14 жовтня є одним із тих днів, яким трошки важко поміститись у маленькій та вузенькій клітинці календаря – аж надто багато знаменних подій припадає на цю дату. Саме 14 жовтня ми тепер святкуємо День захисника України (від 2014 року), День українського козацтва (від 1999 року), а віддавна – цього дня святкують Покров Пресвятої Богородиці, що є одним із найбільш знаних християнських свят на наших теренах. Цю дату вписували до календаря червоним ще з княжих часів. Особливо поширеним, набувши локальних колориту та специфіки, це свято стало у XVI – XVIII ст. Переплетення значень та смислів, пов’язаних із святом Покрови Богородиці, мало значний вплив і на народну творчість. Наприклад, є ось така влучна приказка з неймовірно багатозначним й динамічним контекстом: “Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. Врешті, День Покрови Пресвятої Богородиці – це храмовий празник у багатьох українських селах і містах. Це свято приходить у дивовижних шатах з різнокольорового осіннього листя, але в його подиху досі відчувається тепло.
“Душа – як храм з очима древніх фресок”
Хрестителем Русі прийнято вважати князя Володимира. З іншого боку, є очевидним, що християнські ідеї проникали на наші терени задовго до цього правителя. Підтвердження останньому можна знайти як у висновках авторитетних археологів, так і письмових джерелах. Більше того, окремі київські правителі, як прийнято вважати, переходили на християнство ще задовго до князя Володимира. Щоправда, жоден із них не наважувався на радикальні заходи й не проголошував християнство державною релігією. Отож, вважається, що першим прийшов до християнства князь Аскольд. Власне історія його навернення й пов’язана із переданням про початки свята Покрови Пресвятої Богородиці.
Константинопольський патріарх Фотій описує появу русичів під стінами свого міста у ІХ столітті. Це були війська князя Аскольда, чисельність яких сягала 200 лодій. Існувала дуже велика загроза взяття нападниками, принаймні, частини міста. Мешканці Константинополя розуміли, що у них не так вже й багато шансів вистояти проти ворога. Вони звернулися до Богородиці з проханням про захист. Далі, за однією з версій, Матір Божа змилостивилась над ними і укрила їх своїм вбранням – омофором. Після цього жителі Константинополя зникли, а русичі були дезорієнтовані. За іншими даними, Богородиця тоді знаходилась поруч із людьми, молилась разом із ними, плакала і підтримувала їх. Врешті, зняла з себе покров і накрила ним місто. Є версія, що жителі оточеного міста пронесли одяг Богородиці біля стін, а пізніше вмочили край тканини у воду, через що піднявся шторм, який поруйнував кораблі нападників. У будь-якому випадку, те, що місто вистояло, патріарх Фотій приписує саме заступництво Богородиці. Князь Аскольд, якщо вірити переданню, був настільки шокований цими подіями, що вирішив прийняти християнство. Описане й стало приводом для відзначення свята – подяки Богородиці за заступництво й опіку.
Згідно іншої, але подібної оповіді, жителів Константинополя Богородиця врятувала від арабів. Люди через загрозу тоді заховалися у храмі, який Матір Божа накрила омофором.
Значення і символіка
Від описаного вище епізоду у Константинополі і до наших днів Свято Покрови Пресвятої Богородиці – це завжди про захист і опіку, які дають щира молитва. Цей мотив є досить популярним, він часто зустрічається в іконописі, символізуючи силу молитви і важливість віри. Під опікою Богородиці зображали князів, козаків і гетьманів, учасників визвольних змагань, а віднедавна навіть протестувальників на Майдані.
Омофор до сьогодні також є частиною одягу єпископів. Це дуже знаковий і символічний момент, який повинен нагадувати церковним ієрархам, що всі слабкі і заблукалі потребують захисту і підтримки.
