Про політичну теологію, міжрелігійний діалог та загрозу секуляризму в сучасному суспільстві – у ексклюзивному інтерв’ю із професором Інгеборг Габріель для “Духовної величі Львова”.
Інгеборг Габріель (Ingeborg Gabriel) – професор та завідувач кафедри соціальної етики Університету Відня (Австрія). Має ступінь доктора та магістра католицької теології, а також магістра міжнародного права та економіки. Перед початком своєї академічної кар’єри працювала у Програмі розвитку ООН (United Nations Development Program) в Нью-Йорку та в Азії, а також на телебаченні. Дослідження професор Габріель зосереджуються довкола проблем соціальної етики та католицької соціальної думки. Зокрема, до сфери її наукових зацікавлень входять питання соціальних та релігійних наслідків глобалізації, права людини, економічна етика, соціальний екуменізм та етика міжрелігійного діалогу.
– Професор Габріель, розкажіть, будь ласка, про свій науковий досвід роботи у галузі політичної теології?
– Я здобула фах в області соціальних наук і теології. Також займаюся вивченням міжрелігійного діалогу, адже думаю, що це дуже важливо. Вважаю, що етичні проблеми і питання є чудовим способом зблизити багатокультурний світ, в якому ми зараз живемо. Тому що саме в них ми можемо відшукати своєрідну соціальну угоду; релігійні ж питання є набагато складнішими, адже існує чимало вірувань. Проте етика – це та точка перетину, за допомогою якої ми маємо шанс налагодити зв’язок, корисний для людства. Тому я приймала участь в декількох програмах пов’язаних із міжрелігійним діалогом, і також публікувала матеріали щодо цієї теми, оскільки розцінюю це питання як важливе.
– Як Ви можете проаналізувати роль політичної теології в нашому постмодерному суспільстві?
– Що ж, існують різні визначення «політичної теології». Політична теологія, в якій зацікавлена я, досліджує важливість християнських джерел, які насамперед впливають на формування політичних цінностей людей. І я переконана, ми не повинні забувати про це. Соціальна етика, в свою чергу, стоїть на двох ногах – теологічній, яка є специфічною для християнства, та на філософській, яка є загальнолюдською, де ми ведемо обґрунтовані суперечки. І ці обидві ноги є дуже важливими.
– Але, як відомо, політика і теологія – дві дуже різні сфери. Як можна їх поєднати і створити нову морально-етичну науку для сьогодення?
– Ми маємо біблійне сказання про Страшний Суд (Мт. 25: 31-46). Там стверджується, що ми повинні допомагати тим, хто не має одягу, їжі, хто перебуває у в’язниці, хто хворіє тощо. Це християнська норма. Ми не маємо права сказати, що доля нужденних та скривджених людей нас не хвилює. У будь-якому випадку люди, які не мають їжі та притулку, – це наша справа. Отож, це перший духовний бік нашого осмислення цієї проблеми. Ми знаємо, що наприкінці життя будемо винагородженні за те, що допомагали людям. Гаразд, це духовна, релігійна площина. Але також наші вчинки одночасно можуть бути складовою політичного простору. Якщо є потребуючі люди, то як нам допомогти їм? Ми можемо допомогти, пожертвувавши трохи грошей. Подумайте ще… А, може, в мене є вільна кімната, тому я можу допомогти нужденному – хай живе в мене вдома тощо. Можливо, я маю хороші контакти, можу написати статтю про цю проблему, звернути увагу різних громадських організацій тощо, аби допомогти якомога більшій кількості людей. Але я бачу, що інколи глобальні питання людям даються важко… Що ж, можливо, можна зробити щось, пов’язане з політикою, у своєму містечку. Але щоб мати повноцінне бачення питання, слід брати за основу релігійну, християнську духовність – і згодом трансформувати це у різні види політичної діяльності – національну, міжнародну політику. А політика – це чудовий засіб для досягнення практичної мети – змінити світ у руслі добра, милосердя та взаєморозуміння.
– Чи можливо, щоб політична теологія окреслювала все сучасне християнство, чи реальний екуменічний діалог без стереотипів у цьому контексті?
– Я працюю в сфері екуменічного діалогу вже протягом 10 років. Ми, християни різних конфесій, можемо дізнатися багато нового одні про одних та одні від одних. Мені подобається православна Літургія, проте багато моїх православних братів і сестер також вважають, що ми повинні спільно більше працювати у контексті соціальних питаннях. Наразі ми редагуємо книгу із політичної теології і Православ’я, де оцінено великий внесок всіх Православних Церков для розвитку цієї науки. Автори презентують свої політичні ідеї з позиції православної перспективи. Я оцінюю тільки католицький внесок. Тому це цікавий експеримент – “підштовхнути” релігійне середовище думати активніше про політичні питання. І такий метод може дати свої плоди. Отже, отримуємо екуменічний зв’язок різних конституцій.
Але це єднання, ця угода – це зовсім не статична річ. Не можна так обмежено розглядати її, адже це щось дуже і дуже динамічне. Тому всі люди можуть взяти участь у розвитку таких християнських ідей і поставити їх в основу всіх принципів. Не треба дивитися на речі обмежено – це одна конфесія, це інша; це одна релігія, а це – інша. Для мене найважливішими є люди! Людей можуть мотивувати друзі, а також ідеї. Одним із наших завдань як християн є мотивувати людей. Люди, з якими ми будуємо діалог, можуть не належати до лона Церкви, або ж до якоїсь із релігій. Але вони можуть почерпнути певні речі з нашої релігії, так само, як і ми, – з інших релігій. Ми також можемо вчитись у них. Це не означає, що ми втрачаємо свою ідентичність. Але це означає бути натхненними тими благородними справами, які роблять люди, їхніми ідеями, духовною поведінкою тощо, ділитись із ними своїм досвідом.
