«Хіба лише на любові будується дім?»: про секрети міцного шлюбу, кризу сім’ї та ісламські традиції.
Чому львівський імам назвав свою доньку на честь Діви Марії та як мусульмани знаходять собі пару в сучасному світі? Що таке шлюбний дар, як насправді проходить ісламське весілля і які обряди звершують над немовлятами? Про таємниці мусульманського шлюбу, міжконфесійні союзи, а також про те, чому Всевишній допускає розлучення, хоч і найбільше його не любить, сайту «Духовна велич Львова» розповів імам львівського Ісламського культурного центру імені Мухаммада Асада Ібрагім (Вадим) Жумабеков.
«Без поваги до Діви Марії ти не мусульманин»
Андрій Толстой: Імаме Ібрагіме, нещодавно у вас народилася донька – і це перша дитина у вашій сім’ї?
Імам Ібрагім: Так, з милості Всевишнього, близько двох з половиною тижнів тому в мене народилася дочка — моя перша дитина. Звичайно, традиційно у мусульман багато дітей, тому це лише початок, дай Бог (сміється).
А як назвали доньку?
Імам Ібрагім: Ми назвали її Мар’ям. Це східна версія імені Марія. Очевидно, що назвали ми її на честь Діви Марії, тому що вона вважається в нас найчистішою жінкою. У нас немає такого поняття, як святі, але вона для нас ніби як свята — ми її дуже поважаємо і любимо. Хто не любить її, взагалі не може вважатися мусульманином.
Ми довго обирали, як назвати. Треба було знайти щось таке, що підкреслює іслам, і щоб водночас не дуже різало вухо тут, в Україні. Плюс, вона ж буде з цим жити, особливо враховуючи, що за документами вона буде Вадимівна. Потрібно було гарне поєднання, тому вирішили зупинитися на імені Мар’ям. Мені дружина довірилася в цьому питанні й сказала: «Для дівчинки ім’я обиратимеш ти, а для хлопчика буду обирати я».
Отже, мусульмани вважають Матір Ісуса, Марію, Дівою?
Імам Ібрагім: Так, безумовно. Вона вважається дівою, яка була і залишилася непорочною, і народила Ісуса Христа чудесним чином. Ми також у це віримо.
Як мусульмани шукають пару
Скільки часу ви вже одружені?
Імам Ібрагім: Ми одружилися 4 листопада 2024 року, тобто незабаром буде вже два роки.
Як ви познайомилися з вашою дружиною?
Імам Ібрагім: У нас є спільні знайомі. Це не настільки традиційно, але інколи імами мечетей, якщо знають більш-менш праведних хлопців або дівчат, намагаються поєднати ці долі. І так сталося, що наш спільний знайомий – це імам міста Дніпра Віталій (Алі) Оверко – нас познайомив. Він розказав мені щось про неї, а їй щось про мене. Так почалося наше знайомство. Ми обмінялися трохи інформацією про себе до того, як почати спілкуватися, щоб мати розуміння, чи взагалі є інтерес далі продовжити спілкування. І вже потім обмінялися номерами і списалися.
У нас було спілкування на загальні теми, щоб зрозуміти характер одне одного. Ми не пішли відразу на побачення, триматися за ручки і так далі. Наживо ми зустрілися із нею десь через два-три тижні після нашого знайомства. Протягом місяця ми спілкувалися по інтернету на відстані. І вже потім один раз зустрілися і вирішили одружуватися.
Відразу?
Імам Ібрагім: Так. Тому я й кажу, що тут у нас є своя специфіка. Зараз в Україні прийнято зустрічатися, інколи кілька років, можливо, навіть разом пожити, всіх родичів знати. Але якщо подивитися, наприклад, як було 200 років тому в Україні, тоді теж був сильний вплив знайомства через батьків, інститут сватання і так далі.
Загалом мусульмани знайомляться або через батьків, або через імамів, або через спільних знайомих. Є такі, що і напряму знайомляться, або через спеціалізовані сайти, де немає фотографій, а є тільки загальна інформація. Якщо жінка дає згоду, тоді починається спілкування, і в чаті присутня (наглядає) третя людина, яка дивиться, щоб не було зайвих речей.
