Після Господнього вознесіння ми, подібно до апостолів, відчуваємо себе дещо розгубленими і самотніми. Нема воскреслого Христа, а тому нема радості. Проте вже завтра Церква відзначатиме Зіслання Святого Духа. Свято величезного Дару і можливостей. Про дари П’ятдесятниці і значення торжества запитуємо Митрополита Львівського і Сокальського ПЦУ Димитрія (Рудюка).
- Владико, у чому полягає богословський сенс П’ятдесятниці? Чому кожну наступну неділю після цього свята ми числимо після П’ятдесятниці?
– Тайну Пресвятої Тройці важко пояснити. Багато хто цього догмату зовсім не розуміє. Людині завжди було важко збагнути сутність Бога. Хоча, направду сказати, ми, будучи Його творінням, змушені досконало це пізнати на прикладах того ж творіння. Власне це хотіли завжди наглядно продемонструвати святі отці. Пам’ятаю в студентські роки, а я тоді студіював історію, потрапив до моїх рук “Закон Божий” прот. Серафима Слобідського, книга, яка українською мовою витримала мільйонні тиражі. А тоді наприкінці 80-х років це була дуже “дефіцитна” книга, як і Біблія. Так ось у цій книзі було наведене така наука про Трійцю від учителя слов’ян св. Кирила: “Чи бачите на небі коло сонце і від нього народжується світло і виходить тепло? Бог Отець, як сонячне коло, без початку і кінця. Від нього вічно народжується Син Божий, як від сонця – світло; і як від сонця разом із світлими променями йде і тепло – виходить Дух Святий. Кожний розрізняє окремо і сонячне коло, і світло і тепло (але це не три сонця), а одне сонце на небі, то так і Свята Трійця: три в Ній Особи, а Бог єдиний і нероздільний”. Таке пояснення Святої Трійці, як бачимо дуже просте, колись мені запало в розум і я до цього часу його пам’ятаю, як якесь немов би трохи наївне роз’яснення, бо ж існує догмат про Пресвяту Трійцю і його, звісно, богословське пояснення. Спробую коротко: Бог є Один, але троїчний в Особах (Лицях). Перша Особа – Бог Отець, друга Особа – Бог Син, третя Особа – Бог Дух Святий. Це не три Боги, а один Бог в трьох Особах – Трійця Єдиносущна і Нероздільна. Всі три Особи мають однакову Божественну достойність, немає поміж ними ні старшого, ні молодшого: як Бог Отець є істинний Бог, так і Бог Син є істинний Бог, так і Дух Святий є істинний Бог. Різниця між Ними полягає тільки в тому, що Бог Отець ні від кого не народжується і не виходить; Син Божий народжуються від Отця, а Дух Святий ісходить від Бога Отця. Найбільш правильно троїчність Бога щодо процесу творіння і Його дії висловлено в Старому Завіті: “Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його – вся сила їх” (Пс. 32, 6). Тут як бачте діє Господь – Слово – і Дух. Тобто участь у творінні небес і їх воїнства беруть три Особи Пресвятої Тройці. Є ще інші пояснення, про які тут згадувати можна було б, але тоді це був би трактат, а не інтерв’ю. Що ж до того, що ми кожну неділю рахуємо від П’ятидесятниці, то саме свято – це ще й початок, народження Церкви. Моє відчуття у свято П’ятидесятниці – це входження земної Церкви у звичне русло життя, в звичне коло богослужінь, в якому подається Христова наука. Свято П’ятдесятниці завжди випадає на неділю, а субота перед цією неділею носить назву “великої батьківської поминальної суботи”, коли Церква особливо молиться за спочилих від віку християн. Протягом всього пасхального періоду церковний устав не дозволяв творити земні поклони. У свято П’ятдесятниці під час великої вечірні віруючі стають на коліна і слухають молитви, зміст яких присвячений всім Особам Пресвятої Трійці.
