У Львові, піднімаючись вулицею Личаківською, виходимо на мальовничий пагорб, з якого видніється парк Знесіння, а за ним Музей народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького. Проте мало хто знає, що львівський Скансен є унікальним, бо приховує від ока пересічного туриста одну таємницю: на його території діє монаша обитель – Свято-Іванівська Лавра Студійського Уставу УГКЦ, в якій проживають отці-студити. Проте так було не завжди. У довоєнний час на цих землях монахи велику активну господарську діяльність. Пропонуємо вашій увазі коротку розповідь про те, як господарювали студити на Знесінню і про те, як унікально сьогодні у серці музею маленькими кроками відроджується монаше господарство.
Чим є Свято-Іванівська Лавра Студійського Уставу УГКЦ?
Свято-Іванівська Лавра Студійського Уставу УГКЦ – святиня монахів-студитів заснована у 1927 році грамотою львівського митрополита Андрея Шептицького. Комплекс Лаври включав в себе: монастирський будинок, дерев’яну церкву перенесену з с. Кривка, а також три сиротинці, в яких проживали діти, що ними опікувалися монахи. При монастирі діяла іконописна школа. Основна діяльність, яку проводили студити на Знесінні була сільськогосподарською. Загальна площа землі, що належала Лаврі становила близько 252 га. Після війни на базі старовинної монастирської церкви Премудрості Божої львівська інтелігенція заснувала Музей народної архітектури та побуту. Сьогодні музей носить ім’я о. Климентія Шептицького – довголітнього ігумена отців-студитів та рідного брата митрополита Андрея Шептицького. Свято-Іванівська Лавра відновила свою діяльність у 90-их роках. Спільно з Музеєм на сьогоднішній день творять духовний і культурний простір для міста Львова.
Яка її місія і в чому полягав основний задум митрополита Андрея?
У грамоті заснування праведний митрополит Андрей чітко накреслив основну місію і завдання для Свято-Іванівської Лаври.
Сею грамотою, пише митрополит Андрей, канонічно засновую у Львові Студитську Лавру св. Йоана Хрестителя…
«Нехай же за ласкою і Божою поміччю на вічні часи в тій Лаврі молодь дістає побожне виховання у католицькій вірі. Нехай зростає вірними дітьми Католицької Церкви і українського народу», – наголосив він.
За задумом митрополита Андрея, основною місією Лаври було виховання української молоді у християнському дусі через спільну молитву і працю. Зокрема через катехизацію, навчання у богословських та іконописних школах, особливо увагу приділяв праці у ремісничих майстернях.
Як монахи господарювали на цих землях до війни?
Зазвичай Лавра є великою монашою обителю і налічує понад 30 монахів. У Студитських монастирях праця завжди була різносторонньою. Проте на Знесінні велику роль відіграло господарство. Це дозволяло монахам себе утримувати і забезпечувати протягом цілого року. Монахи Свято-Іванівської Лаври самі обробляли велику площу земельних угідь. Сіяли ячмінь, овес і пшеницю.
1935 рік,Свято-Іванівська Лавра у період свого найвищого розквіту
Монахи-студити використовували прямий безгрошовий обмін товарами. В архівних документах збереглася згадка про свідчення настоятеля Свято-Іванівської Лаври єрм. Януарія Федюка про те, що у 1933 р. монахи виміняли 100 кг пшениці на яблука.
Свято-Іванівська Лавра 30-ті роки ХХ ст.
В архівних документах вказано, що станом на 1935 р. монастир утримував: 18 корів, 1 ялівку, четверо коней і кріликів. Монахи також продавали молоко громаді і таким чином за зароблені кошти утримували Лавру.
Про це також в одному з інтерв’ю згадувала Анна Канич, прихожанка Лаври довоєнного часу.
Анна Канич, прихожанка Свято-Іванівської Лаври довоєнного часу
«Наша сім’я купляла у студитів молоко, та й вони всіх нас знали особисто. Навіть послушники не раз приносили нам молоко. Як було важко їм приносити, то ми самі ходили до монастиря. Священики неодноразово приходили до нас додому», – каже вона.
Панні Анна також пригадала про великий виноградник, який насадили монахи.
У статті Юліяна Соневицького віднаходимо таку інформацію про виноградники Лаври:
«У Львові послідніми часами засновано цілий ряд винниць», – пише автор.
І продовжує: «на Знесінню в господарстві отців-студитів у 1937 році засновано більшу модерну винницю завдяки отцям Януарію і Павлу… Винниця має до 1000 корчів сорту Малінгер – Франкенталь Гібрід білий і чорний, також Маляга, О. Порто і Мускателя італійська».
