Іван Крип’якевич – відомий український історик, учень Михайла Грушевського. Автор численних праць з історії української державності та наукових робіт про Богдана Хмельницького, автор декількох підручників з історії. Досі популярною залишається праця Івана Крип’якеича «Історичні проходи по Львові», що вийшла друком у 1932 р. В цій книжці у формі путівника розповідається про цікаві факти з історії міста, про його історичні та архітектурні пам’ятки. Пропонуємо Вашій увазі фрагмент з книги, присвячений церкві Св. Миколая.
З церков княжого Львова осереднє місце займала церква св. Миколая. Повз неї переходить стрімка вуличка Під брамкою (нині не існує, з’єднувала вул. Б. Хмельницького і Смерекову); здогадуються, що в цьому місці були головні ворота до нижчих частин княжого замку. Церква св. Миколая – це, ймовірно, найстаріша церква у Львові. Давня традиція каже, що вона була надвірною княжою церквою; може бути, що заснував її ще Данило або Лев, що в ній молились князі-засновники Львова… Теперішня будова є значно змінена протягом довгих віків. Найстарішою частиною вважаються мури з гарного тесаного каміння, які відкрито під час відновлення 1924 р. Вони вказують, що церква мала план т. зв. Грецького (рівнораменного) хреста. В другій половині XVII ст. церкву перебудовано й роботи закінчено в 1701 р., як про це свідчить надпис на арці головної нави. В 1776 р. прибудовано захристію. У XVIII ст. церва була покрита гонтою, в 1800 р. дах погорів. І тоді побудовано теперішні бані, криті бляхою, може бути, що на зразок давніх. Всередині церква незвичайно убога. Старий іконостас погорів 1783 р., залишився з нього тільки образ Ісуса Христа з Божою Матір’ю й Апостолами. У головному престолі є стара ікона св. Миколая. Цікавий також образ Богородиці, з рамен якої спливають стяжки (стрічки) з написами, до яких чіпляються грішники. Вдолі змальована морська пропасть і в ній змій з роззявленою пащекою. Є також старий хрест у срібній оправі з XV-XVI ст. На верхній фронтовій стіні нові фрески покійного маляра Петра Холодного. При церкві був старий цвинтар, але з нього збереглися тільки два залишки надгробних плит, вмуровані в підлогу пресвітерії.
З історії церкви св. Миколая найважливішими є такі події: в 1471 р. звільнено її від податків, 1543 р. парохія звільняється від замкового присуду і від того часу була «юридикою», себто всі мешканці в границях парохії підлягали церковній владі. Свято-Миколаївське братство існувало від 1544 р. Воно утримувало шпиталь, себто захист для знемоцнілих старців, а також невелику школу. В XVII ст. церква св. Миколая була церквою українського цеху шевців, які, як уже знаємо, жили у великій кількості на передмісті.
Визначні українські родини, що належали до парохії св. Миколая, були Красовські, Добрянські, Висьоці, Дунаєвські, Ковалевські, Мороховські, Корчовські, Рогатинці, Поповичі, Велички.
Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. – Львів: Каменяр, 1991. – С. 134-135
Фото: Центр міської історії Центрально-Східної Європи
Повязані записи
