Сьомого липня, у день Різдва Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана, у Львові свій храмовий празник святкує Свято-Іванівська Лавра Студійського Уставу УГКЦ, заснована праведним митрополитом Андреєм Шептицьким у Львові.
Львів’яни, чи хто мав можливість гостювати у Львові з фотографії можуть здогадатися, що мова йде про старовинну дерев’яну церкву у місцевому скансені. Чи знаєте ви, що тут, посеред Музею діє церква і не просто церква, а ціла монаша обитель?
Кожен, хто приходить сюди, відкриває для себе унікальну історію, як за задумом братів: митрополита Андрея та о. Климентія Шептицьких до сьогодні тут творить простір, в якому переплітається духовність і культура нашого українського народу. Для багатьох стає відкриттям інформація про те, що тут живуть і працюють монахи.
Митрополит Андрей засновуючи Лавру віддав її під покровительство Івана Хрестителя. З огляду, на храмовий празник, запрошуємо вас пригадати, або ознайомитися з історією Лаври св. Йоана Хрестителя.
Коротка історія
Свято-Іванівська Лавра Студійського Уставу УГКЦ була заснована відповідною грамотою митрополитом Андреєм Шептицьким у 1927 році.
Для її потреб він передав монахам Студитам у власність відповідну кількість закупленої ним землі, а також будинок, який у скорому часі був розбудований і пристосований до монастирських потреб. Основною місією монахів, за задумом митрополита повинна була бути молитва і праця. Остання полягала в тому, щоб навчати молодь, особливо хлопців, практичних ремесел, і зокрема, іконописному мистецтву.
Для того, щоб монастир міг виконувати свою місію, потрібно було відповідного храму. Спочатку існував намір побудувати власну церкву. Однак, стається так, що за порадою директора Національного музею Іларіона Свєнціцького та мистецтвознавця Михайла Драгана, митрополит Андрей у 1930 році переносить до Свято-Іванівської Лаври церкву св. Миколая з села Кривки, що на Турківщині, яку була збудована у 1763 році. 7 липня 1931 року відбулося її освячення, при якому її, вже на новому місці, було віддано під покров Премудрості Божої.
Таким чином ця церква стала центральним храмом Свято-Іванівської Лаври, а також одним з основних місць у Львові, де збиралася львівська молодь і інтелігенція.
У 1946 році, коли радянською владою було ліквідовано Українську Греко-Католицьку Церкву, монахів Свято-Іванівської Лаври було розігнано, а деяких заарештовано. У 1966 році за ініціативою працівників Музею етнографії та художнього промислу на колишній території монастиря було створено відділ народного будівництва, який у 1971 році був реорганізований у Музей народної архітектури і побуту, який у Народі є більше відомий під назвою «Шевченківський Гай».
Зі здобуттям незалежності Україною, а з нею і початком релігійної свободи, монахи Студити повернулися до матірної обителі. Спочатку вони мешкали у приміщенні сільської школи, яка знаходилася на території Музею, а молилися у церкві Премудрості Божої. Опісля, для провадження повноцінного монашого життя, їм було передано приміщення колишньої монастирської пральні, яка після реконструкції виконує функції основного монастирського приміщення. Згодом під пастирську опіку монахів Студитів було передано усі сакральні об`єкти, які знаходяться на території Музею. Від того часу і аж до сих пір монахи разом з музейниками спільними зусиллями відроджують та розвивають культурні та духовні надбання нашого Народу.
Цікаві факти про храм Премудрості Божої Свято-Іванівської Лаври – першого експонату Музею народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького у Львові.
1. У селі Кривка, звідки було перенесено дерев’яну церкву, вона носила ім’я св. Миколая. Церква залишилася єдиною вцілілою будівлею під час підпалу села Кривка на початку Першої світової війни.
Село Кривка (з якого було перевезено церкву) географічно розміщено так, що через нього проходив фронт у воєнні часи. В Першу світову війну всіх жителів примусово виселили у бараки містечка Гмунд , що було передмістям Велькса в Австрії. Після чого село підпалили мадярські солдати, які в цей час відступали. Цікаво, що вигоріло ціле село , а церква св. Миколая, яку двічі обливали бензином , так і не згоріла, отож, єдина вціліла будівля залишилась чекати повернення з вигнання своїх односельчан.
(З записів жительки села Кривка)
- Церква св. Миколая зі с. Кривка під час освячення у Львові 7 липня 1931 р. митрополитом Андреєм Шептицьким отримала нову покровительку – Премудрість Божу Софію.
