Продовжуємо нашу Великопісну духовну мандрівку. Кожного дня стараймося знайти час для того, щоб прочитати Слово Боже і наповнити ним своє повсякденне життя. Про те, як Ісус Христос оздоровляє не тільки тіло, а й душу, ділиться своїми роздумами ієромонах Віталій Дуткевич, ЧСВВ, під час недільної проповіді у Гарнізонному храмі св. ап. Петра і Павла Львівської Архиєпархії УГКЦ:
«Хоча сучасна медицина домоглася значних успіхів, але бачимо, що вона і надалі залишається безпорадною з новими недугами, які постійно з’являються. І ось яскравий приклад того — більше року людство потерпає від пандемії коронавірусу. Маленький, невидимий для людського ока вірус розбив ілюзію всемогутності сьогоднішньої медицини, яка виявилася не лише нездатною попередити цю інфекцію, але є нездатною проконтролювати шляхи її небезпечного поширення.
Сьогоднішнє Євангеліє від Марка другої неділі Великого посту зачіпає проблему хвороби, і дуже зворушливо звучить ця розповідь про розслабленого.
У Євангелії читаємо: «Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.
І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово.
І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.
А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений» (Мк. 2:1-4).
У Капернаумі розійшлася чутка, що Ісус прибув у це галилейське місто і зупинився в одному домі, і одразу до цього місця поспішає багато людей, щоб почути Його спасенні слова. І, напевно, серед цих прибулих було багато людей з різними недугами з надією на чудесне виздоровлення від Божественного Спасителя. І ось через це величезне скупчення людей пробивається четверо осіб, які несуть на ношах розслабленого, однак безуспішно, — ніхто не хоче розступитися і пропустити розслабленого до Спасителя. Святе Євангеліє нам не мовить, ким доводився цей розслаблений цим чотирьом людям. Ми можемо лише здогадуватися. Напевно, він був для них дуже дорогою людиною і непохитні у своєму бажанні доставити розслабленого до Ісуса — четверо сміливців виявляють рішучість і нестандартність у своїх діях. Вони підіймаються на покрівлю будинку і крізь стелю опускають ноші розслабленого.
Побачивши глибоку віру цих людей, Христос звертається до недужого: «…Відпускаються, сину, гріхи тобі!» (Мк. 2:5). Зцілений розслаблений одержав набагато більше, ніж очікував, — Господь зцілив його душу, а також звільнив з кайданів хвороби.
У наступних рядках Євангелія читаємо: «Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!» (Мк.2:11). Відбувається нечуваний випадок, адже Мойсеїв закон строго забороняв доторкатися до хворих, наказуючи уникати взагалі контакту з такими людьми. Але для Христа найголовніше у земному житті були не людські бюрократичні приписи, але передусім те, як допомогти людині. І Христос творить це чудо не лише для того, щоб піднести розслабленого на ноги, але також щоб звільнити його з гріхів і скерувати його вже на новий повноцінний шлях життя.
Це чудо віддзеркалює безмежну Божу любов і символізує боротьбу проти зла, яке дуже часто сковує і паралізує вольові та творчі здібності людини. Сьогоднішнє Євангеліє на прикладі цих чотирьох відважних людей настановляє нас, щоб ми завжди допомагали і співчували нашим ближнім у їхніх випробуваннях і терпінні. І як Христос виявляє співчуття розслабленому, так і ми маємо навчитися допомагати і співчувати нашому ближньому, коли він потрапив у різні життєві перипетії.
Для кожного з нас є великим щастям мати справжніх друзів, але таких друзів у житті, зазвичай, є дуже мало. Їх можемо рахувати на пальцях і справжнього товариша ми пізнаємо у біді, коли переживаємо труднощі, і коли друзі є готові нести нас, немов би цього розслабленого і підтримати у момент важкого випробування недуги.
Завжди треба рішуче діяти, і тоді Христос неодмінно влиє у наші бажання життєві сили та ініціативу творити добро. Образ розслабленого з усіма його слабостями і немочами, його чудесне оздоровлення нагадує нам, що Царство Боже наближається, бо Син чоловічий готує принести себе у жертву за спасіння світу. Про це свідчить Великий піст, який ми вже переживаємо другий тиждень, — це період очищення і спасіння, щоб ми відновили у собі образ Божий.
Як говорив у минулі роки праведний Митрополит Андрей Шептицький у своєму заклику до покаяння: «Чотиридесятниця – то час, призначений на покаяння. В цьому часі приготовляє свята Церква вірних до великої хвилі в їх житті, до найбільшої хвилі в році, себто до хвилі святого пасхального Причастя». Ми повинні належно провести час Великого посту, — очистити постом тіло, а стриманістю — дух. І тоді опромінені світлом постового часу духовно станемо на ноги так, як і колись розслаблений, і сподобимося великої милості дочекатися світлого празника Христового Воскресіння».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
Фото із мережі Інтернет
Повязані записи