- Для сучасної людини поняття Святого Духа – дещо незрозуміле, адже не кожен може зрозуміти, як Бог може з’являтися у вигляді голуба, як може «всюди бути і все наповнювати»? Наскільки Святий Дух є важливим у житті нинішнього християнина?
– Ця тема досить широка, тому кількома реченнями пояснити, хто такий Святий Дух, і яка Його дія як третьої Особи Пресвятої Тройці, практично неможливо, як я говорив і по відношенню до догмату про Святу Трійцю. Давайте заглянемо у Біблію. У Старому Завіті зустрічаються окремі згадування про Духа Божого. Однак, саме в Новому Завіті Дух Божий відкривається не просто, як якась сила, що діє від імені Божого, а як Божество, Якому притаманні особисті характеристики. Окрім того, Новий Завіт засвідчує нерозривний зв’язок поміж Отцем, Сином і Духом. Допоки Ісус Христос не був прославленим, на Його учениках не було Духа Святого. Тому смерть і воскресіння Христа були необхідною умовою для того, щоб Його учні та послідовники отримала Святого Духа. Про це Господь говорить в прощальній бесіді з учениками, коли обіцяє їм послати Духа Утішителя, Який прийде. Тут доречно процитувати ці місця в Євангелії від Іоана: “І я ублагаю Отця, й іншого Утішителя дасть вам, щоб був з вами повік. Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; ви ж знаєте Його, бо він з вами перебуває і у вас буде (Ін. 14, 16-17). Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Духа істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про мене (Ін. 15, 26)”. Отже, через дію Святого Духа апостоли освятилися і отримали дари просвітництва. На них Він сходив, як бачимо у книзі Діянь, у вигляді вогненних язиків. Натомість знаємо, що на Бога Сина Бог Дух Святий сходив і у вигляді голуба. Ця символічність дуже цікава, оскільки нас наближає до ще більшого розуміння того, Хто є Дух, і як він діє у нас. А діє він у нас приблизно так, як поводив себе голуб, якого випускав Ной із свого ковчегу. Голуб літав і прилітав назад, тому що не було для нього місця відпочинку, а потім взагалі більше не повернувся, оскільки знайшов для себе сухе місце – землю. Він цим засвідчив, що землю можна було обробляти і людина може знову повернутися до життя на землі. Так само Дух Святий, як Бог, діє по відношенню до людини – приходить і покидає нас. Відвідує людину Своїми благодатними дарами і відходить від неї, оскільки людина впадає у свої власні гріхи. В добу, коли здається все омертвіло і стало цинічним, і навпаки, коли в нас є запит на велику справедливість, дари Святого Духа дуже потрібні людині. Особливо нашим правителям, які ритмічно один за одним заявляють про чесність і честь, про правду, про ту ж саму совість. Нам потрібно знати, що все це є даром Святого Духа і не над кожною людиною він може проявитися, а тільки над людиною глибокої віри, смирення та честі.
- Також сучасна раціональна людина не може осягнути феномен Пресвятої Трійці. Як пояснити нинішньому християнину, що Бог не прагне аватарів (як в одному знаменитому фільмі), а представляє повноту істини?
