30 років для історії – це лише мить. Але для життя людини – це тривалість, в якій відбувається багато подій і багато змін. Здобутки і втрати, мудрість і нерозсудливість, сміх і плач, вдосконалення і деградація, благословення і прокляття, віра і розпач – все це йде пліч-о-пліч з людиною дорогою життя. Ми всі є народом свої країни, її силою та її перемогою. Ми всі за цих тридцять років змінювались і розвивались, а з нами змінювалась і розвивалась Україна. Вона разом із нами ставала ще вільнішою і ще свобіднішою. Незалежність стверджувалась в наших серцях і думках. Ми вирвались із полону рабського мислення, відстояли свою землю і здобули свою Церкву.
Незалежність – це генетична потреба людини, це Богом закладений дар. Але його фізична реалізація можлива лише у метафізичній площині. Єдине рабство, яке дає абсолютну волю – це рабство Богові. Парадоксальна реальність: як тільки людина віддається у рабство до Бога, то отримує від Нього повну свободу. Тому абсолютна незалежність, свобода і воля нашої Держави залежить від того, наскільки її населення, ми з вами, віддаємо себе Богові, покладаємось на Його Слово і довіряємо Його волі. Це стосується кожного: від Президента до звичайного селянина.
Недаремно каже Христос: Царство Боже поміж вас. Ми – творці Божого Царства, ми – учасники Божого Царства, ми – мешканці Божого Царства. Нехай Україна працею наших рук, єдністю наших помислів і вірою наших сердець буде для нас і всіх майбутніх поколінь царством любові, злагоди, спокою і достатку!
Декан богословського факультету Львівської православної богословської академії ПЦУ, ієромонах Кипріан (Лозинський)
Повязані записи
