У Європі є лише одна країна, окрім Ватикану, де аборти залишаються цілком нелегальними, і вона перебуває під тиском з боку ЄС, який вимагає відмовитися від цієї героїчної позиції.
Дональд ДеМарко
Андорра, що затишно розташувалася в Піренейських горах між Францією та Іспанією, є домом для 80 000 громадян, більшість із яких — католики. Це єдине у світі співкнязівство, на чолі якого стоять єпископ Уржельський та президент Франції. З грудня до середини квітня це популярний гірськолижний курорт; улітку акцент зміщується на піші прогулянки та катання на гірських велосипедах, що загалом приваблює близько 10 мільйонів туристів на рік.
За розміром це шоста з найменших держав Європи, площа якої становить 468 квадратних кілометрів. Країна вирізняється високим ВВП на душу населення, надзвичайно високими стандартами життя, низькими податками на доходи та бізнес, майже нульовою бідністю і одним із найнижчих рівнів злочинності. Андоррці можуть похвалитися високою тривалістю життя і відмінною якістю медицини. Погоджуючись з Е. Ф. Шумахером, можна стверджувати, що назва його відомої книги «Краса — в малому» якнайкраще описує Андорру. Це місце на землі, яке найбільше нагадує міфічний Брігадун*.
Також читайте: Аборти: тяжкий гріх чи право?
Згідно з повідомленням європейської кореспондентки The Interim Мері Цвікер, Андорра залишається єдиною державою Європи (за винятком Ватикану), яка повністю забороняє аборти, без жодних винятків для випадків зґвалтування, інцесту або небезпеки для життя матері. Цінності на захист життя були закріплені в Конституції князівства 1993 року. Стаття 8 проголошує: «Конституція визнає право на життя та всебічно захищає його на всіх етапах». Конституція також стверджує, що «всі особи мають право на фізичну та моральну недоторканність (цілісність)». Кримінальний кодекс Андорри проголошує, що «той, хто проводить аборт жінці за її згодою, карається позбавленням волі на строк від трьох місяців до трьох років, а також позбавленням права займатися будь-якою медичною практикою на строк до п’яти років».
Однак останніми роками Організація Об’єднаних Націй та Європейський Союз тиснуть на Андорру з вимогою декриміналізувати аборти. Цей тиск цілком обґрунтовано можна розглядати як цькування Андорри з метою змусити її підкоритися духу часу. Андорра склала проєкт закону про декриміналізацію абортів, проте він так і не набув чинності. Тим часом уряд Андорри веде «непублічні» переговори з Ватиканом.
Також читайте: Аборт і голосування на виборах. Чого навчав кардинал Йозеф Ратцінґер?
Глава уряду Андорри Ксав’єр Еспот Самора виступив з ініціативою щодо внесення поправки, яка залишає чинною заборону абортів, проте дозволяє жінкам переривати вагітність у Франції або Іспанії за рахунок держави. Він вважає це компромісом, покликаним зберегти андоррську традицію захисту життя та стримати процеси секуляризації. Утім, ця пропозиція викликає питання і потребує детального розгляду.
Політика любить компроміси, мораль — ні. Політика готова йти на поступки; мораль вимагає цілісності (безкомпромісності). Оплачувати аборти за межами країни означає схвалювати аборти, нехай і в обмежених масштабах. Утім, питання тут не в географії; це питання моралі.
Також читайте: Він зрікся престолу, щоб не підписати закону про аборти. І буде беатифікований?
Малоймовірно, що ці «делікатні» консультації з Ватиканом завершаться тим, що понтифік благословить ініціативу глави уряду. Виступаючи перед іспанським парламентом 8 червня 2026 року, Папа Лев XIV заявив присутнім: «Захист людського життя — це не питання партійної приналежності чи конфесійних інтересів, це цивілізаційна мета». Тут понтифік підкреслює фундаментальну річ, яку нерідко випускають з уваги: людина є противником абортів не в першу чергу через те, що вона католик, а передовсім тому, що вона людина і розуміє — аборт є порушенням основоположної норми людства: «Не вбий».
