“Мамочка, зробіть щось зі своїми дітьми”, – люди пошепки кажуть моїй подрузі і обережно хапаються за рукав її блузки. Людям важко слухати проповідь або ж співати “Господи, помилуй!” під акомпанементи чотирьох дітей. І якщо моїй подрузі за декілька хвилин не вдається зробити це “щось”, тоді її просять піти вкінець церкви або на вулицю, мовляв з нашими сучасними технологіями там теж добре чути. Цікаво, що це “щось” означає? Бо коли одна дитина хоче поставити свічку, а інша хоче піти до сповідальні, а ще хтось захотів в туалет чи попити і це все в один момент, то важко взагалі зорієнтуватися що ти маєш робити, не кажучи вже про те, щоб зробити це славнозвісне “щось”. У мене ніколи не було таких проблем, я виросла у маленькій родині в маленькому селі, де дивилися з подивом та співчутливо на бездітних та багатодітних мам. Мені завжди було цікаво, яким є життя у багатодітних сім’ях, де ти завжди маєш з ким бавитися, але де тобі також найчастіше доводиться з кимось ділитися. Моя бабуся казала, що одна дитина в сім’ї – це погано, краще – двоє, а троє – важко. Я ніколи не розуміла цієї математики.
Іноді, слухаючи історії про те, як моїм друзям радять зупинитися народжувати дітей у пологовому відділенні і пропонують весь асортимент контрацепції на вибір, або коли чую поради старшого оцерковленого покоління, вихованого у радянській системі “цінностей”, які роблять зауваження стосовно одягу, поведінки, мовлення дитини, забіганій мамі, яка навіть не встигла пообідати, так хочеться попросити усіх цих “мудрих порадників” замість їхніх порад просто підтримати цю родину, іноді без жодних слів, грошей а просто повагою і доброзичливим ставленням. Адже кожна сім’я – це як інша маленька планета, про яку ми майже нічого не знаємо, ми не знаємо, з яких жартів там сміються, чому там хтось плаче, ми не знаємо як там відпочивають і які цінності на цій планеті, але ми часто забуваємо, ще незалежно від того скільки людей живе на цій планеті – вона всеодно залишається вразливою.
Каміл 19 років, Франція (5 дітей у родині, Каміл є другою дитиною).
Мої батьки дуже люблять дітей. Моя мама теж з великої родини, і вона любить цю атмосферу, яка є у великій сімї.
Мені подобається сам факт присутності радості у моїй сім’ї. Я завжди маю брата чи сестру, щоб поговорити, посміятися чи грати разом. Нам ніколи не було нудно. Наше життя – дуже активне, і мені це подобається.
Ми завжди можемо запрошувати людей на гостину, бо де достатньо їжі для 7-ох там і достатньо для 10-ох.
Мені не подобалося те, що мої батьки були дуже зайняті весь час, мені хотілося, щоб вони мали більше часу для мене.
Мені також не подобалося те, що іноді я хотіла мати деякий одяг чи ігри, а мої батьки не могли купити це мені, бо через різні бажання усіх 5-ти дітей їм не вистачало грошей.
Я не відчувала неприйняття у суспільстві, але я помітила що нашу сім’ю запрошували менше в гості тому, що ми потребували більше місця і більше їжі. Також ми не могли дозволити собі велику поїздку на канікули чи похід у ресторан, бо це було задорого для нас. Але мої батьки завжди знаходили для нас гарне і дешеве місце для відпочинку.
Життя у великій родині навчило мене терпеливості, слухати інших, піклуватися про людей і розуміти фінансові труднощі.
Мої батьки завжди залишали нас самих вирішувати конфлікти між нами. Це було дуже важко. Мій тато міг бути дуже суворим з нами у вирішенні конфліктів. Пам’ятаю, коли я мала конфлікт з моєю сестрою, то я хотіла щоб мама покарала її бо моя сестра була вина. Але моя мама сказала мені: “Я розумію, що ти дуже ображена, але ти повинна сама примиритися з сестрою.” Я вдячна моїй мамі за це.
Три важливі речі у моїй родині це:
- Ділити їжу разом
- Їхати на канікули нашим великим сімейним авто
- Запрошувати друзів, людей з “L’Arche” (міжнародна спільнота для людей з розумовою неповносправністю) до нас вгості.
Я б хотіла теж мати дітей, але не більше ніж 5.
Марічка, Україна (6 дітей, Марічка є першою дитиною у родині).
Чому мої батьки хотіли мати багато дітей? Навіть не знаю.
Мені подобається що маю 1 сестру і 4 братів, але трохи замалий будинок був на так велику сім’ю.
Труднощі бути прийнятими у суспільстві? Я не памятаю таких ситуацій.
Бути частинкою великої родини навчило мене дбати і ділитись з іншими, приймати і акцептувати кожну людину, вміння жити у спільноті.
У конфліктних ситуаціях батьки розмовляли з нами.
3 найважливі речі для моєї родини:
- Віра в Бога
- Простота
- Взаємна допомога.
Чи б хотіла мати свою велику родину? Можливо, що так.
Амброз 22 роки, Англія ( 10 дітей у родині, Амброз 9-ий).
