К
ожного року, після радісної миті останнього екзамену студента, прощання з рідною школою випускника і очікування на заслужену робочу відпустку – розпочинається літо. Пора, де довгі сонячні дні змінюють короткі теплі ночі, а над головою розкидається безкрає синє небо, яке приховує у собі вічність.
У Книзі Псалмів читаємо: «Твій – день і твоя – ніч. Ти сотворив світила й сонце, ти встановив усі земні границі, літо й зиму сотворив ти» (Пс. 74, 16-17). Дивлячись на красу природи та гармонійний її устрій, у нашому серці мимоволі виникає захоплення та спокій.
Багато філософів та богословів протягом історії роздумували над причиною світу та досконалим його функціонуванням. Сила природи є колосальною: вона здатна створювати шедеври та давати людям прихисток. Відомо те, що вогонь може нести людям тепло, а може й спричинити пожежу.
Ми не живемо в язичницькі часи, коли вірили про чудодійну силу природи, яка ставала об’єктом обожнення. Будучи християнами, віримо, що світ, який створений Богом, залежить від свого Творця, Котрий доручив людині турбуватися за нього (пор. Бут. 1, 28). Так чи інакше ми часто маємо відношення до природи. Хтось полюбляє тримати у себе домашніх улюбленців, а дехто віддає перевагу прогулянкам у лісі чи парках, які мають властивість заспокоювати і стають середовищем, де можна відпочити після тяжкого робочого дня.
Літо є особливою порою для того, щоб приділити свій час відпочинку серед природи. Не зрозумілою є людина, яка отримавши декілька днів відпустки, вирішила провести її у ліжку біля телевізора. Чимало досліджень показує, що такий час не несе в собі якісного відпочинку, а є оманливим періодом, який дається для того, щоб забути про роботу і віддатись іншим приємним та корисним заняттям. Недавно науковці констатували, що час проведений на заміській садибі збільшує тривалість життя.
Отож, світ у своїй щедрості даний людині Богом, спонукає ставитись до нього відповідально. У своєму навчанні Церква це завжди підкреслювала. Плодом останніх напрацювань на цю тему стала енцикліка папи Франциска Laudato si’ (Славен будь), що присвячена питанням екології.
Турбота про довкілля це один із найважливіших, часто повторюваних постулатів понтифікату теперішнього Папи. Так, багатьом з нас у дитинстві часто розповідали про те, що необхідно гасити розкладене багаття, не вирубувати ліси і не знищувати тварин. Звичайно, ці речі виглядають самозрозумілими, проте зараз ці проблеми набули іншого забарвлення та отримали нову обгортку. Сьогодні численні підприємці аргументують свої згубні дії кращим економічним майбутнім країни, хорошою ефективністю, проте Церква вкотре доводить, що мета не виправдовує засоби, а забруднене довкілля є не надто хорошим подарунком своїм наступникам.
Тому, враховуючи актуальну ситуацію, варто дотримуватись засад, які вчать нас відповідальності та дбання за спільний дім, назва якого планета Земля. Йде мова найперше про проблему зі сміттям. Сміттєзвалища призводять до забруднення ґрунтів, підземних і поверхневих вод. Поганий розподіл сміття породжує економічні затрати, що пов’язано з непропорційним розподілом матеріалів, які не використовуються повторно, а повільно перегниваючи, забруднюють навколишнє середовище. У цьому контексті важливо зменшувати продукування сміття. Можливості тут великі. Знаємо, яка трагедія сталася недавно на сміттєзвалищі у Грибовичах. Насправді вражають розміри полігону зі сміттям та інші неприємні новини, що з ним пов’язані. Але ця проблема не є поодинокою, такі речі існують у більших масштабах по цілому світі, однак спільна біда допомагає долати ці катастрофи. Проводяться багато екологічних ініціатив, що успішно функціонують, починаючи зі звичайного громадянина. Роблячи особисті кроки назустріч мирному співіснуванні з природою, в майбутньому можна досягти чималих результатів, адже окремі краплини створюють великий океан.
Бажаю вам провести чудове літо, дбаючи за себе, за свої відносини з Богом, а також за чистоту навколо себе, бо велич та гармонія природи є також джерелом душевної рівноваги, емоційного задоволення та життєвої наснаги для людини. Нехай кожен спробує насолоджуватися Божою красою природи, щоб після гарного відпочинку спробувати описати свої спогади, щось на зразок: «Літо – це дні, прогріті золотим сонцем, овіяні легеньким вітерцем, зволожені теплими дощиками. Дні зеленої трави, солодких фруктів і яскравих квітів».
бр. Яків Шумило ЧСВВ
Повязані записи