Також читайте: Французький єпископат закликав вірних зупинити «євгенічну» ініціативу Макрона
Католик, будучи такою ж людиною, як і всі інші, переймає цю норму. Католик у жодному разі не відмежовується від власної людяності. Католицизм не береться з повітря. Він твердо спирається на права людини. Католицька традиція в Андоррі також є гуманістичною. Країна має один із найнижчих показників злочинності у світі, а рівень насильницьких злочинів щороку майже нульовий. Уряд Андорри не мав би хотіти ризикувати втратою свого статусу високої цивілізації.
Далі Папа Лев продовжив:
«Кожне людське життя має визнаватися та охоронятися від зачаття до його природного завершення, за будь-яких обставин його існування. Якщо цю певність затьмарити, найвразливіші залишаються беззахисними, а закон втрачає свій найглибший сенс — служіння і захист кожної людини. З цієї причини моральна велич нації проявляється, перш за все, у її здатності супроводжувати, захищати та любити ті життя, які є найбільш крихкими».
Думки понтифіка можна також поширити на евтаназію. У кількох країнах легалізація абортів призвела до легалізації евтаназії. Папа попереджає про те, як закон може втратити «свій найглибший сенс». Якщо послуговуватися словами Святішого Отця, «велич» мало цікавить тих, хто визначає політичний курс ООН та Євросоюзу. Здається, вони задоволені тим, що залишаються на рівні посередності. Їхнє прагнення до «єднання» — це лише гра слів, не підкріплена справами.
Також читайте: Прем’єр Італії Джорджа Мелоні народилася тому, що її матір обрала життя
Вони не вірять, що всі люди, від моменту зачаття, об’єднані в людську сім’ю. Той факт, що вони політики, є доволі слабким виправданням їхньої нездатності бути повною мірою людяними. Папа не може вирішувати за Андорру в цьому суперечливому питанні. Проте його вплив може виявитися сильним та переконливим. Хочеться вірити й молитися, щоб ця чудова країна залишалася прекрасною в усьому — і водночас не втратила своєї «величі».
Автор: Дональд ДеМарко є професором-емеритом Університету Святого Ієроніма та позаштатним викладачем Коледжу й семінарії Святих Апостолів. Він регулярно пише колонки для Saint Austin Review, а також є автором нещодавно виданої праці «Роздуми про пандемію Covid-19: пошук сенсу».
Джерело: crisismagazine.com
*Брігадун (англ. Brigadoon) — це міфічне шотландське село з однойменного мюзиклу, яке з’являється лише на один день кожні сто років, залишаючись незмінним і захищеним від зовнішнього світу. За легендою мюзиклу, місцевий священник колись вимолив у Бога захист для села від зовнішнього світу (відьом, змін і лиха). Відтоді Брігадун живе за своїм особливим ритмом: поки ніхто з його жителів не піде назовні, село зберігається.
Основне фото: Оглядовий майданчик Мірадор-рок-дель-Кер (кат. Mirador del Roc del Quer) у парафії Канільо, Андорра – розташований у Піренеях на висоті понад 2000 метрів. На краю балки сидить металева статуя «Мислитель» (або «Роздумуючий») роботи художника Мігеля Анхелянеуса.
Також читайте статті доктора ДеМарко:
Четверте липня та Боже Провидіння
Цікаво:
Обраний президент Чилі про рішення, яке назавжди змінило його життя
О. Дмитро Романко: «Ми вимираємо, тому що забули, що таке любов»
О. Юрій Меуш ЗНІ: «Мама народила мене в 41 рік, і я не жалію про це»
Про аборти, евтаназію та захист життя:
О. Яцек Салій OP: Зачаті діти — наші ближні
Назарій Петрів: Свята Джанна Беретта Молла допомагає суспільству і Церкві подорослішати
Повязані записи
