Молімось за сиріт!

Ти був мені поміч, не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасіння мого, бо мій батько та мати моя мене покинули, та Господь прийме мене!

(Псалми 26:9,10)

den-molytvy-za-syritЗаради справедливості варто зазначити, що не всі свята, котрі прийшли до нас із Заходу є такими вже й поганими і «штучно насадженими». Так наприклад дуже вдало вкорінилось і прижилось на українському, точніше галицькому, культурному грунті, до того ж  встигло пустити глибоке коріння, полюбитись і стати рідним таке американське свято як день матері. В цей День кожен вітає свою любу матусю, а також (що дуже характерно для галицького контексту) влаштовується багато концертів і виступів до цього дня.  Саме під час цих концертів активно оспівується концепт трьох матерів кожної людини: рідної матері, матері-Батьківщини, та Матері Божої, яка є воднораз і нашою матір’ю. Напередодні Всеукраїнської молитви за сиріт пропоную застановитись над темою сирітства, батьківства і просто взаємної любові.

Сирота… Як багато граней у цьому слові. Вміщається стільки болю, туги, безнадії, розчарувань, а воднораз стільки світлої надії, глибоко схованої любові і непроминаючої віри в краще.

Згідно зі статистикою, сьогодні в Україні є більше 90 тисяч дітей-сиріт. Причому абсолютна більшість із них – близько 83 тисяч – так звані «соціальні сироти», батьки яких із тих чи інших причин не можуть опікуватись своїми дітьми.

Я мав щастя народитись і рости у сім’ї в якій були мама і тато. Тому, мабуть, говорити на тему життя сиріт, описувати як сиротам живеться я, мабуть, не дуже маю право… Бо все, що буде сказано буде не до кінця правильним, адже важко Писати про щось, чого ти не відчув. Особливо коли це біль і надія чужих сердець. Єдине, що можу – спробувати відчути і здогадатись бодай про частинку того болю, тих незгод, які цим дітям довелось пережити.

Можу сказати про інше. Всі ми пам’ятаємо приказку «чужих дітей не буває». Власне ця приказка і є лейтмотивом Дня молитви за сиріт. Не кожен має можливість зробити зі свого дому дитячий будинок сімейного типу. Не кожен може дозволити собі усиновити сироту чи кількох сиріт. Але кожен може внести свою посильну лепту у піклування про цих дітей. Кожен, кому пощастило більше ніж їм, може принаймні почати зі зміни свого упередженого ставлення до цих дітей. Кожен може внести посильну грошову, чи іншу матеріальну пожертву для того, аби цим дітям стало жити краще. Кожен може усміхнутись такій дитині, простягнути руку допомоги, порадити, розрадити, зрештою – просто бути поруч.

Ну і звичайно, головне, що ми можемо подарувати будь-якій людині – це наша молитва. Це те, що є сильнішим за будь-яку опіку і щедрішим за будь-яку пожертву. Тому візьмімо це восьме листопада до свого серця, і помолімось за сиріт. Можливо не так як завжди – механічно. Пропустімо цю молитву через серце і душу. Зробімо її такою, щоб ці мольби не про власне благо, а про благо тих нещасних дітей дійшли до Господніх вух. Молімось!

А всім сиротам хочу сказати –  з нами Бог! Він наш Отець. А якщо цей церковнослов’янізм не дуже зрозумілий, то можна простіше – він наш любий Таточко! Який не покине ніколи, який буде поруч завжди і підтримка якого сильніша за підтримку будь-якої, хоча б і найріднішої людини.  Він з нами навіть тоді, коли всі інші відвернулись. Він завжди з нами. Завжди любить. Не за щось. Просто тому, що він наш Тато, а ми його діти. Відкриймось на любов свого Тато! Даймо Йому можливість подарувати нам повноту Його Любові. Любімо свого Тата!

Ти був мені поміч, не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасіння мого, бо мій батько та мати моя мене покинули, та Господь прийме мене!

(Псалми 26:9,10)

Володимир Мамчин