Великий письменник Л. Толстой сказав: «Сутність будь-якої віри полягає в тому, що вона надає життю такий зміст, який не може знищити навіть смерть». Про гідність духу, про братерство і діалог між представниками різних релігій, про патріотизм, спільну боротьбу і вірність Україні поспілкувались із людиною незламної віри шейхом Саідом Ісмагіловим, муфтієм Духовного управління мусульман України «Умма».
– Шейху Саіде, на Вашу думку, якого формату набув сьогодні, в умовах війни, християнсько-мусульманський діалог в Україні, і чи є він достатньо продуктивним, щоб допомогти нашій державі пережити складні часи випробувань?
– Я вважаю, що наразі християнсько-мусульманський діалог в Україні перебуває на початковому рівні. Проте великим досягненням є те, що він вже стартував і відбувається не лише на рівні розмов, прийняття декларацій, на рівні глав різних конфесій, але й відображається у конкретній праці та співпраці наших релігій, насамперед, у проповідуванні моральних цінностей. Поки що такий діалог важко назвати достатньо продуктивним, але все велике починається з малого. Нашим завданням є з’ясувати, у якій площині цей діалог та взаємопоміч християн і мусульман є найбільш доречними, щоб надалі розвивати його заради спільного блага – служіння Україні. Прикладом духовної, щирої комунікації між нашими релігіями можу назвати випадки, коли християнські військові капелани присилали Коран та інші молитовні книги мусульманам на окуповані території. Зі своєї сторони мусульмани підтримали прагнення України стати по-справжньому вільною, боротьбу духу і волі на Майдані, виразили бажання бути її незмінною частиною. Саме Майдан став тією рушійною силою, тим викликом, який спрямував сили усіх віруючих людей України для спільної дії – захисту справедливості, живої розмови і оборони майбутнього.
– Чи достатньо всебічно та адекватно висвітлюється в сучасних українських ЗМІ – світських та релігійних, життя мусульман України?
– Не можна не заперечувати, що зараз до мусульман спрямована велика увага ЗМІ. Такого зацікавлення не було за всі роки незалежності. Тому недоречно із нашого боку скаржитись на нестачу уваги в інформаційному просторі. Я бачу, що телеканали, радіостанції, Інтернет-сайти професійно та щиро висвітлюють усі події, які стосуються мусульманської спільноти нашої держави. І це не тільки пов’язано із ситуацією в Криму. Просто в часи війни мусульмани і християни справді об’єднались в єдиному дусі. І я бачу, що наші ЗМІ це розуміють. Вони усвідомлюють, що ми, мусульмани, є такими ж патріотами єдиної України як і християни, молимось за неї, що ми відкриті до діалогу, до волонтерської роботи, а головне – прагнемо миру в щасливій неподільній державі, яка і для нас є батьківщиною.
– Як Ви вважаєте, що можна назвати головною істинною причиною конфлікту між Сходом та Заходом України?
– Думаю, насправді немає жодної ментальної проблеми між Сходом та Заходом України. Радше вона була штучно вигаданою за часів Януковича, щоб протиставити один регіон іншому. Свідомістю людей на Сході маніпулюють через вплив інформаційної пропаганди, через сюжети, які транслюють ЗМІ. І люди мимоволі починають вірити в неправдиву теорію ворожої Західної України. Часто й Схід України звинувачують у підтримці сепаратистів тощо. Проте на Сході є щирі патріоти, які хочуть зберегти цілісність своєї держави. Вони виразили свою непохитну громадянську позицію в часи Революції Гідності, вони втратили багато під час війни, але залишились вірними Україні. Я хотів би закликати усіх нас не піддаватися жодним маніпуляціям, бути єдиними, підтримувати одні одних в періоди випробувань.
– Яку роль може зіграти, наприклад, львівське екуменічне середовище у всеукраїнському релігійному просторі та в процесі міжрелігійного діалогу?
– Львів може зіграти фундаментальну роль. Для всіх українців це місто є духовним центром, дуже християнським, містом справді віруючих людей. Львів може продемонструвати усій Україні, як християнська повага і любов до усіх людей та релігій руйнує міфи про непорозуміння та підступні плани російської пропаганди. Це місто має усі шанси стати мостом порозуміння, діалогу та примирення між православною, католицькою, мусульманською та юдейською цивілізаціями. Львів щиро прийняв мусульман, які переїхали із окупованих територій. Жителі цього міста продемонстрували справжню людяність і милосердя. Тому зі свого боку я завжди закликаю наших віруючих у жодному разі не кидати виклик релігійним традиціям Львова, поважати його християнську ідентичність, «лагідно» і спокійно інтегруватись у це середовище. Я постійно повторюю для переселенців: «Ви гості, постраждалі, і не можете зі зневагою ставитися до традицій Львова. Не поспішайте декларувати свої наміри та прагнення, спочатку станьте частиною Львова, пізнайте його дух». Львів дуже відрізняється від інших міст України – Одеси, Харкова, але найбільше все-таки від Криму та Донбасу. Дуже шкода що не всі переселенці це розуміють.
