Таку пораду дав ієромонах студійського уставу Аліпій Федун. Зараз, коли чимало людей переживають коронавірус, перед багатьма постає питання, як молитися у такій ситуації, коли відчуваєш брак кисню? Відповідь ієрм. Аліпія проста: потрібно молитися Ісусову молитву. Це звернення до Господа, молитва любові і споглядання, за умови міцної віри людини, може стати неабиякою допомогою і розрадою як під час хвороби, так і у повсякденному житті.
“Ісусова молитва виникла на християнському Сході, починаючи з IV століття. То був спосіб постійного пам’ятання про Бога. Коротка молитовка, яка містить у собі звернення до Ісуса Христа – називається Ісусовою молитвою. У перших століттях, молитовне формулювання: “Господи, Ісусе Христе Сину Божий, помилуй мене грішного (грішну)” ще не було знане, натомість, на початках, просто зверталися до Бога Його іменем: “Ісусе”, або “Ісусе Христе”, або “Господи Ісусе Христе, помилуй мене” – були різні варіанти такого звернення до Ісуса. Зрештою історично першими молитвами, якими Отці у пустелі молилися – це були фрази Псалмів, а потім вони додали до них Ім’я Ісуса Христа. Перші християнські монахи надихалися Євангельськими текстами, які, наприклад, говорили про те, як сліпий жебрак заволав до Ісуса: “Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною”, або жінка-хананейка до Ісуса: “Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давида”, чи молитва Митаря: “Боже, змилуйся надо мною грішним”. Це такі короткі молитви, звернені до Бога. Проте вже у пізніших століттях витворювалися нові способи творення молитви. Наприклад, на Афонській горі, починаючи з 13 століття, використовували спосіб поєднання молитви з диханням, який ми можемо застосовувати і у сучасному житті. Тобто поєднувати саму формулу молитви з диханням. Але цілу молитву “Господи Ісусе Христе Сину Божий помилуй мене грішного” важко поєднувати з диханням. Простіше молитися на вдих “І-”, на видих “-сус”. Тобто постійно звертатися до Бога. Бо ця молитва є молитвою постійної присутності перед Богом і усвідомленої Його присутності у своєму житті. Особливо під час пандемії людина не завжди має сили молитися, особливо, коли вона хвора. Але поки людина дихає – доти вона живе! Дихання – це стан життя людини. Наше життя починається із першого вдиху і завершується останнім видихом. Дихання є знаком життя. У Біблії ми читаємо про те, що на початку створення людини, Бог вдихнув людині віддих життя і людина стала живою істотою (Бут.2,7). Цей віддих життя власне символізує, що ми живемо, наше дихання – це Божий Дар. Ми цим даром відповідаємо Богові, долучаємо до нього звернення до Господа. Це можливо навіть у важких станах, коли людина нічого не може, але лише дихає. І навіть у цьому випадку молитва буде інтенсивною, якщо до кожного звернення до Ісуса, долучаємо свій подих. Ритм дихання не треба змінювати, але до нього долучати Ісусову молитву. Важливо, щоб це відбувалося у контексті віри людини. Це не вправа подібна до йоги, чи медитації, чи дихальної гімнастики, це не те! Процес молитви має відбуватися у світлі віри людини. Тобто людина має вірувати у Пресвяту Трійцю, інакше не буде результату. Віра у Пресвяту Трійцю – це віра в Бога Отця, Сина і Святого Духа. Ісусовою молитвою ми через Ісуса Христа звертаємося до люблячого Отця. Бо Христос Сам сказав своїм учням на Тайній Вечері: “Істинно, істинно кажу Вам, чого б Ви тільки попросили в Отця, Він дасть вам у моє Ім’я, у моє Ім’я досі Ви не просили нічого, просіте ж і одержите” (Ів. 16, 23-24). Ісус закликає своїх учнів, тобто нас, молитися до Отця в Його Ім’я, молитися через Його Особу, бо Ісус є Богом і людиною одночасно, Він об’єднує людину і Бога. Таким чином ми звертаємося до Ісуса Христа, але з допомогою Святого Духа. Бо будь-яка молитва також є плодом діяльності Святого Духа. Апостол Павло каже: “Ніхто не може сказати: Ісус – то Господь, лише під впливом Духа Святого”. Це означає, що ми визнаємо Ісуса – Господом, Богом. У сьогоднішній час на земній кулі є люди, які називаються ім’ям Ісус, але вони просто звичайні люди. Але коли ми маємо на увазі, Ісуса Христа, Ісуса Господа, Ісуса з Назарету і визнаємо, що Він є Господь Бог, це відбувається за допомогою дії Святого Духа. Кожен охрещений має цей Дар Святого Духа і на Його допомогу у молитві ми покладаємося. Коли ми звертаємося до Ісуса, то через Його Ім’я, ми з’єднуємося з Богом, Він уприсутнюється. В цей момент молитви ми пізнаємо, відчуваємо, розуміємо, що Господь є зі мною у кожну хвилину мого життя. Ця молитва має свою інтенсивність у своїй простоті. Якщо інші молитви довші, вони містять у собі роздумування, поживу для нашого розуму, а в Ісусовій молитві ми одним Іменем, фразою, стаємо відразу перед Богом. Тому її називають контемплятивною, споглядальною молитвою, молитвою любовного спілкування з Богом.”
Повязані записи
