У промові під час Архирейської Літургії перед чином погребіння Блаженнішого Любомира Глава УГКЦ Патріарх Cвятослав виголосив промову, у якій назвав Любомира (Гузара) – Кобзарем нової незалежної і вільної України, кобза якого є душею кожного українця.
Глава УГКЦ провів аналогію між незрячими кобзарями, які оспівували долю України, з Блаженнішим Любомиром, який, втративши зір, відкрив зіниці своїх духовних очей, ставши новітнім Кобзарем нової України.
«Пригадаємо незрячих кобзарів, які оспівували у своїх піснях долю і недолю, які були сумлінням нашого часу. Великого Шевченка ми також називаємо Кобзарем, який зумів заторкнути глибини української душі і дав нам те, що створило нас як народ. У неповторному і унікальному шляху святості Любомира ми бачимо, що сила Божа проявилася у немочі. Любомир, коли втративши свій фізичний зір, ще ширше відкрив зіниці своїх духовних очей. Де б він не заходив, усі ставали. Окремі види святості наспівав про Любомира наш Тарас. Пригадаймо його «Перебендю».
Перебендя старий, сліпий —
Хто його не знає?
Він усюди вештається
Та на кобзі грає.
А хто грає, того знають
І дякують люде:
Він їм тугу розганяє,
Хоть сам світом нудить…
Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний!
Я думаю, що краще оспівати Кобзаря нової незалежної України неможливо. Краще описати його вид святості нам сьогодні годі. Та Кобза, на якій грав Блаженніший Любомир – це душа кожного з нас, кожного українця, незалежно від релігії, конфесії, місця проживання, мови. Він міг своїм бархатистим баритоном заторкнути такі низькі регістри наших сердець, що здригалися серця навіть тих, хто у Луганську, Донецьку Сімферополі, в Україні чи за кордоном. Цей наш химерний український Перебендя залишив нам наш сучасний новий національний український епос у своїй мудрості, слові, гуморі і дотепності. Цей його Кобзарський спів ми будемо слухати через його аудіо-книги, фільми, звернення, блоги в Інтернеті. Він залишає нам у спадок нову підвалину новітньої української християнської цивілізації, яку ми маємо розвинути, нею жити і на ній будувати нашу вільну і незалежну Україну. Він був нашим Патріархом. Сьогодні є різні Патріархи: хтось уподібнюється до чиновника, до вірнопідданого служаки, хтось до олігарха. Наш же Блаженніший – до дивного і химерного Перебенді – Кобзаря наших днів. Його пісня і дума не вмре і не загине.
Наш батько Любомире, через твоє слово, молитву, думу сьогодні воскресає Україна. Ми хочемо, щоб Україна носила твоє ім’я – Любов і мир. А ти на небі, як молільник за нашу Церкву і народ України, все зробиш, ти сам станеш посередником дії Духа Святого, який зішле мир в Україні».
Джерело: RISU
Повязані записи