– А як Ви ставитесь до ідеї побудови мусульманської мечеті у Львові?
– Ще 10 грудня 2014 року, коли Центр міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас»та та його керівник Тарас Дзюбанський організували християнсько-ісламський круглий стіл, у своїй доповіді я виступив проти цієї ідеї. Через це багато мусульман, зокрема кримських татар, мене критикують. Їх також можна зрозуміти. Адже проросійська влада в Криму протидіяла будівництву мечетей, утискаючи релігійну ідентичність та свободу цього народу. Такий негативний досвід і стереотип вони ментально перенесли й на Львів. Але у цьому місті ситуація зовсім інша. Тут абсолютно відмінні реалії. У Львові не варто проводити мітингів чи боротись за свої права. Це місто не має ворожих настроїв до мусульман, а навпаки – тільки дружнє ставлення та бажання підтримати нас. Я вважаю, що на цьому етапі у Львові достатнім буде функціонування ісламського культурного центру без ознак мечеті. А з часом, зважаючи на те, як відбуватимуться воєнні дії, ми зможемо зорієнтуватись і переглянути це питання по-новому. Мусульманам потрібно заслужити добре ім’я серед львів’ян, а тоді вже обговорювати будівництво культурних споруд. Дуже шкода, що кримські мусульмани мене неправильно зрозуміли. Але ще раз хочу запевнити, що підтримую їх та співпереживаю. Думаю, разом ми зможемо досягнути потрібного компромісу.
– Що для Вас, як духовної особи та жителя Донецька, означав молитовний Майдан міста, чи продовжує він своє функціонування на даний час, наприклад, в підпіллі?
– Звісно, продовжує функціонувати у підпіллі. Здебільшого, його основа – вірні протестантських Церков. А от, наприклад, трапляється, що православні Київського Патріархату ходять до церков Московського Патріархату. Мусульмани на Донбасі дозволяють православним християнам молитись в мечетях. Звісно, ситуація тут ще не така складна, як у Криму. Проте маємо не забувати, що повноцінна релігійна свобода при диктатурі чи напівдиктатурі неможлива.
– Сьогодні в Криму відбуваються жорстокі утиски духовної і громадянської свободи кримських татар. Чи мусульманська спільнота материкової України підтримує своїх братів по вірі. Чи є стратегія, щоб вийти з цієї ситуації?
– Щось суттєве зробити для Криму на даний час не можна. Російські спецслужби повністю контролюють півострів. Вони прагнуть знати все: до якого напрямку ісламу належить людина, яку мечеть відвідує тощо. Релігійне життя кримських мусульман тепер відбувається в підпіллі. Можу провести аналогію із Українською греко-католицькою Церквою, яка пережила період репресій, але завдяки вірності духовенства та мирян змогла відродитись. Кримські мусульмани настільки налякані, що бояться читати Коран, вшановувати ісламські традиції. Російський контроль повністю спаралізував звичний рух духовного життя. Ми можемо допомогти нашим братам у вірі із материкової України тільки з виїздом, працевлаштуванням чи виготовленням документів. На жаль, ми не володіємо великими коштами, проте стараємось підтримувати моральний зв’язок з цією тепер уже діаспорною громадою. Сподіваюсь, невдовзі все зміниться і ми знову будемо в єдиній державі.
– Шейху Саіде, а кого Ви вважаєте найяскравішою і найбільш натхненною екуменічною постаттю у християнстві ?
– Для мене такою людиною є Святий Іван Павло II, Папа Римський, який здійснив феноменальний духовний подвиг – прорив у діалозі християн із мусульманами та євреями. Він став людиною, яка подарувала Католицькій Церкві та усьому християнству надію, яка плекала ідею миру у світі, порозуміння, поваги до інших релігій. Теперішній Папа Франциск також плідно працює у сфері міжрелігійного діалогу, відвідує мечеті, шанобливо ставиться до мусульман. А це дуже важливо: адже в обличчі Римського Понтифіка світ отримує відповідний меседж або позицію, які представляє уся Католицька Церква.
– У дні фінальної боротьби за свободу і гідність, за бажання бути собою, бути різними, але єдиними, Україна переживає моменти натхнення, але часто й відчаю. Що б Ви хотіли побажати читачам «Духовної величі Львова» та усім українцям?
– Хочу запевнити, що мусульмани України готові демонструвати своє добре ставлення до християн, бути з вами на передовій духовної оборони. Не сумніваймось: ми переможемо агресора, зламаємо пропаганду, направлену у сторону України, і через наші віру, любов, взаємоповагу одні до одних станемо сильнішими, станемо кращими, станемо вільними.
Розмовляла Лідія Батіг
Повязані записи
