) охрещуваного. Ієрей бере єлей і творить образ хреста на його чолі, грудях, плечах, руках і ногах. Потім відбувається сам обряд хрещення, власне коли ієрей зливає воду на голову охрещуваного, окроплює або занурює його у хрещальну купіль, промовляючи при цьому: «Хрещається раб Божий\раба Божа (ім’я) в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». Відтак, новоохрещуваному, або новопросвічуваному подають білу одежу ( у нашому народі переважно хрестять немовлять тож їх просто загортають у біле полотно, в народі – крижмо), та свічку. На цьому чин хрещення закінчується.
Саме таким чином виглядає обряд уділення Святого таїнства хрещення, основним значенням якого є включення новоохрещеного у Містичне Тіло Христове – Церкву.
Часто виникає питання: чому хрестять саме немовлят? Найчастіше це питання задають брати-протестанти, а також невіруючі, мовляв: хрещення в дитинстві позбавляє людину вільного вибору. Справді, у древній Церкві хрещення відбувались лише у зрілому віці, а час перед Таїнством передбачав – катехуменат – кількатижневу підготовку для прийняття Хрещення. Змінилась ситуація у IV ст. після легалізації християнства. Релігія стала масовою, її послідовники більше не боялись переслідувань, та й рацією було те, що не варто своїх дітей позбавляти благодаті християнства. Стосовно ж вибору – ніхто нікого ні до чого не примушує. Адже батьки, приносячи свою дитину до храму, і просячи охрестити її, мусять розуміти, на що вони ідуть – вони дарують світові нового християнина, і саме вони, разом із хресними батьками є відповідальними за зростання свого чада не лише фізичне, але і зростання у вірі. З цього огляду і варто обирати хресних батьків – не тих, котрі потім будуть в змозі дарувати дорогі подарунки, але тими, котрі зможуть бути добрими батьками у вірі – бо саме така головна їх функція… Хоча, про те, якими мають бути хресні батьки – поговоримо у одних із наступних Нотаток.
Інший популярний забобон – не показувати нікому неохрещену дитину – щоб «не врекли». Так от, як ми вже говорили – хрещення – це поєднання дитини із Христом, а не «автоматичне блокування» від всіх бід. Але саме воно дає новому християнину впевненість: «Якщо Бог за нас – хто проти нас?» (пор Рим.8,31). Тому не варто, несучи дитину до хрещення надягати їй на зап’ястя червону нитку, чи обвішувати її шпильками. Цю дитинку хоронить Бог, а не нитка чи шпилька…
Ще одне питання стосовно хрещення – особливо актуальне в Україні, де УПЦ часто «перехрещує» тих, які прийшли із «розколу». То чи можна хреститись вдруге? Католицька Церква каже чітке – «ні». Всі хто охрещений водою в ім’я Пресвятої Тройці не потребує хреститись повторно. Тому УГКЦ і РКЦ нікого і не «перехрещує», за винятком наприклад навернених «Свідків Єгови», які, хоч і мають хрещення, та в Пресвяту Трійцю не вірять.
Одразу після Таїнства Хрещення у Східній Церкві слідують Святі Таїнства Миропомазання і Євхаристії, про котрі поговоримо у наступних нотатках.
Володимир Мамчин
Повязані записи
