Цьогоріч в межах 23 Форуму видавців у м. Львові відбудеться спецпроект «Література проти агресії». У програмі заходу – дискусії за участі відомих українських та іноземних авторів про конфлікти в сучасному світі і роль літератури у вирішенні цих проблем. Ключові події проекту: розмова «Лише спостерігач? Репортер перед обличчям зла»; розмова «Мінус страх. Як говорити з ісламським світом без упереджень»; «Полюбити найближчого Іншого. Що може врятувати Європу?» (Розмова з Карлом Маркусом Ґаусом (Австрія)); розмова «Чи здатна література протистояти насильству?»; презентація книги «ПРОти НАСильства» (збірка оповідань, присвячених темі домашнього насильства, упорядник – Лариса Денисенко); цикл розмов «Історії іншості» (публічні інтерв’ю з учасниками 23 Форуму видавців). Про головні завдання спецпроекту «Література проти агресії» в контексті боротьби із агресією, насильством та різноманітними радикальними напрямками (релігійними, етнічними, національними) у ексклюзивному бліц-інтерв’ю сайту «Духовна велич Львова» розповів поет та перекладач Остап Сливинський, який є ініціатором та координатором заходу.
– Пане Остапе, якою є основна мета спецпроекту «Література проти агресії» в межах цьогорічного Форуму видавців?
– Насправді перед нами постає дуже важливе питання: що література може протиставити нетерпимості, агресії, насильству, які останнім часом, на жаль, надзвичайно бурхливо оточують нас? Мова йде як про побутове насильство, яке є частиною нестабільного українського суспільства, – і закінчуючи глобальними хвилями агресії: як-от справжні або ж так звані «гібридні війни». До того ж не можна забувати, що агресія та нетолерантність у суспільстві міцно пов’язані з посиленими міграційними процесами останніми роками, зростанням тероризму та ісламської загрози. Літератори та люди, які читають, обговорюють, спостерігають за літературою, теж повинні ставити перед собою запитання: що література може вдіяти з агресією, що вона може протиставити агресії, якою мовою література має говорити про агресію? Як шукати таку мову в літературі, яка могла би адекватно відобразити всі процеси, пов’язані зі стрімким поширенням зла в сучасному світі.
Крім того, виникає й інше питання, яке і автори, і читачі повинні чесно собі поставити: чи готова література взагалі протистояти агресії, нетерпимості, насильству, адже часто буває так, що література сама якимсь чином викликає, мотивує і підтримує всі ці негативні речі.
– Наразі ми є свідками, як через непримиримі релігійні погляди у світі відбуваються жорстокі терористичні атаки, через які гине багато людей. На Вашу думку, який основний меседж література може донести до людей, які перебувають у стані духовної ворожнечі?
– В рамках проекту в нас буде окрема розмова під робочою назвою «Мінус страх. Як говорити з ісламським світом без упереджень». Це дискусія на тему взаємин насамперед двох релігій – християнства та ісламу, але й загалом – на тему релігійних стереотипів, упереджень, взаємного неприйняття. Я хочу запросити до цієї розмови людей, які безпосередньо пов’язані з ісламом. Сподіваємось, що до нас приїде письменник-мусульманин Енес Халілович із Сербії, православної країни (яка, до того ж, розв’язала міжетнічну та міжрелігійну війну в 90-х роках і офіційна влада якої вчиняла етнічні чистки щодо мусульман). Ця людина може зсередини розповісти, що таке нетерпимість, пов’язана з віросповіданням. Також я хочу запросити представників кримських татар, які живуть у Львові. Це насамперед Алім Алієв, який дуже добре орієнтується в ситуації мусульман у Львові і в Галичині останнім часом. Загалом проблемою суспільства Західної України, Галичини і зокрема Львова є те, що воно доволі моноконфесійне, не має досвіду міжрелігійного діалогу. Мені здається, багато людей ще не готові спокійно сприймати правду іншої віри, інший спосіб висловлювання певних сакральних речей. Але мова буде йти і про расову нетерпимість (сподіваюся, на Форум приїде письменниця Зукісва Воннер із ПАР, країни, яка пережила апартеїд і досі має багато проблем на расовому ґрунті), і про ґендерну нетолерантність, і про нетерпимість до людей з особливими потребами тощо. Про все це на Форумі будуть окремі короткі розмови (публічні інтерв’ю) з особливим людьми, які в той чи інший спосіб пережили досвід соціального відчуження. Цей спеціальний проект має назву «Історії іншості».
Розмовляла Лідія Батіг
Повязані записи