Тобто спочатку дізнаються більше один про одного, а потім уже бачать, як людина виглядає?
Імам Ібрагім: Так, але інколи й навпаки буває. Наприклад, спільний знайомий, якому довіряє жінка, отримує її фотографії, і він показує їх чоловікові. Якщо вона йому подобається, він заявляє про бажання спілкуватися, потім кілька зустрічей і вже одружитися. Це такий більш консервативний метод.
Отже, скільки минуло часу від вашого першого знайомства до одруження?
Імам Ібрагім: 30 вересня ми познайомилися, а 4 листопада одружилися.
Скільки коштує одружитися в ісламі та яким буває весілля
Християни беруть шлюб у храмі. А як вступають у шлюб мусульмани?
Імам Ібрагім: Обов’язковою умовою є одруження у присутності двох свідків та опікуна нареченої. Це робиться передусім для захисту її прав. Традиційно склалося, що всі шлюби укладаються саме в мечетях. В арабських країнах це може відбуватися вдома, але в нас, в Україні, це переважно роблять тільки в мечетях, тому що імам точно знає, як треба проводити цей обряд, церемонію, обов’язково дивиться на умови для того, щоб шлюб був дійсним, і вже потім проголошує пару чоловіком і дружиною.
Про які саме умови йдеться?
Імам Ібрагім: Щодо умов – у нас є стовпи шлюбу і є умови. До умов, наприклад, належить те, щоб подружжя не було близькими родичами, зокрема або родичами по молоку. У нас є поняття «молочна мама»: якщо хлопця чи дівчину в дитинстві годувала одна жінка, то вона стає їм молочною мамою, її чоловік — татом, а її діти — братами й сестрами, і одружуватися з ними заборонено. Для сіл це інколи справжня біда, бо доводиться шукати пару десь у далеких селах.
Також до умов належить добровільна згода як чоловіка, так і жінки. Оскільки жіночі права у світі часто попираються, вона має прямо і чітко заявити, що дає свою згоду. Я як імам завжди окремо запитую, чи добровільно вони погоджуються. Навіть якщо наречена світиться від щастя, я все одно запитую.
Ще одна обов’язкова умова — це шлюбний дар (махр або калим). Жінка перед одруженням каже, що хотіла б отримати від чоловіка: це може бути машина, квартира або просто гроші. Чоловік зобов’язується це віддати – або в той же день, або протягом домовленого часу, і цей дар стає її особистою власністю.
Отже, придане дає не жінка, а чоловік?
Імам Ібрагім: Придане – це трішки інше, такої умови в ісламі немає. У деяких народів є такі традиції. Але, згідно з релігією, йдеться саме про шлюбний дар.
І що просять з вашого досвіду?
Імам Ібрагім: Дуже часто просять золоті прикраси: кулончики, ланцюжки, каблучки срібні чи золоті. Також просять просто гроші, буває від двох до чотирьох тисяч доларів, а інколи й до 10-ти тисяч. У мене такий рекорд — 10 000 доларів.
Відсоток із калиму імаму не йде?
Ні, звичайно. Я завжди прошу пару домовитись щодо дару заздалегідь перед шлюбом. Інколи жінка соромиться і каже: «мені нічого не треба», і можуть символічно попросити 200-300 доларів. Тоді чоловіки дуже часто зляться на мене, бо я виступаю ніби як адвокат жінки і кажу: «Ні, символічно не піде, давайте більше». Вона ці гроші потім використає як захоче, може навіть на чоловіка витратити, але просто чоловік від початку має розуміти свою фінансову відповідальність. Він не просто задовольняє свої пристрасті, а створює нову сім’ю.
Також до умов належать два свідки, які достойні довіри, щоб вони засвідчили створення нової сім’ї, оскільки в нас заборонено створювати сім’ю таємно. І ще одна умова — присутність опікуна жінки: батька, старшого або молодшого брата чи сина. Це має бути чоловік із близьких родичів, який може за неї заступитися і захистити її права.
