Нещодавно журналісти сайту «Духовна велич Львова» за підтримки Інституту екуменічних студій УКУ розпочали проект «Великопісна екуменічна школа духовності». Впродовж Великого посту читачів ресурсу очікують онлайн-зустрічі із духовенством, яке представляє різноконфесійне життя нашого міста. У першій зустрічі «Навіщо сучасному християнину піст?» розмовляємо із Митрополитом Львівським і Сокальським ПЦУ Димитрієм.
Владико, впродовж року перед християнином є аж чотири пости. Чому саме Великий піст Церква найбільше заохочує дотримуватися?
Для християнина дорога Великого посту завжди завершувалася Пасхою. Для ізраїльського народу це була Пасха-визволення, для християнина – Пасха – воскресіння Господнє. Чому піст до Великодня названо Великим? Тому що наприкінці цього періоду маємо вступити у ту радість, про яку зазначено у каноні Пасхи: «Нині все наповнилося світлом – небо і земля, і глибини підземні, нехай же празнує вся вселенна Христове воскресіння, – в ньому ми утверджуємось!». Христос воскресає із мертвих, а дорога Великого посту – це співстраждання з Христом. Церква закликає нас до покаяння та очищення, про це свідчать перші чотири дні, коли читаємо Канон Андрія Критського. Вже у третю неділю, Хрестопоклінну, виносимо хрест, йому поклоняємось і ще більше наближуємося до Христових Страстей. Дорога Великого посту полягає у тому, щоб зустріти світле Христове воскресіння. Цей піст є особливим, адже він є Господським постом, бо впродовж Різдвяного посту, наприклад, ми готуємось зустріти новонародженого Спасителя, а впродовж Великого посту ми готуємося зустріти перемогу Христа над гріхом та смертю. Саме постом та молитвою можемо досягнути духовного подвигу, адже, щоб побачити Небо та Воскреслого Христа, потрібно дуже багато трудитися.
Впродовж Великого посту Церква заохочує нас взяти участь в особливих богослужіннях – Великий покаянний канон Андрея Критського, Літургія Напередосвячених Дарів, Літургія Василія Великого. У чому цінність таких богослужінь?
Зараз переживаємо дуже непростий період, оскільки нас просять залишатися у своїх домівках та не брати участі у різних заходах. Проте, якщо у вас буде така можливість, то попросив би долучатися до постових богослужінь. Якщо відвідувати храми тільки стандартно у неділю, то, власне, не відчуєш атмосфери Великого посту, адже більше такої духовної наснаги можна пережити, беручи участь у Літургії Напередосвячених Дарів, читанні Канону Андрея Критського, Пасіях, Хресних Дорогах. Літургія Василія Великого практично нічим не відрізняється від Літургії Йоана Золотоустого. Ця Літургія служиться у день спомину святого Василія, у надвечір’я Різдва Христового та Богоявлення, а також у неділі Великого посту. Не можна сказати, що Богослужіння є сумним за своїм характером, адже за уставом Церква звільняє нас від поклонів у суботу та неділю. Саме постові Богослужіння впродовж тижня підкреслюють особливий період Церкви. У Православній Церкві дуже строго дотримуються уставу, тому у понеділок, вівторок, четвер Літургія не відправляється за винятком днів, у які пригадуємо 40 мучеників севастійських, перше, друге і третє віднайдення глави Івана Хрестителя. Впродовж всіх субот посту звершуємо Літургію Йоана Золотоустого, поминаючи померлих.
Протягом посту ми також маємо чимало фізичних обмежень, зокрема у їжі. Варто зазначити,що у Православній Церкві ці обмеження є більш суворими. На що варто звернути увагу?
Є чимало людей, для яких їжа – це спосіб життя. Преподобний Антоній Великий, наприклад, постив весь час. Коли він пішов у пустелю, то йому було всього двадцять років. Повернувся Антоній значно старшим, але ті, хто його пам’ятав, казали, що він зовнішньо зовсім не змінився. Коли стримуємося від їжі, то зберігаємо фізичну красу та здоров’я. Стримання від їжі – це наш особистий подвиг. Ніхто, звичайно, за нами не буде ходити і перевіряти. Впродовж Великого посту у Православній Церкві є суворе обмеження у їжі, адже приписано не лише відмовитись від м’ясних страв, але риби, яєць і молока. Піст має виключити з нашого раціону вишукані страви. Також це не означає, що треба брати у руки кулінарну книгу і вигадувати власне меню, має бути простота страв. Важливо, щоб ми не прив’язували себе у пості тільки до їжі, адже тоді це буде лише дієта. Окрім шлунка, маємо постити всіма іншими членами нашого тіла.
Впродовж Великого посту сучасний християнин робить чимало постанов, від чого відмовлятись, враховуючи не лише традиційні приписи – страви, гучні забави – дехто відмовляється від соціальних мереж. Чи вважаєте це правильним?
Очевидно, що надмірна залежність від гаджетів, – шкідлива. Себе треба обмежувати у такому надмірному інформуванні, адже зараз, особливо впродовж пандемії, ми стали дещо психічно нездоровими і виснаженими, зрештою, гаджети відволікають нас від багатьох важливих речей. Проте саме у соціальних мережах можемо знайти і чимало корисного для себе, зокрема на парафіяльних сторінках. Тому до всього треба ставитись помірковано і без фанатизму.
Які постанови дали собі як архиєрей на цей піст?
У кожного із нас є свій досвід посту. Пригадую своє дитинство, особливо, коли постила бабуся, а я дитиною намагався спробувати, що вона готувала. По-справжньому навчився постити у домі Патріарха Філарета, до якого прийшов на служіння ще студентом. Саме у Патріаршому домі було особливе ставлення до постових страв,зокрема, ніколи не було риби, а також з особливим заглибленням звершувалася молитва та Богослужіння. Варто зазначити, що я завжди чекаю Великого посту, адже це особливий час духовного наснаження. Не можу сказати, що сильно обмежую себе у доступі до соціальних мереж, адже, навпаки, як архієрей повинен слідкувати за новинами, писати роздуми для вірян. Дуже люблю читати, книга – це для мене найкращий гаджет. Звичайно, що дотримуюсь всіх приписів Церкви у споживанні їжі. Також впродовж посту варто наснажувати себе молитвою та Богослужіннями. Треба тримати себе постійно у духовному тонусі, не лише у перший і останні тижні посту, але впродовж всієї Чотиридесятниці.
Підготувала Юліана Лавриш, повну версію розмови дивіться на Фейсбук-сторінці «Духовної величі Львова». Фото Оксани Бабенко
Повязані записи