Поширення і традиція
Попри історію виникнення, празник Покрову Пресвятої Богородиці так і не потрапив до числа найбільш шанованих у Візантії. Натомість, це свято поширилося на терени проживання слов’янських народів, де й отримало своє теперішнє значення. Починаючи від князів Русі, королі, гетьмани, військо – часто обирали саме Богородицю опікункою і заступницею. Правителі звертались до Божої Матері з подякою після отриманих вікторій, простолюд дякував, коли над їхніми головами розчинявся дамоклів меч якоїсь страшної загрози. Церква Покрови Пресвятої Богородиці, а в ній однойменна ікона, були на Запорізькій Січі. На іконі, у фрагменті зі зверненням козаків до Богородиці, традиційно розміщували характерний напис: “Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла”. Перед початком і після закінчення походу козаки також молилися до Богородиці.
На народному рівні згаданий празник був оточений своїми асоціаціями та традиціями. Так, до свята Покрови намагалися завершити найважливіші сезонні сільськогосподарські роботи. По тому надходив час сватання, починали готуватися до весіль, а вже після самого свята – весілля гуляли. Вважалося, що дівчата, які хотіли взяти шлюб цього року, на Покрови обов’язково повинні бути в церкві і молитися. Про великі очікування щодо даного свята у дівчат в давнину писав і видатний дослідник історії Церкви та народних вірувань в Україні Іван Огієнко. Як доказ, вчений наводить приказку, яка побутувала в давнину: “Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку”. Врешті, саме після Покрови розпочинався сезон вечорниць.
Іконографія
Уже з далекого ХІ століття мешканців наших територій захищає Богородиця-Оранта, що у храмі Святої Софії у Києві. Момент виготовлення даного мозаїчного зображення можна вважати символічним актом умовної передачі, за князя Ярослава Мудрого, своїх підлеглих під охорону Богородиці. Відтоді вона завжди поруч з вірними – на рівні літургії, народному, іконописному. Декілька ікон Богородиці збереглися ще з тих давніх часів. Однак, особливо поширеним цей мотив, як і свято Покрови, стали у XVI – XVIII століттях, а відтак – і способи зображення Богородиці більш варіативними. У цей час можна спостерігати формування нових рис в іконописі. До прикладу, так звана “козацька Покрова” – це ікона, де під омофором Богородиці зображали церковнослужителів, гетьманів, старшину, козаків і ін. До неординарного методу вдався Юліан Буцманюк, який для храму отців василіан у Жовкві під омофором Богородиці зобразив учасників визвольного руху і будівничих української держави.
Щодо якихось кількісних показників та орієнтирів, то у збірці Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові є дуже цінна колекція ікон Покрови Пресвятої Богородиці – близько 60 ікон.
Отож, свято Покрови, яке асоціювалося на початках із захистом Богородицею вірних у конкретній ситуації, з часом трансформувалося у прохання про захист і допомогу до Матері Божої у різних випадках. Таким чином, сьогодні можна бачити найрізноманітніші варіанти іконографічного зображення Покрови. Зокрема, не лише з князями чи гетьманами під омофором Богородиці, але й з учасниками визвольних змагань, або навіть – важливих подій нашого сьогодення. Таким чином, свято Покрови Пресвятої Богородиці є тим містком, який уже декілька сотень років об’єднує представників різних поколінь на наших територіях.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Донченко А. Покрова – свято весіль, матері, воїнів і прощення // Релігія в Україні, 2009 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.religion.in.ua/main/bogoslovya/2078-pokrova-svyato-vesil-materi-voyiniv-i-proshhennya.html
- Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. Історично релігійна монографія. – Вінніпег, 1965. – С. 302 – 303.
- Під Твоїм Покровом: показали найдавнішу ікону Покрови, яка зберігається у Львові // Galinfo, 2020 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://galinfo.com.ua/news/pid_tvoim_pokrovom_pokazaly_naydavnishu_ikonu_pokrovy_yaka_zberigaietsya_u_lvovi_353204.html
- Покрова. Козаки на іконі // Історична правда, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/artefacts/2015/10/14/148628/
Свято Покрова Пресвятої Богородиці в Україні відзначають як релігійне та національне // RISU, 2013 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://risu.ua/svyato-pokrova-presvyatoji-bogorodici-v-ukrajini-vidznachayut-yak-religiyne-ta-nacionalne_n65350
Повязані записи