– На Вашу думку, чи можливо в таких країнах як Україна, де політична ситуація є дуже важкою, де панує корупція, де правлять не завжди чесні політичні лідери, розвинути вчення політичної теології?
– Ви – християни. Тому вам слід почати з власних традицій. Ви повинні вчитуватись у Євангеліє і роздумувати над піднятими там питання. А вони мають сильний вплив на людство. Ви повинні допомагати людям, бути чесними, любити інших. Тож у вас є потужні заклики, а це є першим кроком. Наступний крок – ви спілкуєтеся щодо цих закликів. І я впевнена, що більшість людей хоче бути добрими! Саме так, більшість хоче бути добрими! Але деякі не знають, як це зробити. Тому ви повинні допомогти їм здійснити цю місію. І, обговорюючи етичні питання, я завжди кажу своїм учням, – дискутуйте з усіма своїми друзями, які не є християнами. Можливо, вони не думають так само, як і ви. Але вони можуть обговорити із вами, у якій країні ви спільно хочете жити. Можливо, у вас панує корупція, давайте спільно вивчати цю проблему, розвивати ідеї, як з нею боротись, і подивимося – що буде. Я знаю, що це важко, проте борімось із несправедливістю спільно. Отже, мимоволі ви перебуваєте у контексті політичних питань. Звісно, всі ми маємо різні покликання, кожен із нас – різні можливості. Але важливо робити те, що кожен із нас має сили робити як в професійному, так і в духовному вимірі, який є основою нашого християнського життя. Це і є ціль політичної теології (якщо можна так висловитись). Ми можемо втілювати ці справжні ідеї за допомогою Церкви.
– Чи в контексті Європи, усіх змін, які відбуваються наразі, трагедій, пов’язаних із терористичними атаками, наприклад у Франції, політична теологія має відчутний вплив на міжрелігійний діалог у суспільстві?
– Я думаю, що релігійні люди можуть легше вести діалог з іншими, це стосується і міжрелігійного діалогу християн та мусульман тощо. Ми маємо однакові духовні й моральні засади, які закладені в наших вірах. Звичайно, є чимало відмінностей, але ми однаково віримо, що Господь судитиме нас. Отже, є схожі релігійні основи, на яких все побудовано. Для такого діалогу слід знайти правильних людей – все завжди пов’язано із людьми. Ви маєте знайти людей, які готові сказати: «Ми хочемо стати частиною глобальною спільноти без насильства. Ми не підтримуємо радикалів, які вбивають людей. Бачите? Нас багато!». Якщо ви протягнете їм руку, справедливо будете ставитись і зможете закликати до співпраці на етичних засадах, то ви знайдете чимало однодумців змінити світ на краще.
Отож, ви зробите маленький внесок. Звичайно, вам не вдасться негайно вирішити всі світові проблеми. Але, на мою думку, слід починати саме з таких маленьких внесків. Це також є духовний принцип. Ми не можемо змінити весь світ, але ми можемо змінити своє серце. І Бог дає на це своє благословення.
– Ви вивчали політичну теологію протягом багатьох років. Чи вважаєте загрозу секуляризму справді вагомою для сучасного світу? На жаль, в Україні ми не до кінця розуміємо цієї проблеми. Ми були частиною Радянського Союзу, тому секуляризоване суспільство здається для нас нормою.
– Насправді, це велике питання. Я вже наголошувала у своїй лекції в Українському католицькому університеті (м. Львів), що в Європі поширені випадки секуляризації, але також ми маємо сильні релігійні позиції та інституції. Християни повинні прийняти той факт, що ми живемо у плюралістичному суспільстві, навчитись зберігати свою ідентичність, але водночас комунікувати із представниками інших культурних та релігійних традицій. І деколи мені здається, що традиційні християнські Церкви закриваються у своєму комфортному просторі для існування; так би мовити, не йдуть до інших на розмову. Це в основному стосується Православної Церкви, але також і Католицької. Звісно, завжди простіше комунікувати із своїми друзями. Але найкращий спосіб впоратися з проблемами світу – це піти на контакт з людьми, які відрізняються від нас, дізнатися, в що вони справді вірять, що ми можемо для них та спільно із ними зробити. Немає значення, чи людина є релігійною або ж ні, християнином чи ні – ми здатні спільно змінити світ на краще. Я думаю, є багато людей, яких тривожать до глибини ці світові виклики. Наприклад, я дуже рада, що Український католицький університет має чудові можливості, щоб мотивувати людей, особливо молодих людей, на спільну працю.
– Над якими науковими проектами Ви працюєте наразі? Яким бачите головне завдання у своїй науковій роботі?
– Зараз я працюю у багатьох сферах, бо це дозволяє залучити соціальну етику. Я намагаюся зробити внесок у царину політичної теології у співпраці з православними християнами. Також зараз ми робимо наголос на економічній етиці, тому що це має велике значення, над дослідженням сфери прав людини. Тому це ще одне питання, над яким я зараз працюю. Я займаюся програмою обміну “Етика та політика в європейському контексті” (program “Ethics and politics in the European context”), фінансованою Європейським Союзом, де ми співпрацюємо з політичними вченими, філософами та теологами. А також я є віце-президентом організації “Justice and Peace Europe”, де ми намагаємося вирішити ці питання. Тож зараз я залучена до декількох проектів.
Розмовляла Лідія Батіг
Повязані записи