Також читайте: Чому п’ятниця? Імам Ібрагім Жумабеков – про іслам з перших рук (+ відео)
А як проходить сама церемонія?
Імам Ібрагім: Сама церемонія проходить в мечеті. По одну сторону сідають наречені, поруч із нареченою — її батько. По іншу сторону — два свідки, а в центрі сидить імам. Ми проводимо церемонію, дізнаємося згоду (чи вона добровільна), проголошуємо імена тих, хто одружується, фіксуємо шлюбний дар. У кінці я промовляю фрази, які повторюють батько нареченої і сам наречений. Батько каже: «Я видаю свою дочку за (наприклад) Мухаммада заміж», а наречений відповідає: «Я беру таку-то за свою дружину». З цього моменту вони вважаються чоловіком і дружиною.
В Україні є традиція влаштовувати великі застілля.
Імам Ібрагім: У мечеті застілля не проходить, тому в імама не лише відсотка від калиму, але й застілля нема — він провів обряд, повернувся в кабінет і все. А так, звичайно, бувають великі застілля, які тривають по два-три дні, залежно від регіону й традицій.
Наприклад, у Туреччині я був на одному весіллі – то там взагалі нічого не їдять: зібралися, потанцювали… Все як на весіллі, але взагалі без їжі. Можливо, була якась кава, і це триває три-чотири години. Для нас це дивно, бо в Україні на весіллях по два дні баяни рвуться, а тут ти приїхав, а їсти нічого нема.
В арабських країнах ще по-іншому. Мене запросили на весілля в Саудівській Аравії: там чоловіки і жінки збираються і святкують окремо. У них є певний регламент: спочатку кава, потім розмова, а далі подають плов із верблюжатини. До речі, їхня традиція приготування та подачі арабської кави визнана ЮНЕСКО як нематеріальна культурна спадщина.
У жінок своя окрема програма, і в них своя специфіка: усім, хто приходить, обов’язково вдягають на телефон спеціальний чохол, який закриває фронтальну і задню камери. Це робиться для того, щоб ніхто не фотографував. І справа не в тому, що жінки бояться. Проблема в іншому: часто на такі свята приходять мами, у яких є неодружені сини, або сестри, і починають видивлятися потенційних наречених, фотографувати і таємно перекидати інформацію. Тобто вони буквально шпигують.
Також читайте: Кава в піску. Мухаммад Асад «Шлях до Мекки»
Сімейні кризи, право на розлучення та міжконфесійні шлюби
Вашому сімейному життю майже два роки, це вже певний досвід. Що для вас стало найнесподіванішим, найважчим?
Імам Ібрагім: Думаю, як у всіх людей — для чоловіків часто стає проблемою жіночий характер, а для жінок — те, що чоловіки не завжди хочуть витрачати на них кошти і сприймати їхній характер. Всі ми стикаємося з кризами, проблемами, але намагаємося їх вирішувати. Якщо імам когось познайомив або одружив, то подружжя згодом звертається до нього для вирішення сімейних проблем. Імам виступає як суддя і миротворець, інколи ми приймаємо удар обох на себе заради того, щоб примирити двох.
Заради примирення в сім’ї нам дозволяється інколи навіть трохи схитрувати чи недоговорити. Наприклад, якщо мені подзвонила дружина і поскаржилася на чоловіка, я можу зателефонувати йому і сказати: «Твоя дружина скаржилась, але вкінці сказала, що так тебе любить, хотіла б з тобою залишитись, але в неї є певні образи». Він починає думати, що, мабуть, справді був не правий, і вони миряться.
А як ви долаєте труднощі у своїй сім’ї?
Імам Ібрагім: Це питання в корінь. Інколи треба просто дати час, щоб змінився настрій, обстановка, щоб і я трохи обдумав усе, і дружина. У стані гніву голова вимкнена. Завжди треба давати партнеру поле для відступу, не обривати контакт. Мені здається, що жінкам складніше визнавати свою неправоту. І тому чоловік має бути трохи м’якшим, треба розуміти жіночу психологію: коли жінка навіть із гнівом підходить до вас і починає заново сваритися — це часто означає, що насправді вона хоче помиритися! Треба просто дати їй цю можливість, добре її вислухати і вже потім спокійно розмовляти.
