Зовсім скоро ми будемо святкувати свято Богоявлення, чи Хрещення Ісуса Христа. Важливим атрибутом цього празника є Йорданська вода. Якою ми кропимо себе, пємо її, окрполюємо приміщення та все підряд.Але останнім часом став задумуватися, що вода стала центром свята. І ми вже святкуємо не Богоявлення, а “водоявлення”.
З Йорданською водою я давно знайомий. У нашій родині до неї була особлива побожність. Бабця приходила з Йордану, приносила воду і всі мусили її випити. Але проблема була така, що у нас у квартирі також стояла склянка з водою “заряджена” від екстрасенса з телевізора. То скажіть мені яка різниця між однією і другою водою? (іронія).
Про Йорданську воду, коли вона працює, а коли – ні, поговоримо сьогодні.
Мушу одразу попередити – я не проти використання Йорданської води, я навпаки – за. І зараз поясню чому. Людина є істотою духовною і матеріальною. І Боже благословення також може подаватися через матеріальний знак. У 19 Главі апостольських Діянь можна побачити, що Бог чинив надзвичайні чудеса руками апостола Павла. Так що і хустинки і пояси з його тіла покладали на хворих і вони оздоровлювалися. Але коли ми у цьому уривку звертаємо увагу на хустинки, буває таке, що ми забуваємо перші слова, а перші слова такі: “Бог творив чудеса руками апостола Павла. У святкуванні Йордану ми так сильно вдивляємося у Йорданську воду, що забуваємо подивитися на Того, Хто у неї входить. Іван Предтеча хрестив Хрещенням, Покаянням. Він омивав людей. У символічний спосіб він омивав людей від гріхів. Але якщо Ісус Христос не мав гріха то, з чого Він там міг омиватися? Відповідь на це запитання я знайшов у Антонія Сурожського.
Він каже так:”Коли люди омивалися з гріхів, то гріхи немов входили у воду і вона ставала “брудною” і “важкою” від цих гріхів. А коли Ісус Христос будучи Чистим, входить у ці води, то бере гріхи на себе.
Зрештою Йордан – це досить особисте свято. Особисте для кожного з нас. Бо в ньому ми згадуємо також і наше Хрещення, ми будучи дітьми гріха,самі увійшли у воду Хрещення і Господь наші гріхи бере на себе. Один співбрат мій сказав досить чітку фразу: “Христос Охрестився – диявол втопився”. І тому коли ми омиваємося цією водою, окроплюємо нею приміщення, хочемо ствердити тільки одне: “Я і дім мій не належать дияволу, я і мій дім – належимо Богові”. Йорданська вода це у жодному разі не магія, яка діє автвоматично. Якщо ти прийшов до храму за Йорданською водою, навтовк комусь обличчя, відтоптав ноги, накричав, насварив, то думаєш, що отримаєш благословення? Ні! Більше благословення отримає той, хто терпляче дочекається доостанку і набере воду останнім. Улюблені, Богоявлення – це історія про Бога, який входить у наше життя, входить для нашого Спасіння. Якщо будемо триматися цієї Благовісті. То Йорданська вода обов’язково спрацює – кожен отримає своє благословення.
із блогу о. Сергій (Гончарова) – Падре Сержа
Повязані записи
