“Віддаляючись від Бога, людина шукатиме сама себе але не знайде”. У “Розмовах про Бога” в ефірі “Радіо Перше” Митрополит Львівський і Сокальський ПЦУ Димитрій у бесіді із ведучою Олесею Галкановою-Лань поділився своїми роздумами про пошуки людиною Бога у сучасному світі, а також про те, як знайти свій особистий духовний шлях.
-Дуже часто сучасна людина відчуває себе незаповненою. Хоче все більше і більше уваги, але, все одно, почувається самотньою. Як у цьому зупинитися і почути себе?
– Людина чує свій голос через Бога. І сприйняття Бога дуже часто формує людину як людину. Що ми знаємо про Бога? Є таке поняття як людина сприймає самого Бога — богопізнання. Це щось особистісне. Коли людина шукає Бога, вона неодмінно знайде сама себе. Цей критерій відбувається тільки через любов. Тому що Бог є любов. Через умиротворення. А також через молитву. Якщо людина багато молиться, звертається до Бога, це означає, що вона Його пізнає дуже правильно. Як себе знайти? Це дуже драматичне питання для тих людей, які нічого не хочуть пізнати про Бога. Віддаляючись від Бога, людина буде себе шукати, але не знайде. Треба рухатися одне одному назустріч. Тому дуже часто буває так, що ми кажемо: “Бог мене знайшов”. Це неправильно. Тому що треба знайти Бога спочатку нам самим. А Бог ніколи не змінюється. У Різдвяні дні ми особливо розуміємо, що Бог прийшов у наш світ. Бог все зробив для того, щоб ми його зрозуміли. І дуже правильно. Тому що Бог нас також шукає. На перших сторінках Біблії Бог каже: “Адаме, де ти?”.
– Бог стукає у наші двері. Але чи відчиняємо ми?
-Сучасна людина дуже часто не відчиняє. Вона не відчуває у більшості своїй оцей стук. Він заглушений різними життєвими проблемами, у яких перебуваємо. Ми діємо так як Адам, який думав, що може від Бога сховатися. Але Бог назустріч іде. І у Різдві ми це відчуваємо.
-Ісус пояснював так, щоб було зрозуміло людям, які жили тоді довкола нього. Але як сучасним людям пояснити, що релігія – це не окупація мозку. Що тебе це не сковує.
-Людина створена вільною. Ми є вільними по відношенню навіть до самого Творця. Якщо взяти богословський принцип, то бачимо, що Бог до нас постійно промовляє. Він для нас не залишив ніяких творів. Він як Творець був на землі.Якби він хотів, щоб Його повчання, притчі занотували, то сказав би якомусь пророку:” давай, записуй і поширюй по землі”. Але Він сам був на землі і проповідував притчами. Людина завжди повинна бути також відкритою до самого Бога. І це дуже важливо. Господь каже: “Пізнайте Правду і вона зробить вас вільними”. Людина насправді є істота, яка навіть за своїм станом вища за ангелів. Бо їм не дано такої властивості вибору. І ми цей вибір повинні цінувати. Бо свобода, воля це є дуже важливо . І справжня релігія ніколи нікому себе не нав’язує. Коли ми навіть кажемо “раб Божий”, то навіть у цьому слові закладено, перш за все, свободу.
– Дуже часто говорять про життя у боротьбі. А я собі думаю: “Чому має бути важко? З Богом навпаки має бути легко”. Що Ви на це скажете?
-Людина проживає життя у постійній боротьбі. З тим як людина дорослішає, в неї можуть бути певні запити, і тілесні в тому числі. З іншого боку, християнство каже про те, що людина має через цей шлях осягнути вічність і спасіння. Але за спасіння людина теж має боротися. Боротьба є постійною. Вона є у світі законом і для людини законом. Тому людина перебуває у боротьбі і рухається.Є також момент творчості. Кожна людина має у своєму житті місію і завдання. Важко це не усвідомлювати. Людина повинна проторувати цей шлях. Буває, що людина не співвідносить своєї волі з Божественною. Господь, не порушуючи, волі і свободи людини, все одно,струменить на людину оцим покликом. Людина це відчуває. А якщо людина орієнтир цей втрачає то може зійти на манівці.
-Багато людей кажуть, що про щось мріяли, але довелося від цього відмовитися. Можливо, у час Різдва нам треба думати про диво, яке ми можемо робити?
– Справа у тому, що ми коли входимо у Різдвяні дні, то часто заглушуємо себе і зводимо все чисто до гастрономії. Ми більше думаємо про те, що будемо їсти і так далі. А насправді треба замислитися. Бо народження Немовляти Ісуса це велика Тайна. І її дано людям розгадати. Тому ми радимо у часі свят пороздумувати над Тайною Різдва, прийти до вертепу, просто знати, що кожна із фігурок у вертепі несла певну місію. Коли людина над цими високими помислами парить думками, то встановлює певні орієнтири для свого життя. Як соняшник повертає голівку до сонця,так і людина повинна свої думки співвідносити з волею Божественною.
-Чи є у вас така фраза, яка вела вас, або веде?
-Таких фраз є дуже багато. Нещодавно я читав богословську книгу і кожну фразу мені хотілося підкреслити. Якщо говорити про Священне Писання,то воно побудоване на тому як потрібно жити у цьому світі за Євангелієм. І мені подобаються ті рядки, коли Ісус здійснює моління про Чашу у Гефсиманському саду: “Якщо вона не мине, то нехай буде так як Ти хочеш, а не Я”. Тобто навіть Ісус Христос здійснює цю волю. Найбільше оце Гефсиманське боріння, де виявляється людське у Христі, засвідчує те, якими ми маємо бути у житті. Послух Богові це основний момент. Віра це щось особисте. Нехай, вона проявляється у кожному з нас. Про це не треба розмовляти дуже багато, але це чути, як Бог діє у кожному з нас це дуже важливо.
Повязані записи