Який калим своїй дружині Ви дали?
Імам Ібрагім: 2000 доларів.
І хто вас одружував?
Імам Ібрагім: Імам міста Дніпра Віталій Оверко. Він українець із Донецька, науковець у галузі точних наук.
Вас часто запитують як мусульманина, скільки у вас дружин?
Імам Ібрагім: Ну, не те щоб часто, але жарти про багатоженство — це постійна тема серед чоловіків.
Чи плануєте Ви ще одружуватися?
Імам Ібрагім: Поки не планую (сміється).
Також читайте: Хіджаб — вибір, а не гніт: львівські мусульманки відзначили День хіджабу
Із того, що я чув раніше, в мене склалося враження, що мусульманам дуже легко розлучитися: чоловікові варто два чи три рази проголосити: «Ти мені більше не дружина!». Цього ніби достатньо, щоб сім’я перестала існувати. Чи це справді так?
Імам Ібрагім: Така авторитетна богословська думка справді існує – що чоловікові технічно достатньо сказати слово «розлучення», і дружині своїй сказати: «Ти розлучена». Це означає, що з цього моменту починається стадія розлучення (таляк). Шлюб ще не розірваний. Триває цей процес близько трьох місяців — це так званий період «ідда». Протягом цього часу чоловік зобов’язаний утримувати дружину, вона залишається в його домі, і він має законне право повернути її.
Проте є обмеження, згідно з якими шлюб не можна легко розірвати. Наприклад, не можна давати розлучення в стані афекту чи сильного гніву, в період менструації у жінки, або відразу після того, як у них була близькість. Є різні богословські думки, які коригують сам процес розлучення, але суть полягає в тому, що недостатньо лише сказати «розлучаюся».
Отже, хоча розлучення в ісламі дозволене (на відміну від традиційного християнства), однак це найбільш нелюба для Всевишнього річ із усіх дозволених. Про це говориться в хадисах. Та все ж Всевишній розуміє різницю між людьми, чи як тепер кажуть – між характерами. Тому Він дав нам можливість розлучатися, але максимально обмежив це, щоб рішення було якнайбільше зваженим, а не спонтанним. Тому іслам передбачив запобіжники щодо руйнування сім’ї.
Чи може розлучена людина знову одружуватися? Це не буде гріхом для неї?
Це не буде гріхом. Ось, наприклад, чоловік сказав «розлучаємося» і з цього моменту розпочинається процес, який триває три місяці. Якщо за цей час він не повернув дружину, у них повністю розривається шлюб, і тепер жінка може виходити заміж за іншого. І чоловік має право одружуватися також. Вони навіть можуть знову одружитися одне з одним за якийсь час. Але в період трьох місяців ідди чоловік може повернути дружину без нового шлюбу з нею. А після закінчення ідди буде потрібна нова шлюбна угода.
А жінка може ініціювати розлучення?
Імам Ібрагім: Так, може. Вона може попросити розлучення в чоловіка (хула), але в такому разі вона має повернути йому шлюбний дар. Якщо ж чоловік відмовляється, але при цьому застосовує фізичний або моральний тиск, порушуючи її права, вона може звернутися до шаріатського судді (або імама). І якщо є підстави, імам може розлучити їх, навіть якщо чоловік цього не хоче.
Наскільки важливо, щоб чоловік і жінка мали однакові релігійні переконання? Чи можна мусульманину одружуватися з християнкою або юдейкою, а мусульманці, наприклад, вийти заміж за буддиста?
Імам Ібрагім: Звичайно, єдність у віруванні — це основа успішної сім’ї. Це спільні походи до мечеті, молитви разом, і це навіть одна й та сама кухня. За законом чоловік має право одружуватися з мусульманкою, християнкою або юдейкою. В ісламі це «люди Писання». З ними дозволено брати шлюб саме через те, що вони близькі до мусульман у віровченні: вірять у того ж самого Бога, слідують Писанню, мають певні дієтичні обмеження тощо.