Я не знаю, чому мої батьки хотіли мати багато дітей. Нам було весело рости разом. Люди жартують що мої батьки не знали як користуватися контрацепцією, але це був свідомий вибір моїх батьків, вони хотіли мати багато дітей. Я думаю, що мої батьки хотіли ще більше дітей. Люди не розуміють чому хтось вирішує мати багато дітей коли в загальноприйнятій культурі усе кричить тобі: а) не мати дітей, б) мати найменше бо діти – це дуже дорого і краще витратити гроші на щось інше. Але ніщо не в змозі пояснити, що мати велику родину і бути у великій родині – це велика цінність. Жодні гроші не дадуть тобі цього досвіду.
В нас були важкі та легкі часи. Але це не погано, що є важкі часи. Ти ростеш трохи швидше і бачиш трохи більше за інших дітей. Твоя сфера людського впливу і досвід є ширшими та прискореними.
Мої батьки мали багато проблем через неприйняття іншими. Є люди, які, дивлячись на велику щасливу сім’ю, потребують піддати її остракізму, осудити чи познущатися. Я думаю, що людям з місцевості, де живуть мої батьки знадобилося 10 років, щоб прийняти нашу сім’ю, але навіть зараз є люди, які не приймають.
Бути частиною великої сім’ї – зменшило моє відчуття індивідуальності, не в поганому значенні. Лише достатньо, щоб я не був таким дурнем, яким би я міг бути. Це зробило мене більш витривалим до життєвих труднощів. Це дало мені багато можливостей і розвинуло в мені добрі навички судження.
Коли між нами виникали конфлікти – ми завжди повинні були перепросити один одного. Іноді, якщо ми були дуже нечемні, то отримували ляпас по сідницях, це завжди було ефективно. З часом, коли мої батьки старішали – техніки вирішення конфлікту змінювалися. Я би сказав що спосіб вирішення конфлікту еволюцінував або став більш мирним, але це не так. Бо завжди були крики, сміх, сльози, жарти, дражніння, але вкінці кінців – примирення. Іноді, це може бути смішно, але іноді – зовсім несмішно.
Три важливі речі в моїй родині це:
- Любов
- Ні наркотикам
- Навчання –все можливо, якщо важко працювати
Я сподіваюся що матиму приблизно 5 дітей. Ні, серйозно, Я би хотів мати 5 або скільки Бог мені дасть.
Олена 31 рік, Україна ( 6 дітей у сім’ї, Олена є 2-ою).
Чому мої батьки хотіли мати багато дітей? Бо їм дуже сподобалось! Після того, як народився наш перший Ярема, батьки відразу захотіли мати донечку (тобто мене). А взагалі, на початках не планували мати багато.
Подобається в моїй родині те, що постійно багато радості, обіймів, підтримки. Те, що багато рідних людей, страшенно ціную це. Нема чогось такого, що не подобається. Хіба інколи хочеться мати маму і тата окремо тільки для себе і час тільки наодинці… таке буває рідко.
Труднощі бути прийнятими у суспільстві? Ні, завжди навпаки, всі захоплюються батьками, їхньою витримкою, мужністю і любов’ю.
Бути частинкою великої родини дало мені велике щастя, вміння приймати багатьох різних людей, вміння вирішувати конфлікти, бути чуйною, вміти ділитися і підтримувати, вміти радіти чиїмись успіхами.
У конфліктних ситуаціях батьки вчили нас вирішувати конфлікти між собою.
3 найважливі речі для нашої родини це:
- Любов,
- Бог,
- Родина.
Чи б хотіли я мати свою велику родину? Так, десь 3-4
Миколка 5 років і Даринка 4 роки (4 дітей у родині, Миколка 1-ша дитина, Даринка 2-га дитина).
У вашій родині багато дітей?
Миколка: Ну, не так багато, але більше за один.
Даринка: Ні.
Як ви думаєте чому у тата з мамою 4 дітей?
Миколка: Тому що вони так народили дітей.
Даринка: Бо вони народили багато.
Чи вам подобається жити у великій родині чи хтось з вас хотів би жити сам з татом і з мамою?
Миколка: Сам з татом і мамою. Тому, що я би міг знаходити більше друзів замість братиків і сестричок.
Даринка: Мені не треба взагалі братиків.
Що тобі не подобається і що подобається у твоїй родині?
Миколка: Мені не подобається як мене Дарина бє і кусає, а подобається мені – як мама з татом мені купляють іграшки і бабця і дідо.
Даринка: Не подобаються братики, тільки сестрички мені подобаються.
Що кажуть, роблять тато з мамою коли ви сваритеся?
Миколка: Щоб ми не сварилися. А якщо ми далі сваримося – вони нас сварять.
Даринка: Сваряться. Кажуть: “не битися і не сваритися.”
Що тобі подобається робити зі своєю родиною?
Миколка: Бавитися разом зі своєю сім’єю легом (конструктор “Lego”), кубиками. Але Соломійка (найменша сестричка) не вміє ще бавитися.
Даринка: Ходити в дитячий розважальний центр.
Щоб ви хотіли змінити у своїй родині?
Миколка: Хотів щось змінити. Хтів би змінити, щоб мама з татом подобрішали.
Даринка: Щоб в мене була гарна сімя, щоб вона не билася, а гладила мене.
Чи хтось сміявся з вас, що у вас велика родина?
Миколка: Ні. Ні.
Даринка: Я б сама плакала без братика. Я хотіла багато братиків і сестричок. Ні, ніхто не сміявся.
Вікторія Дмитрук
Повязані записи