«Цього року винниця зародила в третім році по раз перший», – наголошує автор.
Виноградні плантації Свято-Іванівської Лаври у передвоєнний час
А також автор наголошує, що це свідчить про те, що виноград на наших землях можна вирощувати і він може приносити прибутки.
Господарська діяльність студитів охоплювала не тільки території навколо Свято-Іванівської Лаври. Монахи також господарювали у митрополичих садах, що знаходилися на площі св. Юра, 5 загальною площею 5 га.
Архівний документ у якому йде мова про оренду митрополичих садів монахами Свято-Іванівської Лаври
Згідно договору оренда тривала три роки (від 1 січня 1938 р. до 31 грудня 1940 р.).
За її умовами монахи зобов’язувалися протягом року одобрювати і обробляти городи, сплачувати щорічно визначений податок в розмірі 300 злт. Але кожного року сума податку могла змінюватися. Також вони зобов’язувалися забезпечувати митрополичі палати городиною і овочами. Згідно умов монахи утримували сторожа, робітників під час сезонних робіт і виконували необхідні ремонтні робити.
Студити щороку обробляли сіно і траву. Воно належало Свято-Іванівській Лаврі. З Митрополичих палат щороку надсилали до Лаври список потрібних овочів і фруктів.
У 1938 році список нараховував такий перелік: 30 кірців яблук , 10 кірців грушок, 5 кірців сливок, вишень і черешень 100 кг, 150 кг горіхів, 100 кг порічок, 100 кг агрусу, 100 кг полуниць, 150 кг помідорів, 200 шт. капусти цвітної, 10 кіп. капусти, 2 кіп. синьої капусти, 20 кг капусти брюсельської, 40 кірців бульби, 6 кірців буряків, 50 кг селери, 150 кг петрушки, 250 кг моркви, 200 качанів кукурудзи, 25 кг горошку і фасолі лущеної, 25 кг шпарагівки, 25 кг редьки, 150 кг цибулі, 10 кг часнику і 10 соток огірків.
На орендованих землях монахи вирощували все, що необхідно для харчування.
Доля Лаври під час війни і її відродженя
Розвиток Свято-Іванівської Лаври зупинила Друга Світова війна. А 1946 рік, в який почали переслідувати Українську Греко-Католицьку Церкву повністю зупинив її діяльність, позаяк всі монахи були змушені виїхати з монастиря, а монастирський будинок передали під інтернат. Відповідно було знищено все господарство монахів. Щоб врятувати пам’ятку архітектури – дерев’яну Церкву, львівська інтелігенція заснувала Музей народної архітектури та побуту. У 90-х роках з відродженням Церкви повернулися монахи до своєї обителі, розпочали налагодження співпраці з Музеєм. Яка триває і до сьогодні…
Як господарство відроджується сьогодні?
У 2017 році з приходом до Лаври єромонаха Всеволода Оліярника,розпочалося у Лаврі відродження господарської діяльності.
Єрм. Всеволод Оліярник, відроджує господарство у Свято-Іванівській Лаврі
Станом на сьогодні монахи обробляють город, на якому вирощують: картоплю, фасолю, цибулю,часник, помідори, огірки, редиску та різноманітну зелень.
Город у Свято-Іванівській Лаврі
Город у Свято-Іванівській Лаврі
У господарстві монахів також проживають: собака Лія, яку студити взяли з ЛКП «ЛЕВ»
До слова, отець Всеволод розповів нам, що собака у Лаврі ще та бізнесменка. На день здає в оренду монастирським курам свою буду, а до вечора кури з нею розраховуються знесеними яйцями, якими вона вечеряє. 🙂
Тут також проживають монастирські кури
Монастирські кури
і качка з каченятами 🙂
Господарство відродилося з ініціативи о. Всеволода і з благословення Настоятеля Лаври.
Невідомо чи Львів мав би сьогодні такий унікальний Музей, якби у свій час Львівський митрополит Андрей Шептицький не викупив землю і не заснував на ній власною грамотою Свято-Іванівську Лавру Студійського Уставу. Так історично переплелися у Львові події, що духовність дала початок народженню культури, а культура врятувала духовність: Лавра Української Греко-Католицької Церкви дала початок ідеї Скансену під вікритим небом, а у роки лихоліть підхоплена ідея Музею врятувала монастирську Церкву від знищення.
Підготувала Христина Кутнів
Повязані записи