Але все одно залишається різниця. Наприклад, жінка-християнка може пити алкоголь, їсти свинину або звичайне м’ясо (ту ж курку), яке не забите за ісламським обрядом. Для мусульман таке м’ясо є забороненим, воно вважається мертвечиною. І тут виникають питання побутових незручностей. Але зазвичай це вирішується дуже просто: свинина чи алкоголь — це не настільки цінні речі, щоб жертвувати заради них сім’єю.
Значно гострішою є проблема щодо дітей: у якій традиції має проходити їхнє виховання? Для чоловіка є прямим обов’язком виховувати дітей мусульманами, приводити їх до мечеті. Тому перед укладанням таких шлюбів я постійно піднімаю це питання і наголошую, що далі діти йдуть за чоловіком. Жінки зазвичай на це погоджуються. Хоча бувають ситуації, коли жінка погоджується, але її мама (бабуся дитини) таємно йде хрестити онука чи онуку — це вже інша справа. З іншого боку, є дуже багато випадків, коли жінка навіть після розлучення все одно приводить дітей до мечеті, бо поважає те, що їхній батько — мусульманин.
Також важливо зазначити, що мусульманка може вийти заміж виключно за мусульманина. Чому так? Історично чоловік завжди мав більший вплив і тиск на сім’ю, і якби він був, наприклад, християнином, то всі ставали б християнами. У мусульман є чітке правило, що не можна змушувати когось приймати іслам, а в християн я такого правила не бачив. Іслам виступає як захисник прав жінки і ставить цьому бар’єр. Натомість, коли мусульманин одружується з християнкою, він зобов’язаний поважати її віру, захищати її і в жодному разі не примушувати змінювати релігію.
Також читайте: Імам Ібрагім про Діву Марію: «Усі мусульманки світу беруть з неї приклад»
Сім’я – спільний фронт із християнами
У західному, постхристиянському світі останніми роками багато говорять про кризу сім’ї. Люди часто живуть у невпорядкованих стосунках, кількість розлучень величезна. Чи є подібна проблема зараз у мусульманському світі?
Імам Ібрагім: Ми як мусульмани, особливо в Європі, стикаємося з тим самим, із чим стикаються християни. Тому я постійно наголошую, що в нас із християнами є дуже великий спільний фронт, де нам потрібно працювати разом. Я особисто зацікавлений у тому, щоб зберігався християнський інститут сім’ї так само, як і мусульманський, адже зараз іде колосальний тиск на сім’ю в принципі.
Пам’ятаєте, раніше, коли релігія вже ніби не була такою важливою, можна було просто розписатися в РАЦСі, і це вважалося нормою. Зараз уже навіть класичне співжиття зникає — з’являються різні формати: просто хлопець і дівчина, потім хлопець із хлопцем, дівчина з дівчиною і так далі. Іслам стикається з цими ж викликами.
Окрім того, кількість розлучень — це також дуже велика проблема. Незважаючи на те, що іслам поставив певні суворі умови для розлучення, їх мало хто дотримується. Ми як імами стараємося робити все можливе, щоб зберегти максимальну кількість сімей, але, на жаль, статистика дуже гнітюча.
Думки про сімʼю жінок, які належать до Ліги мусульманок України, джерело: фейсбук-сторінка організації:
На вашу думку, що найкраще допомагає зміцненню сім’ї?
Імам Ібрагім: Зміцнення сім’ї — це комплекс, єдиного універсального рецепта не існує. Але ключовими є спільна віра, спільна молитва і особливо — спільні випробування. Випробування завжди скріплюють людей. Згадайте дисидентів, які сиділи разом у Сибіру 50-60 років тому — вони досі з теплом згадують тих, хто розділив із ними ці труднощі. Або чоловіки, які пройшли разом армію — ці випробування загартовують дружбу. Так само труднощі загартовують і сімейні відносини.
