Хід історії часто нагадує бурхливий та каламутний потік. Й запам’ятовуються для наступників у подібних умовах ті, хто вирізняється свіжими ідеями та стійкістю і незламністю духу. Середовище, яке впродовж декількох століть гуртувалося довкола Львівської духовної семінарії Святого Духа було саме таким. Завдяки саме цій рисі згадана інституція не просто налічує на сьогодні багато років історії, але й знайшла у собі ресурс, щоб пережити непрості часи підпільної діяльності, а по тому – розпочати все з початку й розбудувати нову якісну та конкурентну навчально-виховну систему. З нагоди празника Святого Духа пригадуємо основні моменти історії семінарії.
1783
Наприкінці XVIII століття у австрійському Львові цісарем Йосифом ІІ було засновано Духовну семінарію УГКЦ. Цьому закладу судилося стати дійсно непересічною навчальною інституцією. По-перше, семінарія та її випускники відігравали визначальну роль у процесах культурного розвитку та національного становлення на українських теренах впродовж декількох десятиліть. По-друге, на момент створення установи вона була єдиною духовною структурою, де молодь із Галичини, Закарпаття, Пряшівщини могла здобувати богословську освіту. Останнє відкривало перед підростаючою елітою неабиякі перспективи, адже випускники семінарії здобували не тільки глибокі знання, а й отримували можливість для подальшого зростання, а по тому – шанованого становища у суспільстві і стабільного й забезпеченого буття. Дещо пізніше ця семінарія набула статусу генеральної семінарії, тобто в ній навчалися священики з усієї Галичини і навіть з-за її меж.
Першим ректором Духовної семінарії у 1783 році став о. Антін Ангелович. Він відзначався хорошою ерудицією, вірністю австрійській владі та надзвичайною працездатністю. Усе перераховане стало запорукою того, що дещо пізніше о. Антін став митрополитом відновленої Галицької митрополії.
Genius loci
Духовну семінарію УГКЦ у 1783 році відкрили не в межах давніх міських мурів і навіть не в центральній частині Львова. Тим не менше, місце розташування закладу є історичним і асоціюється воно з багатьма вартими уваги моментами. До прикладу, у 20-х роках XVIII століття на сучасній вулиці М. Коперника, тобто на місці першої локалізації семінарії, знаходився бароковий костел і монастир сестер домініканок. Засновницею згаданого осередку була знана у Львові і Західній Україні загалом діячка – Теофілія з Лещинських Вишневецька (1680 – 1757). Разом із чоловіком, Янушем Антонієм Вишневецьким, вона жертвувала значні суми на реновації костелу святого Антонія й каплиць, що при латинській катедрі у Львові. Врешті, наприкінці життя, під іменем Тайда, Теофілія Вишневецька стала черницею-домініканкою у заснованому нею монастирі.
Семінарія і церква Святого Духа
У 1783 році бароковий костел та монастир сестер домініканок передали українській громаді під новоутворену греко-католицьку духовну семінарію. Колишній костел тоді перетворили на семінарську церкву Святого Духа. Ця святиня була невеликою, на один неф і з півкруглою апсидою та двосхилим дахом. Невиразна ззовні й непримітна на фоні інших будівель колишнього монастиря святиня могла здивувати чималими скарбами в інтер’єрах. До прикладу, у церкві було встановлено п’ятиярусний іконостас роботи Луки Долинського, який також працював для собору святого Юрія у Львові й багатьох інших сакральних і не лише об’єктів. Різьбу до іконостасу Луки Долинського для церкви Святого Духа у Львові виконував інший знаний майстер — Іван Щуровський. Той самий іконостас у 1840-х роках було оновлено й реставровано під наглядом Мартина Яблонського. Стіни даного храму розписували під керівництвом Модеста Сосенка.
Наприкінці ХІХ століття було дещо переоблаштовано приміщення та територію семінарії Святого Духа. Отож, на немалому просторі між сучасними вулицями Дорошенка, Коперника й Словацького розбили сад греко-католицької семінарії. Там само було побудовано й нові корпуси семінарії. Останні постали за проектом Сильвестра Гавришкевича. Головна будівля – триповерхова, цегляна, тинькована із внутрішнім подвір’ям й добре знана для нинішніх студентів Львівського університету.
У 1926 році на базі греко-католицької семінарії відкрили Богословську академію. Ініціатором останнього був митрополит Андрей Шептицький, а головним натхненником — кардинал Йосип Спіпий. Серед вихованців даного закладу багато видатних діячів, роль яких в історії українських територій є надзвичайно великою. На жаль, дана інституція не пережила роки Другої світової війни. Церква була знищена 15 вересня 1939 року після влучання німецької бомби. Руїни храму було розібрано у 50-х роках ХХ століття. Семінарію було закрито у радянський час. На цьому місці влаштували спортивні майданчики, а пізніше — корпус автоматичної телефонної станції. Нові корпуси академії передали Львівському університету.
Із архітектурного комплексу церкви Святого Духа до сьогодні збережена тільки триярусна барокова вежа-дзвіниця. Остання була побудована наприкінці 1740-х років архітектором Мартином Урбаніком. Від 1990 року у вежі-дзвіниці церкви Святого Духа розташований музей “Русалка Дністрова” Львівської галереї мистецтв.
Під знаком серпа і молота
Після приходу до Львова більшовицької влади богословську академію УГКЦ закрили. Супроводжувалося це значно ширшою кампанією, спрямованою проти Греко-Католицької Церкви. Більшість викладачів заарештували й заслали до концтаборів, відбувся так званий Львівський собор. Отож, майно семінарії тоді також конфіскували.
Весь радянський період УГКЦ і семінарія перебували у підпіллі й переслідувалась офіційною владою. Лише наприкінці 80-х років ХХ століття ситуація почала змінюватись. Таким чином, відновлено семінарію було лише у 1990 році стараннями архієпископа Володимира Стернюка. Щоправда, для потреб духовної семінарії довелося шукати нову локацію, адже приміщення на вулиці Коперника ще в повоєнний час було передано Львівському університету.
Сучасні сторінки історії
Процес пошуку нового місця для розташування духовної семінарії УГКЦ затягнувся. Були різні варіанти, думали навіть над поверненням простору, що на сучасній вулиці Коперника. Врешті, на межі ХХ й ХХІ століть під будівництво закладу було передано землі на сучасній вулиці Хуторівка. Від початку 2000-х років розпочалися будівельні роботи. До 2005 року було зведено комплекс споруд з архітектурного ансамблю Львівської Духовної семінарії та Богословсько-філософського факультету Українського Католицького Університету. Посвячення новозбудованих корпусів відбулося у серпні 2005 року за участі кардинала Любомира (Гузара) та членів Синоду єпископів УГКЦ.
Таким чином, спадкоємність перейшла від Львівської богословської академії УГКЦ до Українського Католицького університету. Нова сторінка історії семінарії-академії-університету пишеться у наші дні.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Іпатов Є. Львів, якого не повернеш. Семінарія Святого Духа // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/lviv-yakoho-ne-povernesh-seminariya-svyatoho-duha/
- Плохій С. Греко-Католицька духовна семінарія у Львові // Енциклопедія історії України, 2004 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
- Семінарія // Українська Греко-Католицька Церква. Львівська Архиєпархія [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://ugcc.lviv.ua/seminariya/
Харчук Х., Жук І. Вул. Коперника, 40 — будинок музею Русалки Дністрової (Дзвіниця кол. Церкви св. Духа) // Інтерактивний Львів [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/kopernyka-40/
фото з : http://theological.ucu.edu.ua/
Повязані записи
