Кожного року вечір 24 грудня є особливим для усіх римо-католиків, та тих християн, які керуються Григоріанським та Новоюліанським календарями. Адже коли от-от має настати Різдво Христове хочеться не лише порадіти цій чудовій новині, а й підкоритися дивовижній різдвяній хурделиці.
Святвечір у переддень Різдва («vigilio» («Вігілія») – з латинської означає «чування») не схожий на інші, оскільки має винятково піднесений характер. Зокрема в українській традиції він віддавна називався Святим, бо у цей вечір вся родина намагається зібратися за столом на святковій вечері. Вігілійний вечір повинен бути проникнутий святістю, тому що ми збираємося насамперед для того, щоб зустріти народження Спасителя. Тож Святвечір має особливу Літургію: читається Слово Боже, запалюються свічки, співаються колядки. Окрім традиційних страв, важливим елементом Святої Вечері є оплаток. Ділячись ним, християни прагнуть ділитися любов’ю, яка оселилася серед нас.
Оплаток – це прісний хліб, котрий випікається у вигляді тоненьких пластинок з пшеничного борошна та води без додавання дріжджів. Він символізує Тіло Христове. З давніх-давен ділення хлібом символізувало поєднання, тому, оплаток також є символом братерства та любові. За Вігілійний стіл не можна сідати доти, поки панує незгода або чвари.
Католицька Церква зберігає дуже гарну традицію – ділитися хлібом-оплатком. Відбувається це таким чином: вся родина збирається довкола святкового столу, при світлі свічок співають колядку, потім моляться, і голова родини складає усім святкові побажання. Після цього члени родини складають один одному побажання. При цьому один в одного відломлюють шматочок оплатка. Можна й бажано сердечно обняти свого товариша, а опісля сміливо споживати оплаток. Цікаво, що він займає центральне місце на столі, усі інші страви викладаються навколо. А форма оплатка дозволяє легко його ламати.
На оплатках часто витиснені християнські релігійні зображення Діви Марії з малям Ісусом та Віфлеємська зірка. 
Сьогодні різдвяний хліб є дуже подібний до хліба, який вживають під час Євхаристій на Літургії у латинському обряді.
Взаємне ділення хлібом є виявом пробачення, примирення та любові, а також готовністю ділитися усім, що в тебе є.
Традиційно після спільної вечері у Святвечір католики ідуть на нічну Святу Месу, яку називають – Пастирка.
Читайте також: Сьогодні у Львівському катедральному соборі РКЦ Апостольський Нунцій в Україні очолить Пастирку
«Загалом історія традиції ділитися оплатком розпочалася ще в перших століттях, коли літургія Євхаристії була пов’язана з братньою учтою. Причиною цього є те, що Євхаристія має єврейські корені, так як і старозавітня Пасха, котра є одночасно домашньою учтою і літургійною церемонією. Тоді християни приносили на Євхаристії, котрі відбувались по домах хліб і вино та страви на братню учту. Це якраз виражало братню любов та спільність» розповідає о. Григорій Драус парох парафії св. Івана Павла ІІ у Львові.
У Європі традиція ділення поширилася приблизно у VI столітті. Латинське слово від якого походить назва оплатка, oblatum, означає жертву. Тут також йдеться про жертву самого Спасителя, який віддав життя за визволення людей від гріхів. Існує також версія, що оплаток міг бути символом Віфлеєму, як пам’яті про місце, де народився Христос, адже назва складається з двох слів: Бет Лехем, що в перекладі з івриту означає – Дім хліба.
Збереглася така традиція ділення до наших днів у Польщі, Литві, Словаччині і в західних регіонах України.
Хай ця гарна різдвяна традиція, яка є у Католицькій Церкві, принесе мир і радість кожній родині, дивовижних свят та щастя на цілий рік!
Оксана Войтко
Фото: riznomanit.at.ua, noclegi.pl, rech-pospolita, deccoria.pl
Повязані записи
