13 грудня східна Церква відзначає день пам’яті святого апостола Андрія Первозваного, що першим серед усіх учнів був покликаний Спасителем слідувати за Ним. Святий Андрій для усіх християн є прикладом того, як треба бути вірним своєму обов`язку, з упованням і надією на Бога здійснювати своє служіння, до якого покликав Господь. В Україні цей святий є одним із найбільш улюблених, адже є чимало храмів та пам’ятників на честь апостола Андрія, які нагадують нам про те, що ще з першого століття після Різдва Христового наші землі почули благодатне слово Господньої проповіді. Про постать апостола Андрія, історію поширення Слова Божого на київських землях та проблему церковної помісності говоримо із Митрополитом Львівським і Сокальським УПЦ КП Димитрієм (Рудюком).
Преосвященний Владико, Київський Собор 1629 року своєю постановою зазначив, що апостол Андрій є і апостолом українським, адже у свій час був на наших землях, благословляв їх та ніс учення Христа.
Так, перш за все, його місія була проповідувати християнство. Згідно з церковним переданням, після Господнього вознесіння на небеса, апостоли кинули жереб, щоб розподілити країни, куди кожен з них піде нести Слово Боже. Апостолу Андрію випали скіфські краї. Тобто – територія на північ від Чорного моря, куди входили й наші землі.
Можемо здогадуватися, що для апостола Андрія було важливо не скоротити свій шлях, а якомога більше обійти країн і земель, які спрагло хотіли чути науку Ісуса Христа. Волею Духа Святого і натхнений ним, проповідник зміг дістатися й земель, де згодом постала Київська Русь, й поблагословив їх. У «Повісті временних літ» знаходимо такі свідчення: «І зранку встав і рече до сущих із ним учнів: «Чи бачите гори ці? – яко на цих горах засяє благодать Божа; і мать град велик бути і церков багато Бог звести імать», – сказав апостол Андрій.
Звичайно, що він не задавався питанням створення єдиної Помісної Православної Церкви, про яку вірні мріють зараз. Але, думаю, що також би хотів цього.
Варто згадати, як ще візантійський імператор Михаїл VII Дука писав великому князеві Всеволоду Ярославовичу про місію Святого Андрія: «Священні писання і оригінальні історичні книги переконують мене, що наші держави мають одне походження і спільні корені, що одне і те ж спасительське слово дійшло до нас обох і ті ж самі свідки і предтечі божественної тайни принесли нам обом слово Євангелія», що свідчить про помітну роль апостольського служіння святого апостола Андрія та його вплив на релігійні процеси подальших століть.
А дочка Всеволода Янка спеціально відвідала Константинополь, щоб зібрати відомості про проповіді апостола. Також вона, як дуже впливова жінка свого часу, заснувала монастир у 1086 році на честь святого апостола Андрія Первозваного на тому місці, де апостол у свій час поставив хрест. Опісля зруйнування Києва монголами на місці монастиря побудували Андріївську церкву, яка до сьогодні виблискує своїм куполами і ми віримо, що це одна із візитних карточок міста Києва.
Поясніть, чому християни повинні вшановувати день пам’яті святого апостола Андрія Первозваного?
Ми вшановуємо апостола Андрія Первозваного як учня Ісуса Христа, одним із перших покликаного Ним; як людину, що віддала своє життя за віру, прийнявши розп’яття на хресті у вигляді літери “Х” (тому такого вигляду хрест називається Андрієвським). Також як проповідника християнської віри в наших землях, вважаючись першим Хрестителем цих країв ще до хрещення князем Володимиром Київської Русі в 988р. Віра, яку проповідував святий апостол Андрій через багато років виросла у велику Церкву, засновану після хрещення Русі за часів князя Володимира, що є духовною опорою для українського народу, без якої зараз не можливо уявити собі українську історію, свідомість українського народу, традиції.
Деякі науковці піддають критиці правдивість факту подорожі апостола Андрія, але Церква свято вірить у факт його паломництва. Знаємо, що перші християнські громади, які були засновані у Херсонесі, дуже свято та благочестиво шанували пам’ять Андрія Первозваного, як святого, який їх «народив». У 9 ст. монах Євсевій вирішив пройти слідами апостола Андрія Первозваного й пізніше засвідчив, що усюди чув від християн, що їхнім засновником є саме цей апостол, а також знайшов дуже багато легенд, передань, переказів пов’язаних зі святим апостолом Андрієм Первозваним.
Чому саме 13 грудня ми вшановуємо пам’ять апостола Андрія?
Згідно з церковною традицією, в день кончини святого й відзначають день його пам’яті. І саме дата 13 грудня дійшла до нас із давніх часів, як день страти апостола.
Владико, поясність нашим читачам, як Церква ставиться до народних гадань, звичаїв, пов’язаних із днем пам’яті святого апостола Андрія?
Всі традиції, які пов’язані з релігією, християнством мають право на існування, бо вони несуть в собі заряд як не віри, то маловір’я. Хоча маловір’я Церква осуджує, як і всілякі сумніви і забобони, але, якщо це на користь приходить людині, то тоді християнин повинен розрізняти, що є віра правдива, а є просто життєва — поступок. Наприклад, якщо дівчина хоче мати гарного хлопця і свято вірить, що в Андріїв день вона звернеться за благословенням до святого Андрія Первозваного, і це принесе якийсь успіх, то нехай вона це і робить. Але хочу застерегти, що гадання — це гріх. Не можна вдаватися до гадань ні в якому разі, бо можна таке вигадати, що прийде такий муж, що не буде добре.
Але не думаю, що це те, що потрібно для кожної серйозної дівчини, яка дійсно хоче вибрати свого супруга. Кожна дівчина мріє про гарного друга в своєму житті. І, якщо відчуває, що лише святий апостол Андрій Первозваний допомагає ї у цьому, то нехай так буде. Знаю, що ватаги хлопців практикують якісь бешкетування, але це все не має ніякого релігійного підґрунтя, а просто бажання повеселитися, інколи, це ще й приносить шкоду господарям. Пам’ятаю, як в дитинстві ходили смішинки між хлопцями, що коли йшов на вечорниці, батько казав: ти дивись ворота на плечах не принеси. Але це все нічого спільного з апостолом Андрієм не має.
Владико, на завершення нашої розмови, що хочете побажати читачам «Духовної величі Львова»?
Кожне свято з різдвяного циклу наближає нас до радісного дня — пришестя у світ Сина Божого, до Різдва Христового. Бажаю вірянам пам’ятати, що зараз триває Різдвяний піст, якого треба дотримуватися. У грудні ми відзначаємо Введення у храм Пресвятої Богородиці і разом із вшануванням пам’яті святого апостола Андрія Первозваного ми згадуємо св.мчч. Романа, св.вмч. Катерину, св.вмч. Варвару, святителя Миколая та ін. Також, шануючи святих, варто пам’ятати про те, що ми є християни і не забувати до чого ми покликані, тобто робити добро у дні посту, а зло поменше пам’ятати.
Розмовляла Ірина Скоробогата
спеціально для сайту «Духовна велич Львова»
Повязані записи
