Кілька тижнів тому, на просторах фейсбуку випала нагода познайомились із новоствореним проектом – «Територія душі». Що це за проект? Хто його учасники? Які меседжі проект несе оточуючим? Відповіді на всі ці питання у відвертій і душевній бесіді для «Духовної величі Львова» із засновницею та лідером проекту Мартою Зозулею.
– Марто, нещодавно користувачі ФБ (в тому числі і я) довідались про існування проекту «Територія Душі». Що це за проект і хто є його «батьками-засновниками»?
– Перша пісня, яку нині виконує “Територія Душі”, була написана ще у 2008 році. Її назва – “Ти дав мені карту”. Мабуть, цей проект ріс в моїй душі ще відтоді, але в ті роки я й подумати не могла, що колись співатиму в християнському гурті.
Наступний етап становлення сягає останніх днів 2014 року, коли несподівано з’явилися 2 нові пісні, так би мовити, “про Бога прямим текстом”. Одночасно я просила Бога, щоб Він допоміг мені здійснити мій план: знову співати перед публікою.
Найголовніше – було бажання. Згодом з’явилися вже 3 пісні, тому почалися пошуки людей. Мій чоловік – гітарист, але він спочатку категорично не хотів брати участь у такому проекті, хоча всіляко мене підтримував. Також мій давній друг, перкусіоніст Андрій Нога, ще минулоріч висловлював бажання творити саме християнську музику. А навесні цього року, якраз на весіллі Андрія, я познайомилася з музикантом Віталієм Боднаром, який відгукнувся на пропозицію разом створювати музичний проект.
Ці троє людей і стали моєю опорою і стимулом працювати далі.
І коли я врешті завітала до рідного храму у пошуках приміщення для перших репетицій, то окрім приміщення знайшла цілий хор! Це була невимовна радість і водночас розуміння того, що цей гурт буде суперовим, та зовсім не таким як я собі думала – а ще кращим і цікавішим.
Ми познайомилися, а вже наступного дня спробували заспівати разом дві пісні на молитовних нічних чуваннях – і нам сподобалося. Нашим Днем народження можна вважати саме цей вечір – 5 червня 2015 року.
– Проект є досить чисельним. Розкажи будь ласка про його учасників.
– Більшість у “Території Душі” – це учасники молодіжного хору львівського храму святого Климента Папи Римського. Суперові вокалістки Соломія Масюк, Христина Багрій, Мирослава Дерев’яна та Оленка Пахолюк. Наші хлопці – це Ігор Рижолович, голова молодіжної спільноти храму; Назар Филипів – випускник Львівської духовної Семінарії, який також є дяком у нашому храмі, й Віктор Онищук – професійний масажист, який дуже любить співати. Також серед хористів виявилися й інструменталісти, зокрема, Марічка Кошелінська-Мартинюк – бандуристка і солістка гурту «Три кроки в ніч».
Інші учасники гурту – це наш гітарист Віталій Боднар, який у Львові й за його межами більше відомий як вокаліст гурту “Дивні”; Андрій Нога, що також є перкусіоністом львівського етно-гурту “Перекоти Поле”; та Ярема Павлів – скрипаль академічного камерного оркестру “Віртуози Львова”.
Всіх цих людей об’єднує те, що в певний момент у своєму житті вони вирішили себе спробувати саме в християнській музиці і їм сподобалося.
До “другої частини” належу й я, а також мій чоловік Валерій Зозуля, який час від часу допомагає нам як гітарист та аранжувальник.
– Виходячи із кількісного складу учасників виникає питання вашої самоідентфікації і жанру виконання: «Територія Душі» це: рок\поп гурт, хор, вокальна формація чи щось інше?
– Важке запитання:) Однозначно можу сказати, що Територія Душі – це не хор, а таки гурт. Останнім часом я подумала собі, що всі чомусь звикли, що молодіжний гурт – це кілька інструментів і один вокаліст. Але двоє завжди заспівають краще, багатше. А нас навіть більше:) У нас голоси доповнюють один одного, також вони доповнюють інструменти і навпаки. Ми – гурт, просто трішки більший, ніж інші:) Щодо стилю – ми намагаємося творити якісну популярну християнську музику у виключно живому виконанні, з живими інструментами, в тому числі народними, як от бандура. Тож не хотіли б себе обмежувати у якомусь одному жанрі. Тим більше, якщо якась композиція потребуватиме рок-елементів – хтозна, може ми і це спробуємо?