Навіть якщо бувають моменти, коли любов зникає — це нормально. Одного разу до Умара ібн аль-Хаттаба (це другий праведний халіф після Абу Бакра), до якого часто приходили зі скаргами на подружжя, прийшла пара і сказала: «Все, ми більше не можемо, у нас зникла любов». На що він із гнівом відповів: «А хіба тільки на любові будується дім?». Адже окрім любові, є діти, є спільний побут, родичі, спільне прожите життя — усе це також скріплює родину.
Уявіть собі молоду сімейну пару, яка просить у вас пораду для зміцнення стосунків?
Імам Ібрагім: Дуже важливо прибирати те, що роз’єднує. Якби до мене зараз зайшла пара і сказала: «Нам треба зберегти сім’ю», я б 100% почав із того, що їх розділяє, навіть якщо це буде дуже складна і неприємна розмова.
Інколи проблема в нашій природі. Чоловіки загалом схильні накопичувати образи: вони мовчать, мовчать, а потім їх прориває, і починається: «Все! Розлучення! Ніяких продовжень!». Тому чоловікові треба давати можливість трошки випускати пару. Жінка ж навпаки постійно говорить про невирішені проблеми. Але через те чоловік до цього звикає і починає відмахуватися фразами: «подивимось», «потім», «давай спочатку розберемося з чимось іншим»… У результаті в жінки накопичується тягар невирішених проблем.
Я маю досвід, коли до мене зверталося подружжя, які вже били одне одного, рознесли всю квартиру. А вирішення виявилося дуже простим: він розказав мені про свій біль, вона — про свій. Усе. Того ж вечора вони помирилися, а наступного вже поїхали кудись відпочивати. Ми, імами, часто приймаємо цей удар на себе, вислуховуємо це, що буває дуже важко, але людям треба випустити пару. Це дуже дієво.
Дякую. Розмова дуже цікава, можливо, ми продовжимо її в майбутньому. Наразі дуже дякую за присвячений час.
Імам Ібрагім: Я б хотів ще додати, якщо це цікаво, про наші релігійні традиції, пов’язані з народженням дитини.
Також читайте: «Від Пекарської до Мекки». Імам Ібрагім про іслам із львівським обличчям (+ відео)
Так, звісно, додайте: це своєрідний аналог хрещення?
Імам Ібрагім: Перше, що ми робимо — читаємо азан (заклик до молитви) у праве вухо дитини, й ікаму (заклик безпосередньо до початку молитви) — у ліве. Звичайно, не на весь голос (як із мінарету), бо немовля щойно народилося. Вважається, що після цього шайтан відступає від дитини і не чіпає її.
Також є обряд «тахнік»: ми розжовуємо фінік і кладемо крапельку цього м’якого фініка до рота дитині — це ніби її перша їжа. Окрім того, ми читаємо певні благання до Всевишнього.
На сьомий день є традиція голити дитині голову. Це волосся зважують і роздають пожертву (садаку) сріблом, еквівалентно вазі волосся. Зазвичай це 2-3 грами. У нинішньому еквіваленті, це приблизно 300-500 гривень, які віддаються на благодійність.
Також є традиція приносити в жертву тварину (акіка). Якщо народилася дівчинка — забивають одного барана або вівцю, якщо хлопчик — двох. Це м’ясо обов’язково роздають нужденним. Щодо обрізання, то хлопчиків традиційно обрізають на сьомий день, а для дівчаток в ісламі такого обряду немає.
Ну і, звісно, вибір імені. Люди вкладають в ім’я великий сенс, сподіваючись, що дитина буде подібна до того, хто носив його раніше. Тому ми обрали ім’я Мар’ям, сподіваючись, що донька буде такою ж чистою, як Діва Марія. А дружина, наприклад, хоче в майбутньому назвати хлопчика Давуд — це арабська версія імені пророка Давида.
Головне зображення: Імам Ібрагім Жумабеков, автор: Андрій Толстой
Спілкувався Андрій Толстой
Також читайте: Імам Ібрагім: «Якщо життя йде в нікуди, то не має значення, скільки тобі років»
Імам Мурат: «“Слабкі” люди обуряться, чому це вони в пеклі»
Без цього Коран зрозуміти неможливо. Розмова з імамом Ібрагімом Жумабековим
Повязані записи
