Єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, владика Венедикт (Алексійчук) ділиться з вірними своїми роздумами у мережі Facebook.
Коли б лише трошки уважніше приглянемось самі до себе, то зробимо велике відкриття, що кожен з нас має якусь «ідеологію», якою керується в своєму житті. Ми навіть не завжди свідомі того, чому я щось роблю, а інше не роблю, чому саме так поступаю, а не по іншому, чому одних любимо, а інших ненавидимо. Кожен з нас живе у світ своїх переконань, поглядів на життя, або як ми не раз кажемо, своєї філософії життя. Ми навіть собі не підозрюємо, що ті чи інші «наші» переконання, вони остаточно не є аж такі і наші. Ми є такими, бо на нас мали вплив і мають ті чи інші люди, друзі, книжки, середовище в якому перебуваємо, які Інтернет сторінки відвідуємо. А не раз мало щось на нас вплив і має не раз дальше, про що ми навіть тепер не зауважуємо, а зрозуміємо можливо пізніше. Бог який любить нас, дає що б час від часу, ті чи інші трудні, або непередбачені ситуації «руйнували» і розбивали в прах так гарно вибудувані наші ідеології.
З цього всього випливає трошки не веселий висновок, що як би ми не старались, нам ніколи не вдасться об’єктивно поглянути на себе, свій спосіб думання і своє поступування. Як хтось нам каже, що має об’єктивний погляд, то будьмо певні, що ця особа думає і поступає суб’єктивно. Кожен з нас мав би прагнути по трошки, бо одразу це не є можливо, звільнятись від нашого суб’єктивізму.
Найперше, що важливо, це дбати про наше молитовне життя. Бо лише зустрічаючись з Богом, будучи в Його присутності, ми стаємо здатні краще пізнати і розуміти себе. Будучи створені на образ і подобу Божу, ми є свідомі того, що хто, як не Бог, знає нас найкраще. Тим паче, Господь, який є любов, завжди дуже делікатно і обережно буде показувати нам наші хиби і проблеми, та поволі зцілювати нас.
Наступне, це є важливо що б мати когось, кому я довіряю і з ким я можу відкрито обговори свої погляди, проблеми, падіння, здобутки і невдачі. Навіть світські люди кажуть, що зі сторони краще видно. Звичайно це може бути мій духівник, або ж інша особа, яка ніколи мене не осудить, але є здатна «покривати» любов’ю мої недоліки і вади. Однак того хто з любов’ю, коли буде в цьому потреба, здатний сказати нам правду в лице. Бо ж наші друзі, нам це не зроблять, вони як правило, завжди нас виправдають. Саме лише висловлювання перед кимось свої думок і пережитів, дає нам здатність краще зрозуміти себе і свій стан. Причина дуже проста, диявол не може однаково опановувати і діяти на двох різних людей. Тим паче, сам Спаситель нам сказав, що де двоє чи троє зберуться в Його ім’я, там і Він перебуватиме.
А останнє, це прислуховуватись до того, що інші думають про нас. Це не тому, що вони завжди вірно думають про нас, як також вони не знаю до кінця мотивацій наших вчинків. Однак, дуже часто іншим зі сторони краще побачити в нас те, що ми самі в собі не зауважуємо. І вказати на те в нашій поведінці, що ми самі не можемо в собі побачити. Не питання, що люди про нас говорять, а чому вони це говорять. Значить наше життя спонукає чомусь їх про те, чи інше говорити. То ж не біймось питати інших осіб, що вони про нас думають. Так це буде їх суб’єктивний погляд про нас, однак дуже часто саме він може нам багато чого сказати.
З цього випливає, ще одна важлива для всіх нас річ. Практично кожен з нас допомагав і не раз дальше допомагає іншим особам. Щось підказуючи, або подаючи поради для багатьох осіб. Кожний з нас може пригадати багато прикладів коли наш вчинок, слово, або навіть жест підтримали тих чи інших осіб в непростих випадках їх життя . Однак, мусимо визнати цю правду, що є одна особа, якій я не можу у всьому порадити, та розібратись в ній самостійно, це я сам. Як кажуть африканці, що хоч в корови великі очі, але вона не бачить себе.
Також сам Господь був свідомий того, що кожна особа в свій спосіб передасть Добру Новину. Саме тому і маємо має чотири різних досвіди, Євангелія від Матея, Марка, Луки і Івана. Як євангелісти так і кожен з нас під своїм кутом сприймає все те, що відбувається в нас і навколо нас. Бо ж добре в нас кажуть, що місце сидіння визначає наш кут бачення. Криміналісти стверджують, що коли люди ідентично свідчать про якусь подію чи випадок, то можна з певністю сказати, що вони змовились. Бо ж всі ми маємо якісь свої окуляри через які дивимось на себе, інших людей і світ. Та кожен по своєму описує ту ж саму подію. Щось з нас має рожеві, а хтось чорні, хтось оптимістичні, інші песимістичні окуляри.
Тому чим більше будемо дбати про молитву і будемо у присутності Божій, чим більше спілкуватись з особами, яким ми довіряємо, та будемо прислухатись до думки інших людей. Тим більше будемо здатні ставити вільні від своїх ідеологій і суб’єктивізму, під яких впливом ми є, а будемо все більше жити з Богом і чинити Його волю.
Повязані записи
