Чи є небезпека в тестуванні на COVID-19?
Дорогі брати і сестри, Христос Воскрес!
Останнім часом все частіше чую сумнівні розмови з приводу доцільності тестування на наявність вірусу і його негативних наслідків. Деякі люди, серед яких часто можна почути умовиводи священиків і ченців, бачать свого роду загрозу, стверджуючи, що тести для дослідження коронавіруса COVID-19 нібито заражені. Ці люди активно закликають ухилятися від тестування: деякі – виходячи зі своїх релігійних переконань, а деякі – виходячи зі страху бути виявленим носієм або хворим.
Завжди серед нас є ті, які бачать все інакше, проте з повною відповідальністю хочу заявити, що самоізоляція та своєчасне тестування захворювання є основними методами запобігання поширення хвороби і навіть смерті. Прошу в цьому питанні відкинути будь-яку теорію змови і не йти на поводу помилкової, забобонної інформації, яка поширюється неосвіченими людьми, псевдоправедниками.
Дотримуючись таких висновків, кожен з цих провокаторів вносить сумніви в серця інших людей, можливо, штовхає на пряму загрозу захворіти або бути носієм, штовхає на пряму смерть. Чим апелюють ці псевдоревнителі? Нібито, не довіряючи волі Божій, ми втрачаємо віру і відступаємо від любові Божої. «Ніхто не зможе відлучити нас від любові Божої» (див. Рим. 8, 38-39), якщо ми дійсно люди віруючі і слідуємо за Христом в дусі істини й чистоті сердечній.
Істинні старці завжди закликають від безпечності і малодушності до розсудливості, яка з’являється у людини від зіставлення серця з розумом, коли ми перевіряємо розум серцем, а серце – розумом. Тому будьте розсудливі та в ці дні випробувань, як мудрі діви, які заздалегідь заготовили єлей для своїх світильників, робіть все, що залежить від нас самих, і залиште незалежне від нас на волю Божу.
Зараз, як ніколи, ми повинні діяти виходячи виключно з доброї прихильності до нашого ближнього, в цьому і є заповіт нашої Віри. Не потрібно боятися тестування, не потрібно боятися захворіти. Треба боятися ЗАРАЗИТИ!
Вимушені заходи ізоляції важко сприймаються будь-якою людиною, вони обмежують наше спілкування, наше звичне проведення часу, однак ці заходи дають нам можливість замислитися над тим, як ми живемо, що ми робимо не так.
Безперечно строгість до себе, позбавлення та скорботи змінюють нас, але в яку сторону – кращу або гіршу – знову обирати нам. Донесіть своїм ближнім воістину Добру Новину, бо сказав Господь, що «по тому пізнають, що ви мої учні, якщо любов матимете між собою» (див. Ін. 13, 35). А якщо ми дійсно любимо, то ніхто не зможе нам нашкодити.
+ФІЛАРЕТ,
митрополит Львівський і Галицький УПЦ (МП)
Голова Синодального відділу з питань охорони здоров’я
та пастирської опіки медичних закладів
Повязані записи
