Цнотливість, дівоцтво, що схвалюється Господом Ісусом Христом і поважається в християнстві, не вважалися чеснотою у Старозавітні часи. Всі діви, виховані в Єрусалимському храмі, повинні були, після досягнення певного віку, вступати в шлюб і народжувати дітей, тим більше це стосувалося нащадків Давида з яких мав вийти обіцяний Месія.
Коли виповнилося Діві Марії 14 років і 11 днів, первосвященик оголосив Їй, що, за звичаєм, що мав силу закону, Вона зобов’язана залишити храм, вийти заміж і переселитися в дім свій. Пречиста Діва смиренно, але твердо відповідала йому, що від народження свого присвячена батьками Богові і згодом сама дала Богу обітницю зберегти назавжди своє дівство і не бажає порушити її.
Здивувався первосвященик такій твердості та рішучості, зніяковіли і священики: вони не могли відмінити постанову закону і не могли примусити Діву порушити обітницю. Всі вони зібралися в храм і старанно молилися, щоб Бог явить їм Свою волю. Первосвященик, одягнувшись в священний одяг, увійшов за завісу з молитвою, та сподобився почути волю Божу. Йому з’явився ангел Господній і сказав: «Захаріє, збери неодружених чоловіків з коліна Юдиного, дому Давидового, і хай вони принесуть жезли (палиці свої). Кому Господь покаже знамення, тому віддаси Діву для дотримання дівства Її».
Тоді Первосвященик зібрав 12 благочестивих і стареньких мужів з роду Давидового до храму, узяв у них жезли, увійшов до Святилища і привселюдно молився. На всю ніч жезли були залишені в храмі, а на інший день, коли первосвященик із служителями храму і вибраними 12 мужами увійшли до храму, то побачили, що жезл Йосипа розцвів, а коли первосвященик почав роздавати жезли і подав останньому Йосипу, тоді всі побачили, що зверху злетів голуб і сів на його жезл.
Йосип, що був родичем Діві Марії, вів праведне життя і з нетерпінням чекав пришестя Месії. Він досяг глибокої старості: в цей час йому було більш як 80 років. Він давно вже жив у вдівстві після смерті своєї дружини Саломії, і у нього було від неї шестеро дорослих дітей – 4 сини: Яків, Іосія, Симеон і Юда – і дві дочки: Марія і Саломія. На слова первосвященика, щоб прийняв до себе в опіку Діву Господню, Йосип заперечував, кажучи, що він старий, має дорослих дітей, а Марія така молода, що він буде посміховиськом у синів Ізраїлевих. На це первосвященик нагадав йому долю Дафана, Авірона і Корея, як за опір їх Богові розійшлася земля і поглинула їх: «Бійся ж і ти, щоб не трапилося цього і з домом твоїм!»
Йосип підкорився волі Божій, і тоді ж Діва Марія була з ним обручена, тобто доручена йому не для шлюбу, але для зберігання Її дівства. По суті, Йосип став Її опікуном, зі статусом чоловіка. Після заручин Йосип відправився із Марією в своє місто Назарет.
Протоієрей Михайло Сивак,
Проректор Львівської православної богословської академії
Повязані записи
