Травень… Особливий місяць. Особливий для українського, а радше для галицького християнства. Місяць, коли кожного дня тисячі наших вірян поспішають із молитвою до своєї Небесної матері – Марії. Чи не в кожному населеному пункті Галичини є храм, в якому вірні УГКЦ моляться Молебень до Богородиці – Маївку, зрештою цю молитву творять і галицькі православні, називаючи її, щоправда Параклісисом до Богородиці. Також на травневі дні припадає таке миле нам, галичанам, свято – День матері, котре, власне, святкуємо сьогодні. Ну і ще однією подією, яку святкуємо цьогорічного травня, буде неділя жінок-мироносиць, котру віднедавна у православних Церквах України називають «православним днем жінки». У статті про гідність жінки ми вже зазначали, що головним покликанням жінки є – бути матір’ю, попри те, чи має вона біологічних дітей чи ні. Тому з нагоди дня матері поговоримо про покликання кожної жінки бути матір’ю.
Власне, кожна із жінок – дочка нашої праматері Єви. Тієї, котра разом з Адамом була вигнана з Едему, тієї котрій Творець прорік, що вона буде «…в болях народжувати дітей» (Бут. 3,16), та тієї, котру ми бачимо на іконі Воскресіння – Зішестя в ад, яку Воскреслий Христос разом із Адамом витягує за руку до Вічного Життя з того ж аду…
Якщо Христа Іриней Ліонський у творі «Проти єресей» називає Новим Адамом, то Марію – Матір Божу – Новою Євою. Тою, котра покликана бути Матір’ю не лише Воплоченого Божого Слова, але і цілого людства. Власне ця подія і сталася під Голгофським Хрестом. Марія – приклад того, які здавалося б непоєднувані риси мусить поєднувати у собі справжня жінка – риси цнотливості, притаманні діві, та риси опікунки і берегині вогнища властиві матері.
Кожна жінка покликана бути матір’ю. Тою, котра дарує життя, виношує свою дитину під серцем, котра народжує її, котра все життя піклується своєю дитиною. Тою, котра не вбиває щойно зароджене життя у своєму лоні оправдовуючись тим, що «моє тіло-моє діло» і ембріон – це зовсім не людська істота, а всього лиш «згусток клітин». Зрештою це оправдання – лише спроба домовитись із власною совістю і він має на меті не стільки переконати інших у власній правоті, як в першу чергу переконати себе, а точніше – заглушити в собі голос тієї ж совісті.
Бути матір’ю. Бути тою, котра безмежно, щиро і безкорисливо любить. Котра піклується, огортає ласкою і турботою. Не кожна жінка має від Бога ласку мати своїх біологічних дітей, проте кожна може піклуватись і дарувати свою любов оточуючим.
Спробуймо в цей чудовий день віддати нашим матерям бодай часточку нашої любові. Принесімо своїй мамі гарні весняні квіти, але найкращим подарунком буде наша присутність, наша усмішка, наші обійми. Якщо ми далеко – зателефонуймо і усміхнімось в скайпі. Або зателефонуймо, або напишімо листа чи телеграму. Покажімо свою любов. Віддаймо нашим матерям бодай часточку того, чим вони, все життя, обдаровують нас.
Молімось за наших матерів! Любімо їх!
Володимир Мамчин
Повязані записи
