Піднімаючись догори по вулиці Стрийській у Львові, поблизу податкової, у затінку парку можна помітити дерев’яну споруду. Це храм Блаженних мучеників УГКЦ. Храм розташований на території і належить до студентського містечка Українського католицького університету.
Церква Блаженних мучеників УГКЦ, збудована за ініціативою Українського Католицького Університету у 2009 році. Керував справою о. Богдан Прах, нині – ректор УКУ. Проект розробив архітектор Роман Сулик, відомий і своїми публікаціями з історії української дерев’яної архітектури. Будівництво було завершене в квітні того ж року.
Храм від початків був призначений для духовного супроводу студентів та викладачів УКУ. Церква посвячена у 2009 році (2 травня), але фактично історію храму можна вести ще від 2001 року. Саме того року Львів приймав Папу Римського Івана Павла ІІ. Найбільше з цією подією пов’язують храм Різдва Пресвятої Богородиці, що на Сихові.
Проте понтифік відвідав тоді й інші церкви. Прямуючи на Велику службу, що мала відбутися на Львівському іподромі, Іван Павло ІІ зробив невеличку зупинку на тому місці, де тепер розташовано храм Блаженних мучеників УГКЦ. Тут на нього чекав колектив УКУ. Саме в цей день відбулось посвячення землі, де тепер розташоване студентське містечко і, зокрема, Храм Блаженних мучеників УГКЦ. Варто зазначити, що посвятивши землю, понтифік залишив кропило колективу УКУ. Воно і досі є в музеї університету і використовується для посвячення нових приміщень та новобудов.
Читайте також: У Львові відзначать 15-ту річницю візиту до міста Папи Івана Павла ІІ
Коло входу до храму є невелика пам’ятна таблиця (наріжний камінь), де написано про посвяту землі Папою Римським. На сьогодні Іван Павло ІІ проголошений святим, тому храм відчуває певне його покровительство.
Однією з причин, чому храм названий на честь мучеників є те, що саме перебуваючи у Львові у 2001 році, Папа Римський проголосив блаженних мучеників УГКЦ.
Другою причиною є те, що ще Тертуліан, один із найвидатніших ранньохристиянських письменників та теологів, говорив: «Кров мучеників – це насіння для Церкви». Тому колектив УКУ свідомий того, що Церква, яку маємо тепер, її свобода і вільність, її розквіт забезпечені нам саме тими людьми, тими мучениками, які відкинули мирське життя і пішли за Христом, несучи його слова в народ. Хоча багато з них пролили кров, але вони робили це з надією на те, що Церква ніколи не буде знищена. І хоча Церква згадує лише 27 мучеників, які були проголошені Папою Римським, та насправді їх було набагато більше.
Серед блаженних мучеників, виголошених Іваном Павлом ІІ, були і викладачі УКУ. Тому не дивно, що це послужило ще однією причиною назвати так храм.
Університет, до якого належить церква, бере свій початок ще з 1928 року, коли Львівську богословську академію заснував митрополит Шептицький. Першим ректором академії став Йосип Сліпий. Проте невдовзі після заснування заклад був закритий через Другу світову війну.
Вся історія академії, як і історія церкви та її викладачів, пройшла багато важких етапів. Її закривали, намагались знищити, вбивали її працівників. Та завдяки незламній вірі й вірності Богу її вдалось зберегти.
Одним із блаженних мучеників, на честь яких названо храм, є отець Микола Конрад. У свій час він був викладачем філософії та соціології у Львівській богословській академії. Потім, вже коли був парохом у Страдчі, його розстріляли більшовики, коли ніс одній хворій жінці Святу Євхаристію.
Ще одним мучеником проголошено Андрія Іщака – також викладача Львівської богословської академії.
Дивлячись на історію університету, розумієш, що він, так як і християнська Церква, пройшов важкі й болючі етапи. Але саме вони дали той фундамент, на якому ми сьогодні змогли побудувати нову церкву.
Храм Блаженних мучеників УГКЦ має хрестоподібну форму. Таке планування дає змогу досягти гармонійної композиції об’ємів і максимального розміру головної бані. Саме в цій архітектурі з високо розкритим простором найповніше втілене уявлення українців про піднесено прекрасне та небесне. Це відповідає ментальності нашого народу, його високому пориванню до духовності та віри в Бога. І ця архітектура засвідчила тісне поєднання сучасного з минулим.
Виконаний храм із дерева в поєднанні з металочерепицею. Те, що храм розташований біля парку, і стало вирішальним моментом для вибору матеріалів. Він гармонійно поєднується з навколишнім пейзажем.
Храм має традиційні ознаки бойківського та лемківського стилів сакральної архітектури.
Типовим для цієї дерев’яної церкви є те, що вона складається з п’яти зрубів, розташованих так: три в ряд із заходу на схід і два – з півдня на південь. При цьому середній зруб – найбільший та найвищий. Кожний зруб викінчений куполом. Кожен купол дерев’яної церкви відкритий доверху, а не закритий дерев’яним «небом», як у росіян, що не використовували розкриття храму догори в інтер’єрах.
Цікавим є іконостас церкви. Варто відзначити, що всі ікони, які є в храмі, намальовані студентами власної іконописної школи Українського католицького університету, під кураторством Тараса і Соломії Тимо. Особливістю цих ікон є те, що автори намагалися відтворити традиції Галицького малярства XV-XVI століття. Особливою ознакою таких виробів є малювання на білому тлі. Характерним є також відображення дещо нереальних пропорцій у зображенні святих, адже відображаються більше алегоричні образи. Важливим елементом є також зображення святих більш «дитячими», ніж у інших митців.
Іконостас церкви складається з двох частин: нижньої — деісус (з грец. молитва) і верхньої. Посередині деісуса розміщені царські ворота. По обидві сторони від царських воріт розміщені два намісні образи: праворуч – образ Спаса, ліворуч – Богоматері.
По обидва боки від цих образів розташовані празнички – образи, святих, на честь яких була посвячена церква. В другому ряді верхньої частини іконостасу міститься більший образ Ісуса Христа на троні – «Архієрей». По обидвох боках біля цієї ікони розміщені образи 12 апостолів: праворуч та ліворуч – зображення св. Петра та св. Павла, далі – євангелистів (Матвій, Марко, Лука, Іван) і решти апостолів.
Храм Блаженних мучеників – унікальний. Атмосфера, яка створюється завдяки дерев’яній будівлі, оригінальним і неповторним іконам та хоругвам, надихає на молитву. Відвідавши цей храм, ти ніколи не забудеш тієї Літургії за візантійським обрядом.