– Я запропонував би для сучасної раціональної людини трохи інше пояснення, як Ви сказали, феномену Пресвятої Трійці. Людина навіть в епоху постправди та й не тільки, але й у сьогоднішньому світі, який все більше втрачає ціннісні орієнтири, всеодно знає, що таке любов, бо Бог є любов. Тому я б радив тим, хто хоче осягнути феномен Пресвятої Трійці мислити тільки в цьому напрямку. Є таке поняття “розп’ята любов”. Мова тут йде про другу Іпостась Пресвятої Трійці – Бога Сина, Який прийшов у цей світ, пожив серед нас, пішов заради нас на добровільні страждання, був розп’ятий, переміг смерть і воскрес із мертвих. І вся ця жертовна любов заради свого творіння – людини. Свт. Григорій Богослов також запитував нас, як ми розуміємо Пресвяту Трійцю? І відповідав, що Бог не може бути якоюсь собі такою арифметичною одиницею, бо тоді це б означало, що Він любить тільки Самого Себе. Бог не є парою, оскільки пара єднаючись у собі, у взаємній любові, відмежовується від усього світу. Досконала любов може бути лише у трьох Особах, і в цьому її трагічність – заради того, аби двоє з них могли любити один одного в усій повноті, третій має відійти, наче померти, піти в небуття, аби ці двоє були наодинці разом без перешкод, без відволікання. Це, безумовно, стосується кожної Особи у Трійці, немає серед них Одного, Хто був би призначеною жертвою, кожен із Них відступає у готовності не бути заради повноти інших. Цю розповідь я переказую через митрополита Антонія Блума, який над цими словами свт. Григорія Богослова розмірковував наприкінці свого земного життя. Це не так просто зрозуміти, але й не так важко. Оскільки ми є Божим творінням, то у нашому житті таких прикладів багато. Шукайте їх у добрих книжках. Я такий приклад з людського життя знайшов на перших сторінках книги білоруської письменниці Світлани Алексієвич “Чорнобильська молитва”.
- У нашому народі день П’ятдесятниці та Пресвятої Трійці називається Зеленими святами. Також ми можемо бачити духовенство у зелених барвах. У чому полягає символіка зеленого кольору у богослужбовій традиції?
– У богослужбовій традиції зелений колір – це колір Духа Святого, який наповнює все живе, животворить і освячує. Тому на П’ятидесятницю колір богослужбових риз є зеленим. Це також колір усіх преподобних та богоносних отців та свята Входу Господнього в Єрусалим (Вербної неділі). Він може бути насиченим або ж не дуже, з різними відтінками, але зелений. Здавна парафіяни у цей день приносили до храму зелень. В Україні це переважно лепеха, татарське зілля, або ж очерет. Дуже часто можна бачити, як ламають віття дерев, і навіть зелені деревця. У наш час, я б застеріг усіх від ламання дерев та молоденьких деревин. На жаль, наша екологія, ставлення до неї і особливо повальна вирубка лісів сьогодні, сіють в серцях багатьох велику тривогу і боляче мені бачити на світлинах в Інтернеті прибрані храми із маленьких зрубаних берізок, чи липи. Це не правильно. Старайтесь храми та свої помешкання прибирати зіллям, а не віттям дерев. Так само щодо освячення зілля на свято П’тдесятниці. Я не знаю такого. Прослужив у Києві 20 років і вже 9 у Львові, і не бачив, щоб принесене зілля на Зелені Свята до храму освячував священник. Такого чину в богослужбовій традиції немає.
- Які Ваші поради, як треба правильно молитовно провести дні Зіслання Святого Духа, щоб отримати дар П’ятдесятниці, подібно до апостолів?
– По-перше до цього дня потрібно готуватися. Це велике свято і дні після нього, аж до відання свята, є своєрідними святками Духа Святого. Адже відразу через тиждень після П’ятдесятниці розпочинається петрівський піст. “Дух дихає де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа” (Ін. 3, 8). Господь каже до нас, що ми повинні знати “Духа Істини і Утішителя”. Чи знаємо ми Його? Християни перших віків знали Духа Святого. Для них було очевидним Його зішестя в День П’ятдесятниці. Дари Святого Духа ми отримуємо в Церкві, ми Його відчуваємо в благодаті віри та любові. Втрачаємо Духа Святого тоді, коли грішимо і робимо злі вчинки. Недаремно про таких кажуть “він не в дусі”, “він втратив духа”. І нам усім, яких Церква через хрещення навчила прикликати Духа Животворчого, я бажаю утіхи, миру, тиші на серці, тихої радості, теплої любови до Бога і людей.
Спілкувалась Юліана Лавриш
Світлини надані Митрополитом Димитрієм
Повязані записи
