1-3 грудня 2017 року розпочнеться п’ята сесія літургійно-музичного практикуму «Вибрані співи періоду Різдва і Богоявлення на основі літургійно-музичних джерел візантійсько-української традиції XVI-XVIIIст.» Про духовний сенс різдвяних піснеспівів, традиції та виклики – у розмові із ієромонахом-студитом Лукою (Михайловичем), скит св. Андрія Первозванного, урочище Лужки.
– Отче Луко, розкажіть детальніше про програму практикуму: що змінилось?
Напередодні Різдва Христового ми запронуємо долучитись до виняткового за своїм богословським виміром пласту – піснеспівів циклу Різдва і Богоявлення, які широко представлені в давніх українських літургійно-музичних джерелах – рукописних ірмологінах XVI-XVIIIст.
Літургійно-музичний практикум є своєрідною платформою, яка об’єднує співців, регентів та всіх зацікавлених у відродженні церковного богослужбового співу. Ми гуртуємо людей, які бажають глибше пізнати літургійне таїнство Церкви і мають наснагу й бажання плекати молитву Церкви.
Практикум буде присвячений визначеній темі: «Піснеспіви Різдва і Богоявлення на основі літургійно-музичних джерел візантійсько-української традиції XVI-XVIIIст». Представлена тема буде висвітлюватися в багатьох ракурсах – богословському, історичному, літургійному, естетичному.
Окрім цього, у вечірній час формат школи виходитиме за її звичні межі. Ми вестимемо бесіди у неформальній атмосфері – ставитимемо запитання, дискутуватимемо, ділитимемось проблемами.
Одним з принципових пунктів програми практикуму є так звана богослужбова практика. Тобто, кожного дня (зранку і ввечері) ми разом відвідуватимемо різні церкви нашого міста, щоб спільно проводити богослужіння. Адже саме через молитву ми здатні відчути благодатний пульс спілкування з Богом. І лише тоді всі ті знання, які були отримані на лекціях та майстер-класах, набуватимуть особливого духовного звучання.
Серед наших викладачів – добре знані в Україні і поза її межами спеціалісти-теоретики, медієвісти, протопсалти-практики, знавці і дослідники давнього співу, викладачі Львівської і Київської музичних академій, добре знані в Украні богослови і літургісти, перекладачі літургійних текстів. Також ми радо запрошуємо гостей, які бажають відвідати ту чи іншу лекцію, представників духовенства, чернецтва, наших друзів.
– У чому полягає духовний сенс різдвяних піснеспівів?
Основна ціль текстів Різдва – це проникнути у таїнство з’явлення (народження) Христа в серці людини і народження людини в Христі. Ця містерія, яка була закрита для самих ангелів у певний час земної історії, була явлена в земному часі. Людство стало єдиним вселенських храмом, у якому об’єдналося небо і земля, духовне і матеріальне буття, вічне і минуще. Звісно, кожна спроба вповні осягнути це таїнство – завдання апріорі нездійсненне. І все-таки через Передання і літургійну традицію Святі Отці трепетно намагалися доторкнутись до цього таїнства.
Гімни Різва дуже проникливо говорять про явлення Бога в людській плоті. «Таїнство дивне бачу і преславне…» У гімнах Різдва натрапляємо на дух глибокого подиву перед обличчям новонародженого. Подив за своєю суттю екзистенційний. Саме він знатен відкрити людині таїнство віри. Хто не знатний до подиву, той ніколи не торкнеться струн віри.
Різдво – це не тільки колядки і пампушки. Хоча феномен коляди українцями було проінтерпретовано неперевершено. Вони, зрештою, і є паралітургійним виразом розшифровки літургійного скарбу Церкви. Саме через літургійні тексти ми здатні торкатися самої першоснови різвяного таїнства. Вони говорять щось значно більше, аніж сам факт народження Божого Сина. Людство було зцілене від первісної онтологічної поразки, якої зажадав диявол людству і кожному з нас. Сенс воплочення у безмірній любові Божого Сина і у тому, що ми на землі насправді не залишені Творцем, який дав нам життя. Він весь час турбується про нас. Його любов – це не фрагментарна яскрава емоція або разовий акт доброчинності, а вияв безумовної любові, якій не має аналогів в земному досвіді людини.
– Хто є учасниками Вашої школи? Які критерії відбору?
Перш за все, ми запрошуємо практикуючих церковних співців і реґентів. Адже саме вони зможуть якнайкраще донести наше літургійне надбання до народу Божого у церквах. Трапляється, що непрості і об’ємні за музичною фактурою літургійні твори, один-два співці просто не в стані осилити. Тому ця музика потребує хорового виконання.
До нас часто звертаються ті, хто розуміє важливість церковного співу і має величезне бажання осягнути всі тонкощі виконання. Серед наших учнів – керівники провідних хорів з різних міст України – Києва, Івано-Франківська, Львова, Тернополя, Ужгорода, Луцька.
Не може не тішити й те, що до нас зголошуються особи з інших конфесій. Ми відчуваємо, що літургійне життя немов би не погоджується із великим непорозумінням, яке сталося у 1054 році і вилилося у розкол між Церквами. Я вважаю, що царина літургійного благочестя є чудовим майданчиком для того, щоб дискутувати, долати певні кліше та ділитися досвідом.
– Які завдання Ви ставите як перед собою, а також перед учасниками Практикуму?
Найперше і найголовніше – пробудити зацікавлення до давньої літургійної традиції. Звісно, це стане для учасників певним викликом. Традиція – це дуже досвідчений вчитель. У ній акумульовано величезний скарб віри і духовний спадок Церкви. Українці завжди були дуже відкритими, вони мають колосальну здатність навчатися, переосмислювати, торкатися традицій інших народів – греків, румун, вірмен та ін. На це виразно вказують вітчизняні літургійно-музичні джерела, адже саме там ми знаходимо велику кількість наспівів з різних традицій. Тільки така типологія трактування світогляду дозволила українцям досягнути високого рівня творення власної літургійної традиції і стати нацією з високими духовними і культурними стандартами.
З іншого боку, наші інтенсиви мають також дуже практичну ціль, а саме – ці піснеспіви мають стати молитвами сучасних християн у храмах. Проте не варто трактувати давню музику як екзотичну архаїку. Я переконаний, що глибокі і неперевершені за своїм духовним змістом тексти, подолавши віки забуття, знатні отримати нове життя. З іншого боку, царина співу є дуже прикладною. Давній спів відрізняється від нинішньої концертної стилістики більшості богослужінь. Давня мелодія є дуже потужним інструментом впливу на духовний стан людини. Завдяки потужній медитативності вона заспокоює, сприяє внутрішній зосередженості і концентрації. Вона не розбурхує емоцій, не вкидає її в емоційну екзальтацію, а навпаки забирає людину із зовні у її нутро. В цьому її величезна перевага над партесною музикою.
Спілкувалася Ірина Стельмах
Світлини – з особистої Фейсбук-сторінки о.Луки Михайловича та зі сторінки Літургійного центру “Передання”
Повязані записи