Монастирська хроніка свідчить, що така покровителька новоосвяченій церкві була надана за глибоким задумом праведного митрополита Андрея : «Церква студитів, що обслуговує вже від осени минулого року потреби нашого населення з Кривчиць посвячена Премудрості Божій для навязання і збереження нашої старої традиції ще з княжих часів, коли то перші київські часи були посвячені Премудрості Божій. Вагу цієї традиції під черкнув Ексц. Митрополит дуже сильно у своїй проповіді. Отож, на закінчення о. митрополит мав на дворі проповідь о значінню традиції в звязи з монахами-студитами і церквою Божої Премудрості, яка має персофінікувати київську святу Софію. Церков посвятив сам митрополит (Шептицький), архієрейську службу Божу мав преосвящ. Кир. Іван Бучко…»
- Церква Премудрості Божої була перенесена зусиллями блаженного Климентія Шептицького.
Цю інформацію нам подає запис львівського кореспондента у популярній газеті «Діло».
« Після закінчення свята ( освячення церкви 7 липня 1931 р) вірні ще довго товпилися в церкві і біля неї подивляючи її красу з надвору, і старий прегарно відновлений іконостас з середини. Святоіванівська лавра оо. Студитів, що є власником цієї церкви у Львові збагатилася завдяки отцю-ігуменови Климентію Шептицькому високомистецьким твором, яким можемо сміло гордитися і перед своїми і перед чужими».
(З газети Діло)
- Декілька десятиріч церква була єдиною дерев’яною пам’яткою в місті Львові.
Відомо, що нею захоплювались львів’яни, гості міста, а також, з великою любов’ю в свій час малювала храм відома українська художниця Олена Кульчицька.
- Видатний художник і академік Грабар зарахував церкву зі с. Кривка до трьох найвидатніших творів бойківської народної архітектури, залишивши про них захоплений відгук:
«Ось де самобутнє мистецтво Прикарпатської Русі торжествує своє найвище досягнення! Тут, у цих легко злітаючих до неба струнких силуетах храмів, у дитячій простоті їх конструкцій, що надає їм вигляду дивовижних іграшок, – виявилася вся надзвичайна чарівність цього справді народного мистецтва».
- Церква витримала ще один підпал у Львові у 1937 році.
Церкву було підпалено в ніч з 21 на 22 серпня. Проте вогонь вдалося швидко погасити та церква не зазнала руйнування. Брат Яків, який проживав у Свято-Іванівській Лаврі перший побачив вогонь і зліквідував його . Розповідав, що церква була підпалена з північної сторони, яку зовсім не видно з монастиря. Над «фартухом» напроти самого вікна висів плащ змочений у бензині, який ще не встиг загорітися. На землі біля церкви стояла палаючу бляшана банку від бензини і квача який вже догорів. Церква не була сильно пошкоджена, лише з підпалена сторона звугліла від горіння.
- Система пропорційності храму доведена до максимальної точності.
Система пропорційності церкви доведена до максимальної точності: половина діагоналі нави(4,5 м) рівна довжині бабинця. Цей розмір є вихідним і для вівтаря. Маючи довжину бабинця і нави, можна було визначити висоту нави (11,05 м); уся довжина будівлі – від входу до східної стіни вівтаря – дорівнює загальній висоті бані. Співвідношення розмірів вважається класичним . Саме чітка система пропорційності дала можливість створити завершений художній образ споруди.
- Перший експонат Музею народної архітектури та побуту у Львові.
Ще у міжвоєнний час Митрополита Андрей та Климентій Шептицькі розпочали створення мегапроекту у Львові – Лаври і Музею під відритим небом як однієї інституції під опікою Товариства “Студіон”, у яке входили провідні мистецтвознавці та монахи. Такий музей повинен був стати відділом деревяної архітектури Національного Музею ім. митрополита Андрея Шептицького. Оскільки, цей задум зупинила війна, вже перенесена церква залишилась єдиним експонатом навколо якої львівська інтелігенція у 70-их роках втілила в життя ідею скансену.
- Церква Премудрості – діюча церква отців-студитів.
Історично склалось так, що сьогодні храм знаходиться на території Музею, проте, поруч з ним проживають монахи-студити, які до сьогодні моляться у рідному храмі, який отримали вдар від праведного митрополита Андрея та блаженного Климентія Шептицького.
- Храм Премудрості Божої, що був перевезений на Кайзервальд посів важливу роль у духовному житті львів’ян.
Про це свідчать матеріали о. Надраги: «Ось від Кривчич виринає дім Божий і прегарна, мов забавочка, дерев’яна церківця, перевезена сюди зі села Кривка Турчанського повіту. Може їй часами жаль тих бойківських гір і хиж? Але кілько вона вже тут цілющого бальзаму влила у ті бідні, розхитані львівські нерви. І якщо тобі, приятелю любий, видається, що вже ніщо тобі не поможе, не йди за прикладом тих, які тут, на Кайзервальді, часто вбивали себе, тільки переступи низькі пороги тієї церківці, сядь собі в кутику і не старайся вдержати своїх сліз. Нехай очі плачуть, а уста нехай тремтячим шепотом, не раз і не два, повторяють молитву “Під Твою милість”, і тоді, немов відроджений, вернешся в хату і зі святим спокоєм підеш далі своїм тернистим шляхом»!
Підготувала Христина Кутнів
Повязані записи
