Світ став жорстоким середовищем існування, де людина всіма силами намагається вижити. Вона за своє життя хоче досягнути всіх земних благ, забуваючи про духовні. А коли замислюється над цим усім, тоді задає питання: як досягти спасіння, як втекти від цієї метушні світу і знайти душевний спокій? На це запитання дає відповідь сам Господь, він говорить: “Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас. Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим»( Мт.11;28-29). Якщо ми підемо за Христом, тоді отримаємо нагороду- спокій душі. І навпаки якщо ми роздратовані, неспокійні, то це говорить про хворобу душі і відсутність в ній Святого Духа. Часто людина в таких випадках звертається до психологів, у той час як багато хто з них ні в Бога не вірить, ні існування душі не визнає. Отже, як можуть допомогти іншим душам ці люди – самі наповнені душевною тривогою? Як може бути істинно втішеною людина, яка не увірувала в Бога й у істинне, вічне життя після смерті? Будь-якою ціною – за допомогою заспокійливих препаратів і різних вчень на зразок йоги – люди прагнуть віднайти спокій. Але тільки той спокій дійсний, що приходить до людини, яка смирилася та прийняла Бога в своє серце і саме Він приносить їй божественну втіху. Проте люди за пеленою проблем цього світу не бачать, не прагнуть і не шукають його.
Сучасна людина заклопотана багатьма проблемами і дуже важко знайти час для себе, а тим більше для Бога. Особливо багато часу займають різні технічні пристрої, без яких не можна прожити і дня. Відтак люди постійно кудись поспішають. Про інше життя не думають – вони лише шукають собі все більше і більше матеріальних благ. І тому не знаходять спокою.
Ми зробили своє земне існування таким, що якщо б жили тут вічно, більшої пекельної муки і не існувало б. Старець Паїсій Святогорець розповідає : “Якось до мене в келію зайшов лікар з Америки. Він повідав мені про тамтешнє життя. Люди там вже перетворилися на машини – всі дні вони віддають роботі. У кожного члена сім’ї повинен бути свій автомобіль. Крім цього, в домі, щоб кожен почував себе комфортно, має бути чотири телевізори. От і давай – працюй, вимотуйся, заробляй багато грошей, щоб сказати потім, що ти благоустроєний і щасливий. Але що спільного у всього цього з щастям? Таке наповнене душевною тривогою життя з його невпинною гонкою – це не щастя, а пекельна мука. Навіщо воно тобі – життя з такою душевною тривогою? Я не хотів би такого життя, навіть якби так мав би жити весь світ. Якби Бог сказав цим людям: «Я не буду карати вас за те життя, яким ви живете, але залишу вас жити так на віки вічні», то це було б для мене великою мукою». Шукаючи душевного спокою, одним із кораблів спасіння для нас є храм Божий. Це – особливе місце перебування Благодаті Божої. Приходячи в храм, ми шукаємо відради і підтримки. Храм – це як пристань, де можна заховатися від бурхливого моря життєвих турбот. На цьому кораблі спасіння панує тиша і душевний спокій, тільки треба вміти цього досягнути. Одна із книг Старого Завіту пише: «Вийди і стань на горі перед лицем Господнім, і ось Господь пройде, і великий і сильний вітер, що розриває гори і розтрощує скелі перед Господом, але не у вітрі Господь; після вітру землетрус, але не в землетрусі Господь; після землетрусу вогонь, але не у вогні Господь; після вогню віяння тихого вітру,[ і там Господь](1 Цар.19;11-12). Як ми бачимо Господь любить тишу, і в найбільшій мірі вона перебуває в храмі Божому. Коли заходиш у храм із шумного міста, відчувається душевний спокій і гармонія. Потрібно вміти слухати тишу, її можна знайти у будь- якому місці. Тиша – це мова, якою говорить до людини Бог. Наскільки важливо для християнина завжди зберігати душевний спокій видно зі слів одного старця, який сказав парі, яка тільки одружилася : «я Вам не бажаю ні багатства, ні слави, а лише душевного спокою. Це найголовніше. Якщо у Вас буде спокій, Ви будете щасливі». Ще одним важливим аспектом для досягнення душевного спокою є любов до ближніх. Господь Ісус Христос дає нам дві найбільші заповіді: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього свого, як самого себе.» Кожний християнин повинен завжди бути добрим з іншими, якщо він буде дотримуватися цих двох заповідей любові, тоді у його душі запанує мир і спокій. Життя такої людини перестане бути тягарем. Силуан Афонський пише:» Не може душа мати спокою, якщо не буде всіма силами просити у Бога дару любити всіх людей.» Якщо у нас немає цієї любові до ближніх, ми повинні просити у молитві до Бога пом’якшити наше серце. Молитва з’єднує нас з Богом, допомагає віднайти спокій і забути всі тривоги. Святий Григорій Палама звертаючись до слів Спасителя: «Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні» (Мт. 6, 6), так пояснює їх: «Кімнатою душі є тіло, наші двері – це п’ять почуттів тілесних. Душа входить у кімнату свою, коли розум не блукає туди–сюди у справах і речах цього світу, а перебуває всередині нашого серця. Наші почуття зачиняються і залишаються такими тоді, коли ми не даємо їм приліплюватися до зовнішніх матеріальних речей, і розум наш так залишається вільним від усякої мирської пристрасті і таємним молитовним помислом з’єднується з Богом-Отцем своїм». Антоній Сурозький в одній зі своїх лекцій розповідає про стареньку жінку, яка чотирнадцять років усе повторювала Ісусову молитву, але так і не відчула Божої присутності. Тоді він порадив їй щодня протягом п’ятнадцяти хвилин просто «радіти тиші своєї кімнати», не промовляючи ні слова. І ось що сказала потім ця бабуся: “Я…все більше і більше відчувала тишу…поступово я стала помічати, що ця тиша – не просто відсутність шуму, вона «має густину». Вона почала заповнювати мене й зливатися з тишею в мені…Я раптом помітила, що тиша є присутністю; і в осередку цієї тиші був Той, Хто – сама Тиша, сам Мир, сама Гармонія». Це ще раз підтверджує, що Бог любить тишу і душевний спокій.
Звідси ми бачимо, що для здобуття душевного спокою у теперішньому світі, у світі проблем і метушні, нам потрібно бути в єдності з Богом. Храм і розмова з Богом допомагають нам здобути спокій, звільнити свою душу від проблем світу цього. Нам надзвичайно важливо знайти тихе пристановище, подібне за своєю красою і спокоєм до першоствореного Едему, де наші прабатьки Адам і Єва перебували у найбільшій благодаті – богоспілкуванні. До цього покликані і ми, так побудовані прагнення нашого розуму, нашого серця. Від самого народження всі душевні сили людини направлені до єдності з Творцем. А як ми можемо з’єднатись з нашим Творцем? Єдиний спосіб – це перебування у храмі, у Церкві Христовій, яка є відображення царства Божого на землі. Це цілком реальний і доступний шматок раю, який ми можемо прийняти або відкинути. Залишається лише обрати: перебувати вже тут у пеклі сучасної метушні чи прийняти спокій і справжню радість від перебування і спілкування з Богом у Церкві?
Автор: брат Іван Данилів
Повязані записи
