Міфи про вінчальні обручки

Вінчальні обручки є символом поєднання двох людей у Таїнстві Шлюбу. У цьому Таїнстві Православної Церкви благодать Святого Духа освячує чоловіка і жінку, які єднаються в любові в «одне тіло» і творять «домашню церкву». Також Церква закликає любити одне одного як Христос полюбив Церкву.

Одним із матеріальних символів вінчання є обручки, які з давніх давен символізують вічність, адже не мають ні початку, ні кінця. Коло обручок символізує безкінечну вічну любов, якої має прагнути подружжя. Традиційним для Православної Церкви є використання обручок без каменів і прикрас, але вони не є забороненими. Метал, з якого виготовлені обручки, для вінчання не має ніякого значення. Так само, як не має значення: однакові обручки чи ні – головне те, що вони символізують, а також віра і любов подружжя.

Побутує забобон, нібито втрата вінчальної обручки є недобрим знаком, провісником розлучення… Таке переконання є помилковим, це марновірство, на яке не потрібно зважати, бо воно суперечить християнській вірі. Якщо загубили обручку – придбайте собі нову і попросіть священника, щоб її благословив. Те саме стосується і випадку, якщо ваш вінчальний перстень став непридатним для вжитку (став замалим або завеликим, зламався тощо) – ви завжди можете замінити його на новий, який потрібно освятити в храмі і носити. Церква також не вбачає нічого поганого, якщо обручку з певних причин носять не на руці, а на ланцюжку на шиї, або якщо батьки її дарують чи передають своїм дітям у спадок.

Пам’ятайте, що обручка – це символ вірності, любові та єднання чоловіка і жінки, а не талісман чи амулет. Тож лише від самого подружжя, від праці чоловіка та дружини над стосунками, від щирості почуттів, вірності і чесності залежить міцність їхньої родини. А обручка може лише допомагати їм як нагадування про подружні обітниці та прагнення.

Інформацію опубліковано із Фейсбук-сторінки Православної Церкви України