Впродовж майже чотирьох останніх років українці осмислюють, наскільки глибоким і метафоричним є поняття війни. Війни як процесу, що виникає з нелюбові, агресії, самотності, внутрішньої пустки. Вона містить у собі біль, страждання, сльози, але водночас – це явище трансформації, переосмислення, пізнання живого Бога.
15 лютого 2017 року, у Львові на вул. Клепарівській, 30а відбудеться освячення нового військового храму Стрітення Господнього. Святиню споруджено з ініціативи ветеранів-афганців Львівщини в пам’ять про полеглих в Афганістані, на Майдані, сході України. Фундаторами та доброчинцями храму є воїни-афганці, капелани Центру військового капеланства УГКЦ, мешканці Львова та Львівщини, підприємці.
Війна потребує тиші
Ми заходимо у храм, який наразі перебуває у стані розвитку. Хоча церква ще повністю не оздоблена, не наповнена іконами, та все ж простір цього молитовного місця вражає своєю атмосферністю. Тільки-но переступивши поріг, відчутно якийсь особливий дух – спокою, молитви, призадуми. Нашу журналістську команду зустрічають привітні чоловіки у цивільному: «Ви – журналісти? Будете писати про наш храм? Ми дуже раді вас вітати. Напишіть щось про нас добре». Пізніше, у розмові з отцем Михайлом Білецьким, адміністратором парафії Стрітення Господнього або ж афганського храму, як його сьогодні називають у Львові, дізнаємось, що привітні добродії – це колишні військові, які перебували у земному пеклі – в Афганістані. Саме вони були тією жертвою великого імперського апетиту, водночас «гарматним м’ясом» непотрібної і нікчемної війни, процесом нищення людської гідності.
Можливо тому у розмові з ними зауважуємо якийсь особливий осад смутку у погляді, проте водночас надзвичайний потік світла надію. Сьогодні десяток цих привітних чоловіків – ініціативна група, що вболіває за спорудження храму. За словами отця Михайла, дехто з них тут днює і ночує… Так народжується унікальна святиня, яка допомагатиме пережити біль минулого. Адже, мабуть, найбільшою цінністю будь-якої війни є тиша – і не лише зовнішня. Вона лікує.
Храм невипадково названий на честь празника Стрітення Господнього. Саме 15 лютого 1989 року війська СРСР були виведеними з Афганістану. Захищали «справедливість» в «братерській» країні понад 150 тисяч українців. Більше, ніж три тисячі з них загинули під час цієї війни, сім тисяч повернулися в Україну інвалідами, близько 2 тисяч вважаються полоненими і без вісті зниклими. Як свідчить статистика – вже вдома від ран, хвороб і самогубств загинуло більше, ніж 4 тисячі українських «афганців». Про це тоді було не прийнято говорити, трагедії «цинкових гробів» замовчувались, сьогодні – вже не на часі, з плином часу історія пекла Афгану кане в лету. Як зазначив отець Михайло, саме у цей поминальний день воїни-афганці збираються разом, щоб пригадати своїх полеглих товаришів. У парку з’являється наметове містечко, відбуваються різні акції та заходи. Тому, зважаючи на важливість цього дня, празник Стрітення буде знаковим для хлопців. Окрім того, це буде символічна дата для пригадки сучасних українських військових, полеглих на сході нашої країни, а також на Майдані… Ми зосередили свій погляд на намісних іконах, написаних паном Андрієм Онищаком, митцем, воїном із зони АТО. Вражає погляд Христа, адже у Його очах стільки терпеливості, надії, світла.
Темрява минулого долається світлом спільноти
«Коли я дізнався про те, що буду настоятелем цієї святині, то відчув страх. Мій досвід військового капелана – зовсім короткий, до того ж душпастирем для афганців став зовсім недавно. Проте, ввійшовши у це служіння, я зрозумів, що маю за плечима значну підтримку – військових, чимало з яких стали для мене батьками, добрими порадниками, наших капеланів, особливо отця Степана Суса, голови Центру військового капеланства ЛА УГКЦ. Тому я задоволений таким витком мого священичого служіння. І це досвід неоціненний не лише з точки зору адміністрування, побудови храму, але насамперед – спілкування з цими чудовими людьми», – ділиться враженнями отець Михайло Білецький.
Хоча офіційне освячення святині відбудеться 15 лютого, проте кожен охочий щонеділі може приходити сюди на святкову Літургію о 10:00 год. З благословення Архиєпископа і Митрополита Львівського УГКЦ Ігоря, починаючи із Різдвяних свят, храм відчинений для творення спільноти та єдиної молитви. Вже сьогодні недільні богослужіння відвідують близько п’ятдесят вірних, проте спільнота зростає. За словами отця Михайла, сам храм буде не лише своєрідним поминальним місцем. Тут планують жваве парафіяльне життя. Зокрема, ліворуч є спеціальна прибудова, вже невдовзі у ній функціонуватиме конференц-зал та приміщення для душпастирських зустрічей не лише з військовими, але їхніми родинами, а також із вірними, що перебувають у потребах.
«Безумовно, перший акцент нашого служіння – це військові: афганці, атовці, курсанти. Є дуже велика потреба-запит, щоб допомогти бійцям, які були на передовій і сьогодні їм важко соціалізуватися. Тому докладатимемо зусиль для реалізації можливостей реабілітації, залучаючи різних фахівців. Отож комплекс нашої святині – це осередок душпастирства як військовослужбовців, так і цивільних. Ми відповідатимемо на потреби вірних, створюватимемо маленькі спільноти, зокрема для родичів загиблих, учасників воєнних дій. Окрім того, цей храм буде постійно відчиненим для всіх охочих, які забажають приходити на молитву», – розповідає отець Михайло.
Отож ще раз нагадуємо, що 15 лютого 2017 року відбудеться освячення храму Стрітення Господнього. Урочистості розпочнуться о 9:00 год. архієрейською Літургією за участі Архиєпископа і Митрополита УГКЦ Ігоря (Возьняка). Опісля біля пам’ятного знаку полеглим військовослужбовцям в Афганістані відбудеться екуменічна Панахида – спільна міжконфесійна заупокійна молитва. Окрім того, у парку позаду храму воїни-афганці проводитимуть щорічні пам’ятні заходи.
Запрошуємо львів’ян та гостей нашого міста зануритись в атмосферу унікального військового храму. Прийти у цю святиню для особистої тиші і роздумів, розуміючи, що саме молитва здатна оздоровити серце, зранене болем війни, бо кожен із нас так чи інакше є її учасником.
Юліана Лавриш
Світлини – Мар’яна Павлика
Повязані записи