Творчі будні колективу
– Хто є цільовою аудиторією гурту?
– Нашими потенційними слухачами є християнська молодь, яку не лякають слова “Бог” та “Ісус” у піснях.
Ми зійшлися на думці, що ніша християнської молодіжної музики в Україні не надто заповнена. Так, є пісні, які можна почути в церкві, є твори з історією, які виконують ті чи інші церковні хори. А є авторські пісні – щирі, молодіжні, в основі яких – справжні емоції та духовні історії. Їх, мабуть, багато, деякі з них вже знані, та більшість – не відомі і не популярні. Ми – одні з тих, хто хоче цю ситуацію змінити, хто хоче донести молодим людям, що їхні духовні роздуми – не поодинокі і щось схоже на те, про що ми співаємо, точно було у їхньому житті.
– У кожному гурті завжди є фронтмен. Слідкуючи за «Територією Душі» можна зробити висновок, що в цьому проекті фронтвумен є Ти…
– Так склалося, що перші пісні, які ми виконуємо, написала я, проте без решти учасників гурту вони б ніколи не зазвучали так, як сьогодні. Я більш-менш добре вмію тільки співати, ще трохи – писати тексти та вокальні партії. Все решта робить гурт: аранжуванням займаються Марічка, Віталій та Валерій, а вокалісти та інструменталісти вправно дають раду з їхніми завданнями.
Наразі ми спільно пробуємо домовлятися, яку саме партію який учасник виконуватиме. Наприклад, у пісні “Ти дав мені карту” основну вокальну лінію виконуємо ми з Ігорем Рижоловичем. Так пасує саме у цій пісні. В інших може бути геть інакше, тим більше, я не претендую на монополізацію авторства пісень. У нас багато учасників мають потенціал написання власних творів і я впевнена, що ніхто не заспіває пісні щиріше, ніж її автор.
– Більшість львів’ян знає Тебе як працівницю Молодіжної Комісії УГКЦ та сайту «ДивенСвіт», до цього було радіо Стрий FM, тепер музичний гурт. Подобається пробувати себе у різних жанрах?
– Я досі шукаю себе. Завдяки переліченим місцям праці я знайшла справи, які мені вдається робити добре. Я люблю робити інтерв’ю, редагувати тексти та оформлювати їх для сайту. Люблю час від часу виконувати журналістські завдання “на швидкість та витривалість”. Хоча в мене немає вищої журналістської освіти, та журналістикою я займалася ще зі школи, хоча донедавна не усвідомлювала, що це для мене аж так важливо.
Проте спів також у моєму житті був завжди. Все дитинство з бабцею я співала народні пісні. Потім грала на бандурі, співала в шкільному хорі, а десь із курсу третього навчання на географічному факультеті ЛНУ почала шукати собі рок-гурт. І знайшла! Щоправда, в Стрию, але ми навіть у Москву їздили виступати. Цей період інді-рок-гурту під назвою “In the Hole” тривав з 2008 до 2012 року.
І з писанням, і зі співом – це той випадок, коли спочатку щось робиш із задоволенням, потім із певних причин втрачаєш віру в свої сили, а тоді знову повертаєшся до цієї справи, бо розумієш, що не можеш без неї жити. Та, мабуть, колись доведеться обирати щось одне… J
– Які творчі плани колективу і який головний меседж вашої творчості?
– Плани у нас грандіозні:) У суботу їздили представляти свій гурт на Всеукраїнському з’їзді мирянських спільнот у Зарваниці. А вже цієї суботи виступаємо на Нічному музичному марафоні в рамках Всеукраїнського молодіжного фестивалю “Вітер На-Дії” у Львові. Далі хочемо записати 3 композиції (мабуть, це будуть “Ти дав мені карту”, “Ти – мій друг” та “Вірую”) у студії, а потім, дай Боже, зніматимемо перші 2 відеокліпи. Ідеї і прагнення з нас просто фонтанують, і радісно, що Бог нам допомагає їх втілювати.
А головний меседж нашого існування й нашої творчості на цьому етапі спробую сформулювати так: саме Господь дав нам усім таланти, і тому тільки з Його допомогою ми можемо знайти себе, зреалізуватися і стати щасливими. Тож не треба боятися це визнавати!
Володимир Мамчин
Фото: www.facebook.com
Повязані записи
